тайпин тяньго просуществовало с 1851 по 1864 г. и распространяло свою власть на обширную территорию с многомиллионным населением. великая крестьянская война тайпинов, потрясавшая китай полтора десятилетия, окончилась поражением прежде всего потому, что в тот период отсутствовали объективные условия, необходимые для победы китайского крестьянства. не было еще пролетариата, без руководства которого невозможны успех крестьянских восстаний и подлинное социальное освобождение крестьянства. не было и буржуазии, которая могла бы при определенных условиях направить крестьянскую войну по пути буржуазной революции. в середине xix в. в китае не было еще объективных предпосылок для появления достаточно могучей общественной силы, которая могла бы преодолеть сопротивление реакционных сил китайского общества и заменить феодальные производственные отношения капиталистическими отношениями, обеспечить независимость китая перед лицом посягательств иноземных захватчиков.основной и главной движущей силой тайпинского восстания и большинства других народных выступлений того времени было крестьянство. тайпинскому восстанию были свойственны слабости, присущие крестьянским войнам эпохи феодализма. религиозно-мистическая окраска движения и религиозный фанатизм вождей тайпинов помешали им установить единство с теми народными движениями, которые не разделяли религиозного учения хун сюцюаня. в попытках организации тайпинского государства ярко проявились крестьянские мечты о всеобщем равенстве, но в то же время и неспособность крестьянства, не руководимого передовым классом, подняться выше представления о «справедливом царе», что к установлению монархической формы правления. как и восстания разина и пугачева в россии, тайпинское восстание носило царистский характер. поражению восстания способствовали и внутренние раздоры.
Характерним для української культури XVIII ст. був процес "вимивання" високоосвічених людей і представників української культури з національного середовища. Українці обіймали високі пости в Росії: від церковних ієрархів до вихователів царської сім'ї, від ректорів вищих навчальних закладів до різних державних адміністраторів.
Вагомий внесок українці зробили у розвиток російської архітектури XVIII ст. У стилі українського бароко вони спорудили храми у Філях, Ізмайлово, Новодівичому монастирі. Випускник Києво-Могилянської академії українець І. Зарудний плідно працював архітектором у Москві й Петербурзі. Український скульптор, уродженець Чернігова І. Мартос створив відомий пам'ятник Мініну і Пожарському на Красній площі в Москві.
У середині XVIII ст. освіта тництво на Лівобережній Україні перебували на вищому рівні, ніж у Росії. Початкову освіту здобували у школах при церквах і монастирях, середню - у колегіумах Чернігова, Переяслава, Харкова. З кінця XVIII ст. в Україні почали діяти перші професійні школи: шпитальна в Єлісаветграді (сучасний Кіровоград), артилерійська школа і штурманське училище в Миколаєві.
Освітнім центром довгий час залишалася Києво-Могилянська академія. Однак починаючи з середини XVIII ст. Академія переживає кризу. Тісно пов'язана з церквою і укомплектована викладачами - представниками духівництва, основну увагу Академія приділяла таким предметам, як теологія, риторика, філософія. Через релігійну орієнтованість і традиціоналізм у навчанні вона ставала нецікавою для молоді.
На відставання Києво-Могилянської академії від вимог часу зауважували передові українські кола. У 60-ті роки XVIII ст. вони неодноразово зверталися до Катерини II з проханням відкрити в Україні університет (Московський університет відкрився в 1755 р.), причому на базі Академії з огляду на те, що вона виникла на основі світської школи. Та цьому проекту не судилося здійснитися, позаяк політика самодержавства була спрямована на викорінення української самобутності. У 1814 р. Академія припинила діяльність як світський навчальний заклад.
тайпин тяньго просуществовало с 1851 по 1864 г. и распространяло свою власть на обширную территорию с многомиллионным населением. великая крестьянская война тайпинов, потрясавшая китай полтора десятилетия, окончилась поражением прежде всего потому, что в тот период отсутствовали объективные условия, необходимые для победы китайского крестьянства. не было еще пролетариата, без руководства которого невозможны успех крестьянских восстаний и подлинное социальное освобождение крестьянства. не было и буржуазии, которая могла бы при определенных условиях направить крестьянскую войну по пути буржуазной революции. в середине xix в. в китае не было еще объективных предпосылок для появления достаточно могучей общественной силы, которая могла бы преодолеть сопротивление реакционных сил китайского общества и заменить феодальные производственные отношения капиталистическими отношениями, обеспечить независимость китая перед лицом посягательств иноземных захватчиков.основной и главной движущей силой тайпинского восстания и большинства других народных выступлений того времени было крестьянство. тайпинскому восстанию были свойственны слабости, присущие крестьянским войнам эпохи феодализма. религиозно-мистическая окраска движения и религиозный фанатизм вождей тайпинов помешали им установить единство с теми народными движениями, которые не разделяли религиозного учения хун сюцюаня. в попытках организации тайпинского государства ярко проявились крестьянские мечты о всеобщем равенстве, но в то же время и неспособность крестьянства, не руководимого передовым классом, подняться выше представления о «справедливом царе», что к установлению монархической формы правления. как и восстания разина и пугачева в россии, тайпинское восстание носило царистский характер. поражению восстания способствовали и внутренние раздоры.
Характерним для української культури XVIII ст. був процес "вимивання" високоосвічених людей і представників української культури з національного середовища. Українці обіймали високі пости в Росії: від церковних ієрархів до вихователів царської сім'ї, від ректорів вищих навчальних закладів до різних державних адміністраторів.
Вагомий внесок українці зробили у розвиток російської архітектури XVIII ст. У стилі українського бароко вони спорудили храми у Філях, Ізмайлово, Новодівичому монастирі. Випускник Києво-Могилянської академії українець І. Зарудний плідно працював архітектором у Москві й Петербурзі. Український скульптор, уродженець Чернігова І. Мартос створив відомий пам'ятник Мініну і Пожарському на Красній площі в Москві.
У середині XVIII ст. освіта тництво на Лівобережній Україні перебували на вищому рівні, ніж у Росії. Початкову освіту здобували у школах при церквах і монастирях, середню - у колегіумах Чернігова, Переяслава, Харкова. З кінця XVIII ст. в Україні почали діяти перші професійні школи: шпитальна в Єлісаветграді (сучасний Кіровоград), артилерійська школа і штурманське училище в Миколаєві.
Освітнім центром довгий час залишалася Києво-Могилянська академія. Однак починаючи з середини XVIII ст. Академія переживає кризу. Тісно пов'язана з церквою і укомплектована викладачами - представниками духівництва, основну увагу Академія приділяла таким предметам, як теологія, риторика, філософія. Через релігійну орієнтованість і традиціоналізм у навчанні вона ставала нецікавою для молоді.
На відставання Києво-Могилянської академії від вимог часу зауважували передові українські кола. У 60-ті роки XVIII ст. вони неодноразово зверталися до Катерини II з проханням відкрити в Україні університет (Московський університет відкрився в 1755 р.), причому на базі Академії з огляду на те, що вона виникла на основі світської школи. Та цьому проекту не судилося здійснитися, позаяк політика самодержавства була спрямована на викорінення української самобутності. У 1814 р. Академія припинила діяльність як світський навчальний заклад.