Класс 7 Home охиробы Фамилия, имя Задания по суммативному оцениванию № 1 па первую четверть по предмету Всемирная история за раздел «Начало нового времени» 1 вариант Тема Виедение и курс. Какое значение имела Английская буржуазная революция серед Как промишленая ревОЛЮлия изменила мир? Јели обучении 1.3.2.1. Характеризовать значение буржуазных революций в Западной 7.1.1.1 Объяснять понятия «буржуазия», лудудиты, абсолютизм, исполь Для объяснения социальной структуры общества Критерии опенинания Обучајощийся Определяет причины Английской буржуазной революции середины XVII века Обласняет сиальную структуру общества, используя различные понятия Y poreub MWCIWTESLALIX HELIKOB Злание и понимание Время выполнения 20 минут Заами В при иеленном ниже списке указаны значения Английской революции середины X Залилиите таблицу, поставле знак и+), если вы согласны с данными утверждениями і е ола, 1) Парламент утиерлил ряд законов развитию капитализма в Англи 2) Уприждается частная собственность на землю, , 3) Стария имать утратила свое билое могу шестио, абсолотизм был уничтожен, 4) Утерждается илласть 11еркии и стране, 5) В стране стало склалася гражданское общество, 4) ляли заложени осноим сопременной индустриальной цивилизации 7) Сохранилась абсоли Лиам монархия, 5 4 6 2 3 айте определения терминам: уу укугия у или и изи иконите и излую структуру капиталистического общества

Селянська реформа 1861 р. вивільнила селян від особистої залежності, але мало покращила їхнє економічне становище. Більшість селян отримала недостатні за розміром для нормального розвитку господарства наділи. Водночас архітектори реформи не врахували природного зростання кількості населення, внаслідок чого наділи, якими володіли селяни, стали зменшуватися до катастрофічних розмірів. У 1914 р. на тій самій кількості надільної землі, що й у 1861 р., у Наддніпрянській Україні вело господарство майже вдвічі більше селян. До того ж селян обклали занадто високими податками і виплатами за землю. За офіційними даними, наприкінці ХІХ ст. селяни сплачували у 10 разів більше податків, ніж дворяни.

Поява нужденного села стала прямим наслідком реформи 1861 р. Більшість селян не мала можливостей придбати ані додаткову землю, ані сільськогосподарську техніку. Не маючи змоги вести самостійне господарство, селяни були вимушені йти працювати на панській землі. Так зберіглися залишки кріпацтва у вигляді відробіткової системи, що полягала в обробітку поміщицької землі селянами їхнім реманентом. Наймалися селяни переважно за гроші чи хліб у борг, зобов’язуючись потім відробити. Існування відробіткової системи спричиняло використання застарілих сільськогосподарських знарядь і низькі врожаї. Розуміючи її невигідність, деякі землевласники відмовлялися від неї та заміняли відробітки вільнонайманою працею. Використання вільнонайманої праці переважало в господарствах Правобережжя й Півдня, а на Лівобережжі були поширені обидві системи.

Попри бідування більшості селянства Наддніпрянщини, вона зберігала роль європейської житниці. Найпомітнішим зростання виробництва товарного зерна було на Півдні, де здавна переважала вільнонаймана праця. Врожайність зростала, хоч і дещо повільніше, і в інших регіонах. Внаслідок цього наприкінці ХІХ ст. Наддніпрянщина постачала хліб у центральні губернії імперії та забезпечувала 90% експорту зерна.

Рівночасно зі зростанням виробництва товарного зерна збільшувалося виробництво цукру, ячменю й тютюну. Товарного характеру набувало тваринництво. У Наддніпрянській Україні, зокрема у 80-х рр. існувало більше тисячі кінних заводів, де вирощували високопорідних коней на продаж в імперії та за кордон. Чільне місце посідали українські губернії у виробництві м’яса, тонкорунної вовни, шкур, кінського волосу та інших продуктів тваринництва.

Розвиток товарного виробництва сприяв наприкінці ХІХ ст. деяким змінам у спеціалізації районів сільськогосподарського виробництва. Південна Україна, крім Кримського півострова, стала регіоном поширення торговельного зернового господарства. Крим та Бессарабія спеціалізувались у розвитку виноградарства. Полтавська губернія вважалася одним із головних виробників тютюну в імперії. Інші губернії Лівобережжя та Правобережжя стали регіоном переважання цукробурякового виробництва. Наведена спеціалізація дозволяла збагнути не лише те, наскільки вагомим був внесок Наддніпрянщини до імперської економіки, а й те, чому імперія завжди наполягала на тому, що ці багаті терени – «исконно русская земля».

Одним из наиболее важных условий перехода России к индустриальному обществу стало решение крестьянского вопроса. Первые попытки его решения предпринятыПавлом 1, издавшим в 1797 г. указ о трехдневной барщине. В то же время были немного улучшены условия жизни казенных крестьян.

Для того чтобы разрешить крестьянский вопрос при Александре 1 был предпринят целый ряд мер. Это, прежде всего указы 1801 и 1803 г. Первый – позволял крестьянам, в числе прочих сословий, покупать землю в собственность и разрушал монополию дворянства на владение землей. Второй, получивший название «Указ о вольных хлебопашцах» определял порядок отпуска (раскрепощения) крестьянина вместе с землей. Крестьянин был при этом обязан выплачивать помещику выкуп в рассрочку, и получал в собственность земельный надел. Нужно отметить, что воспользовались этим указом считанные единицы. А на саму систему крепостничества он никак не повлиял. За время правления Александра 1 предлагалось множество вариантов решения этого сложнейшего вопроса. Проекты освобождения крестьян были предложены: Мордвиновым, Аракчеевым, Канкриным, Гурьевым. В 1809 г. было запрещено без суда и следствия ссылать крестьян в Сибирь. Так же, стоит отметить предложение эстляндских дворян по отмене крепостного права на территории Эстляндии, внесенное в 1811 г. Но, для России подобное решение было слишком радикальным. (В Эстляндии, а в 1817 г. в Лифляндии и Курляндии, личная зависимость от помещика крестьян была отменена.)

Крестьянский вопрос при Николае 1, несмотря на реакционный стиль правления этого императора, так же пытались разрешить. Закон «Об обязанных крестьянах» 1842 года позволял помещику и крестьянину по желанию заключать договор предоставлении земельного надела (за который должно было платить оброк или нести определенные повинности) и прекращении личной зависимости.

В период правления Николая 1 было еще более ограничено право помещика ссылать крестьян в Сибирь, запрещено отдавать их на заводы. Жестокое обращение с крестьянами каралось конфискацией поместий. 1847 год ознаменовался введением инвентарных правил, определяющих количество земли, которое должно быть предоставлено крестьянам помещиком и размер подати, в Подольской, Волынской и Киевской губерниях. А в следующем 1848 г. крестьянам было позволено выкупаться с согласия дворян, если поместье продавалось на торгах. Большое значение имела проведенная в период с 1838 по 1841 гг. реформа Киселева. На принадлежащих государству землях появились органы крестьянского самоуправления. Земельно-промысловый сбор заменил оброк. На селе стали создаваться магазины, больницы, школы. Эта реформа стала одним из важнейших этапов решения крестьянского вопроса.