У 2014 р. минає 360 років з часу проведення Переяславської ради 1654 р., ухвалення комплексу договірних актів, відомих як Березневі статті 1654 р., а також 355 років від укладання Переяславських статей 1659 р. – наступного українсько-російського державного договору. Ці події й документи багато в чому стали визначальними не тільки для долі України, її державності й вектору розвитку, але й певним чином для усієї Центрально-Східної Європи; їхня опосередкована дія дається взнаки дотепер.
До цих подій упродовж багатьох десятиліть звертаються політики, історики, письменники, по-різному трактуючи їх, але остаточно так і не дійшовши згоди. Вагомою причиною такого стану речей є втрата оригіналів визначальних документів, насамперед т. зв. Статей Богдана Хмельницького – проекту договору, розробленого українською стороною у 1654 р. Тому дослідники обходяться копіями цих важливих актів, віднайденими в архіві Посольського приказу. Відомі також офіційні публікації російською мовою пізнішого часу.
Коротко нагадаємо ті вікопомні події, що визначили різку зміну напряму розвитку України.
Переяславська рада 1654 р. Цю козацьку раду було скликано гетьманським урядом Богдана Хмельницького 8 (18) січня для проголошення акта прийняття Української козацької держави (офіційна назва – Військо Запорозьке) під зверхність російського царя Олексія Михайловича. Оцінювати її як генеральну військову (найвищий орган управління) слід з певними застереженнями: через обставини, що склалися після виснажливої Жванецької кампанії 1653 р., частини старшини і козаків у Переяславі не було. Українські історики схиляються до думки, що це була козацька рада з розширеним складом учасників полково-сотенної (за винятком 5 полків) старшини, мінімальної кількості козаків та місцевих міщан.
Вероятно, первым городом, вошедшим непосредственно в состав Московского княжества, стала Коломна, обладание которой явилось итогом борьбы внутри Рязанского княжества, в которую вмешались московские князья. В исторической литературе назывались разные даты этого события. По всей видимости, следует считать, что Коломна оказалась в составе Москвы между 1300-1306 годами. Вскоре Коломна занимает особое положение в составе княжества, неслучайно Н.М. Карамзин называл её «соцарственной» Москве. В 1303 году московские рати подчиняют Можайск. Заметной вехой в объединении земель вокруг Москвы стали «купли» Ивана Калиты (1325-1340): Углич, а также северные земли Белоозера и Галича Мерьского. Под «куплями» следует понимать приобретение части или полных владельческих прав на «отчины». Этот метод широко применялся московскими князьями для расширения своих территории. Некоторые земли приобретались постепенно – прежние владельцы могли сохранять остатки суверенитета на протяжении длительного времени.
Второй этап объединения земель вокруг Москвы
Огромным политическим событием для всей Северо-Восточной Руси в конце XIV века становится утверждение великого княжения Владимирского за московским княжеским домом. Дмитрий Донской (1359-1389) в завещании, составленном незадолго до его смерти в 1389 году, передает право владения сыну Василию (1389-1425): «А се благословляю сына своего, князя Василья, своею отчиною великим княженьем». Этот шаг Дмитрия Донского, безусловно, отражал возросшее политическое могущество московских князей, их реальный вес в политической системе Северо-Восточной Руси конца XIV века. Однако очевидно и то, что такое эпохальное изменение не могло произойти без утверждения в Орде. Крупный московский успех был упрочен в 1392 году с присоединением к московской «отчине» Нижнего Новгорода.
У 2014 р. минає 360 років з часу проведення Переяславської ради 1654 р., ухвалення комплексу договірних актів, відомих як Березневі статті 1654 р., а також 355 років від укладання Переяславських статей 1659 р. – наступного українсько-російського державного договору. Ці події й документи багато в чому стали визначальними не тільки для долі України, її державності й вектору розвитку, але й певним чином для усієї Центрально-Східної Європи; їхня опосередкована дія дається взнаки дотепер.
До цих подій упродовж багатьох десятиліть звертаються політики, історики, письменники, по-різному трактуючи їх, але остаточно так і не дійшовши згоди. Вагомою причиною такого стану речей є втрата оригіналів визначальних документів, насамперед т. зв. Статей Богдана Хмельницького – проекту договору, розробленого українською стороною у 1654 р. Тому дослідники обходяться копіями цих важливих актів, віднайденими в архіві Посольського приказу. Відомі також офіційні публікації російською мовою пізнішого часу.
Коротко нагадаємо ті вікопомні події, що визначили різку зміну напряму розвитку України.
Переяславська рада 1654 р. Цю козацьку раду було скликано гетьманським урядом Богдана Хмельницького 8 (18) січня для проголошення акта прийняття Української козацької держави (офіційна назва – Військо Запорозьке) під зверхність російського царя Олексія Михайловича. Оцінювати її як генеральну військову (найвищий орган управління) слід з певними застереженнями: через обставини, що склалися після виснажливої Жванецької кампанії 1653 р., частини старшини і козаків у Переяславі не було. Українські історики схиляються до думки, що це була козацька рада з розширеним складом учасників полково-сотенної (за винятком 5 полків) старшини, мінімальної кількості козаків та місцевих міщан.
Объяснение:
читай копируй что надо
Первый этап объединения земель вокруг Москвы
Вероятно, первым городом, вошедшим непосредственно в состав Московского княжества, стала Коломна, обладание которой явилось итогом борьбы внутри Рязанского княжества, в которую вмешались московские князья. В исторической литературе назывались разные даты этого события. По всей видимости, следует считать, что Коломна оказалась в составе Москвы между 1300-1306 годами. Вскоре Коломна занимает особое положение в составе княжества, неслучайно Н.М. Карамзин называл её «соцарственной» Москве. В 1303 году московские рати подчиняют Можайск. Заметной вехой в объединении земель вокруг Москвы стали «купли» Ивана Калиты (1325-1340): Углич, а также северные земли Белоозера и Галича Мерьского. Под «куплями» следует понимать приобретение части или полных владельческих прав на «отчины». Этот метод широко применялся московскими князьями для расширения своих территории. Некоторые земли приобретались постепенно – прежние владельцы могли сохранять остатки суверенитета на протяжении длительного времени.
Второй этап объединения земель вокруг Москвы
Огромным политическим событием для всей Северо-Восточной Руси в конце XIV века становится утверждение великого княжения Владимирского за московским княжеским домом. Дмитрий Донской (1359-1389) в завещании, составленном незадолго до его смерти в 1389 году, передает право владения сыну Василию (1389-1425): «А се благословляю сына своего, князя Василья, своею отчиною великим княженьем». Этот шаг Дмитрия Донского, безусловно, отражал возросшее политическое могущество московских князей, их реальный вес в политической системе Северо-Восточной Руси конца XIV века. Однако очевидно и то, что такое эпохальное изменение не могло произойти без утверждения в Орде. Крупный московский успех был упрочен в 1392 году с присоединением к московской «отчине» Нижнего Новгорода.