Вфеодальной индии все системы сбора налогов были гибкими, налог снижался при стихийных бедствиях или cильном падении цен: не в интересах феодала было полное разорение его земель. при колониальном правительстве налог твердо фиксировался и его взыскивали, невзирая ни на какие неблагоприятные обстоятельства. феодальные владетели в случае необходимости предоставляли своим крестьянам (в могольской индии именуемую такави), необходимую для продолжения сельскохозяйственного цикла. колониальные чиновники, естественно, не считали это своей заботой: их делом был сбор налогов. поэтому в колониальной индии положение земледельца было еще хуже, чем в феодальные времена. эксперименты властей, применявших три разных земельно-налоговых системы в поисках такой, которая давала бы наибольшие налоговые сборы, дорого обошлись индийскому крестьянству. первой такой попыткой был закон о постоянном землеустройстве корнуоллиса.
Виділяють основні періоди:Раннє Середньовіччя (кінець V ст. — середина XI ст.);Високе Середньовіччя (XI—XIV ст.);Пізнє Середньовіччя (XIV—XVI ст.), коли розпочалася централізація держав під королівською владою.Французький історик Жак Ле Ґофф пропонує концепцію Довгого Середньовіччя (IV—XIX ст.)[1], коли, на його думку, існував безперервно існували фундаментальні структури, що дають змогу вловити зв'язок між цими п'ятнадцятьма сторіччями[2]. Цей тривалий період історик пропонував поділити на проміжні періоди:високе Середньвіччя IV-IX ст., Що є водночас пізньою антічністю та годиною Зародження феодальної системи ; власне Середньовіччя історик предлагает віділяті Із VIII-X ст. [3] ; центральне Середньовіччя X - XIV ст., период найбільшого розвитку, до которого Варто звесті Середньовіччя у вузьких значенні; пізнє Середньовіччя XIV - XVI ст., Що є періодом кризиса, Великої Чуми. Новий час XVІ - XVIII / XIX ст., Постсередньовіччя 476-1492
