Ху́нну (лат. hunni, согд. hwn, кит. 匈奴 сюнну) — древний кочевой народ, с 220 года до н. э. по II век н. э. населявший степи к северу от Китая[1]. Для защиты от их набегов Цинь Шихуаньди построил Великую китайскую стену. Хунну вели активные войны с китайской империей Хань, в ходе которых консолидировались в единую державу, подчинившую племена соседних кочевников. Позже в результате войн с Китаем и племенами сяньби, а также междоусобиц, Хуннская держава распалась.
О хунну известно из древнекитайских источников и из археологических раскопок их памятников, первые из которых были проведены в конце XIX — начале XX века Ю. Д. Талько-Гринцевичем (суджинские могильники у города Кяхта), а затем наиболее значительные находки были сделаны в начале XX века П. К. Козловым (ноин-улинские курганы в долине СеленгиПредки китайцев якобы вели непрекращающиеся войны с другими племенами, такими как жуны и ди. Отмечено племя «хунь-юй», это племя жило в степях севернее жунов. Прахуннские племена ханьюнь и хуньюй обитали в степи, примыкавшей к южной окраине пустыни Гоби. Согласно ряду исследователей, предками хунну являются племена, входившие в общность хуньюй (сюньюй)[3], чуньвэй (шуньвэй)[4], гуйфан[5], ханьюнь (сяньюнь)[6], жун, шань-жун[3], цюань-жун (цюаньи, хуньи)[7][8][9], ди (бэйди)[5][10][11] (вкл. байди, чиди)
Вивчати історію без дат неможливо. Тому для істориків важливо не лише дізнатися про саму історичну подію, а й визначити її дату та тривалість. Утім, для того, щоб орієнтуватися в часі (наприклад, визначити рік події), потрібна його точка відліку – ера (із латинської мови – вихідне число).
Ерою (літочисленням) називається лічба (відлік) років від певної події.
Щоб вести відлік часу, люди домовлялись, який рік вважати першим. Найчастіше народи в давнину вели відлік часу від якоїсь визначної події в їхньому житті. Так, стародавні єгиптяни розпочинали відлік часу від початку володарювання кожного правителя. Давні римляни вели відлік часу від заснування міста Рим. Народи, які сповідують іслам, ведуть літочислення з 622 р., коли пророк Мухаммад (засновник цієї релігії), рятуючись від грізної небезпеки, переселився з Мекки до Медіни. Таким чином, у різних народів відлік часу вівся по-різному. А це було незручно.Близько двох тисяч років тому виникла християнська релігія. Серед багатьох народів поширилась віра в те, що на Землі у вигляді простої людини жив Син Божий – Ісус Христос. Згодом народи, котрі сповідували християнство, стали вести відлік часу від Різдва Христового – моменту, коли народився Ісус Христос. Так почалася християнська ера, яку стали називати нашою ерою. Нині ця ера прийнята майже у всьому світі не лише християнами, а й у тих країнах, де християнська релігія не набула поширення.
Проте люди жили й творили і до Різдва Христового. Усе, що сталося до моменту народження Ісуса Христа, вважається подіями до нашої ери та записується скорочено — до н. е. або до Р. Х. (до Різдва Христового). Наприклад, «345 р. до н. е.». Рік нашої ери, тобто дату події, що відбулася після Різдва Христового, зазвичай вказують без позначення
Ху́нну (лат. hunni, согд. hwn, кит. 匈奴 сюнну) — древний кочевой народ, с 220 года до н. э. по II век н. э. населявший степи к северу от Китая[1]. Для защиты от их набегов Цинь Шихуаньди построил Великую китайскую стену. Хунну вели активные войны с китайской империей Хань, в ходе которых консолидировались в единую державу, подчинившую племена соседних кочевников. Позже в результате войн с Китаем и племенами сяньби, а также междоусобиц, Хуннская держава распалась.
О хунну известно из древнекитайских источников и из археологических раскопок их памятников, первые из которых были проведены в конце XIX — начале XX века Ю. Д. Талько-Гринцевичем (суджинские могильники у города Кяхта), а затем наиболее значительные находки были сделаны в начале XX века П. К. Козловым (ноин-улинские курганы в долине СеленгиПредки китайцев якобы вели непрекращающиеся войны с другими племенами, такими как жуны и ди. Отмечено племя «хунь-юй», это племя жило в степях севернее жунов. Прахуннские племена ханьюнь и хуньюй обитали в степи, примыкавшей к южной окраине пустыни Гоби. Согласно ряду исследователей, предками хунну являются племена, входившие в общность хуньюй (сюньюй)[3], чуньвэй (шуньвэй)[4], гуйфан[5], ханьюнь (сяньюнь)[6], жун, шань-жун[3], цюань-жун (цюаньи, хуньи)[7][8][9], ди (бэйди)[5][10][11] (вкл. байди, чиди)
Объяснение:
Вивчати історію без дат неможливо. Тому для істориків важливо не лише дізнатися про саму історичну подію, а й визначити її дату та тривалість. Утім, для того, щоб орієнтуватися в часі (наприклад, визначити рік події), потрібна його точка відліку – ера (із латинської мови – вихідне число).
Ерою (літочисленням) називається лічба (відлік) років від певної події.
Щоб вести відлік часу, люди домовлялись, який рік вважати першим. Найчастіше народи в давнину вели відлік часу від якоїсь визначної події в їхньому житті. Так, стародавні єгиптяни розпочинали відлік часу від початку володарювання кожного правителя. Давні римляни вели відлік часу від заснування міста Рим. Народи, які сповідують іслам, ведуть літочислення з 622 р., коли пророк Мухаммад (засновник цієї релігії), рятуючись від грізної небезпеки, переселився з Мекки до Медіни. Таким чином, у різних народів відлік часу вівся по-різному. А це було незручно.Близько двох тисяч років тому виникла християнська релігія. Серед багатьох народів поширилась віра в те, що на Землі у вигляді простої людини жив Син Божий – Ісус Христос. Згодом народи, котрі сповідували християнство, стали вести відлік часу від Різдва Христового – моменту, коли народився Ісус Христос. Так почалася християнська ера, яку стали називати нашою ерою. Нині ця ера прийнята майже у всьому світі не лише християнами, а й у тих країнах, де християнська релігія не набула поширення.
Проте люди жили й творили і до Різдва Христового. Усе, що сталося до моменту народження Ісуса Христа, вважається подіями до нашої ери та записується скорочено — до н. е. або до Р. Х. (до Різдва Христового). Наприклад, «345 р. до н. е.». Рік нашої ери, тобто дату події, що відбулася після Різдва Христового, зазвичай вказують без позначення
Объяснение: