Конкретными фактами подтвердите следующую точку зрения: «Екатерина II успешно продолжила и с триумфом завершила начатое Петром I создание Российской империи как великой мировой державы».
Секретный дополнительный протокол к Договору о ненападении между Германией и СССР от 23 августа 1939 года определял «границы сфер интересов» сторон «в случае территориально-политического переустройства областей, входящих в состав Прибалтийских государств (Финляндия, Эстония, Латвия, Литва)» и Польского Государства[1].
Целью Договора, по утверждениям советского руководства, было обеспечить влияние Советского Союза в Восточной Европе, а без секретного протокола он не имел смысла. Хотя протокол не являлся юридическим основанием для перекройки восточноевропейских границ, он предрешил судьбу третьих стран и свидетельствует о сотрудничестве СССР с Германией в переделе Восточной Европы
Запорізька Січ знає навіть школяр, а на питання, хто її заснував, більшість впевнено відповідає: Дмитро Вишневецький. Вислів «козак – вільна людина» закарбувався у свідомості з юних років. Та чи так це насправді? Чи є «відкритою книгою, в якій давно прочитані усі сторінки», Запорозька Січ?
Багатьом невідомо, що під цим словосполученням мається на увазі не одне, а декілька великих укріплень, і у народі як першого «запорізького гетьмана» прославили Предслава Лянцкоронського. А «козаками» спочатку називали найманих вояків, які несли вартову службу. Ними були як представники української нації, так і татари. Історія Запорізької Січі надзвичайно цікава. Перші відомості про них датуються кінцем ХІІІ століття. Передумови їх появи – велика нейтральна територія (її називали Полем) та відсутність чітко окресленого кордону між землями руських князівств та Ордою. Навіть на початку ХVІ століття кримський хан писав до великого князя литовського: «То земля не моя і не твоя, лишень Богова», бо захоплювали цю «буферну зону» і русини, і татари.
Виникнення козацтва було пов’язане з необхідністю охорони кордонів, а також із можливістю степової здобичі. Кримські джерела ХV століття згадують татарських найманих козаків-вартових, які несли службу в Кафі. І там же говориться, що в 1474 році «козаки» золотоординського хана пограбували купецький караван. Це надзвичайно цікаві факти. Свідчать вони про вживаність слова «козак» у різних значеннях. Коротко кажучи, ним одночасно позначали і сторожів, і розбійників.
Секретный дополнительный протокол к Договору о ненападении между Германией и СССР от 23 августа 1939 года определял «границы сфер интересов» сторон «в случае территориально-политического переустройства областей, входящих в состав Прибалтийских государств (Финляндия, Эстония, Латвия, Литва)» и Польского Государства[1].
Целью Договора, по утверждениям советского руководства, было обеспечить влияние Советского Союза в Восточной Европе, а без секретного протокола он не имел смысла. Хотя протокол не являлся юридическим основанием для перекройки восточноевропейских границ, он предрешил судьбу третьих стран и свидетельствует о сотрудничестве СССР с Германией в переделе Восточной Европы
Багатьом невідомо, що під цим словосполученням мається на увазі не одне, а декілька великих укріплень, і у народі як першого «запорізького гетьмана» прославили Предслава Лянцкоронського. А «козаками» спочатку називали найманих вояків, які несли вартову службу. Ними були як представники української нації, так і татари. Історія Запорізької Січі надзвичайно цікава. Перші відомості про них датуються кінцем ХІІІ століття. Передумови їх появи – велика нейтральна територія (її називали Полем) та відсутність чітко окресленого кордону між землями руських князівств та Ордою. Навіть на початку ХVІ століття кримський хан писав до великого князя литовського: «То земля не моя і не твоя, лишень Богова», бо захоплювали цю «буферну зону» і русини, і татари.
Виникнення козацтва було пов’язане з необхідністю охорони кордонів, а також із можливістю степової здобичі. Кримські джерела ХV століття згадують татарських найманих козаків-вартових, які несли службу в Кафі. І там же говориться, що в 1474 році «козаки» золотоординського хана пограбували купецький караван. Це надзвичайно цікаві факти. Свідчать вони про вживаність слова «козак» у різних значеннях. Коротко кажучи, ним одночасно позначали і сторожів, і розбійників.