В начале XVII века в России настали Смутные времена. Прервалась династия Рюриковичей и началась польско-шведская интервенция. Лишь в 1612 году страна смогла отстоять свой суверенитет и вновь заявить о себе на мировой арене, развернув широкую внешнеполитическую деятельность. Это случилось в результате удачного Второго ополчения, созданного в г. Нижний Новгород местным старостой Кузьмой Мининым и военачальником Дмитрием Пожарским.
Главной задачей новой российской династии было возвращение русских территорий, утраченных в ходе Смуты. Сюда также входила локальная задача получить выход к Балтийскому морю, ведь в ходе русской Смуты эти земли были заняты Швецией. Стоит отметить и то, что основным противником России в этот период была Речь Посполитая (Польша).
Исторической оставалась задача объединения вокруг Москвы территорий бывшей Киевской Руси. Причем речь шла не только об объединении народа, но и увеличении пахотных земель и количества налогоплательщиков.
Иными словами, внешняя политика России в XVII веке отвечала задачам объединения и восстановления целостности страны.
Початок XX століття став світанком нової доби, що написала на своїх знаменах гасла гуманізму і демократизму, соціальної рівності і загального поступу людства. Мистецтво того часу, відкидаючи мертве і застаріле, нагромаджуючи живе і плодотворне, укріплює корені нового. Розвиваючи ці процеси, воно не випадково звертається до прогресивних народних традицій. Народне мистецтво, й архітектура зокрема, привертають усе більшу увагу професіоналів, живлячи їх пошук творчої самобутності, національної виразності. Досить згадати пошуки національно-романтичної архітектури, що ними захоплюються У. Морріс, Ф. Уебб, Н. Шоу та інші в Англії або І. П. Ропет, В. А. Гартман, В. О. Шервуд у Росії в другій половині XIX ст. Вони позитивно впливають на своїх сусідів, пробуджуючи і в них бажання розробляти нові теми в архітектурі та мистецтві.
Основные задачи внешней политики России в 17 веке
В начале XVII века в России настали Смутные времена. Прервалась династия Рюриковичей и началась польско-шведская интервенция. Лишь в 1612 году страна смогла отстоять свой суверенитет и вновь заявить о себе на мировой арене, развернув широкую внешнеполитическую деятельность. Это случилось в результате удачного Второго ополчения, созданного в г. Нижний Новгород местным старостой Кузьмой Мининым и военачальником Дмитрием Пожарским.
Главной задачей новой российской династии было возвращение русских территорий, утраченных в ходе Смуты. Сюда также входила локальная задача получить выход к Балтийскому морю, ведь в ходе русской Смуты эти земли были заняты Швецией. Стоит отметить и то, что основным противником России в этот период была Речь Посполитая (Польша).
Исторической оставалась задача объединения вокруг Москвы территорий бывшей Киевской Руси. Причем речь шла не только об объединении народа, но и увеличении пахотных земель и количества налогоплательщиков.
Иными словами, внешняя политика России в XVII веке отвечала задачам объединения и восстановления целостности страны.
Объяснение:
Початок XX століття став світанком нової доби, що написала на своїх знаменах гасла гуманізму і демократизму, соціальної рівності і загального поступу людства. Мистецтво того часу, відкидаючи мертве і застаріле, нагромаджуючи живе і плодотворне, укріплює корені нового. Розвиваючи ці процеси, воно не випадково звертається до прогресивних народних традицій. Народне мистецтво, й архітектура зокрема, привертають усе більшу увагу професіоналів, живлячи їх пошук творчої самобутності, національної виразності. Досить згадати пошуки національно-романтичної архітектури, що ними захоплюються У. Морріс, Ф. Уебб, Н. Шоу та інші в Англії або І. П. Ропет, В. А. Гартман, В. О. Шервуд у Росії в другій половині XIX ст. Вони позитивно впливають на своїх сусідів, пробуджуючи і в них бажання розробляти нові теми в архітектурі та мистецтві.
Объяснение: