Октябрьская революция 25 октября 1917г. План-ответ: I ПРИЧИНЫ : 1)Равенство людей в правах и обязанностях (девиз-"каждому по потребностям, от каждого по труду"). 2)Экономические трудности, испытываемые Россией из-за участия в Первой Мировой войне. 3)Неудачное положение на фронтах. 4)Крестьянский вопрос (наделение крестьян землёй). II ЛОЗУНГИ: 1)"Власть-советам!" 2)"Мир-народам!" 3)"Земли-крестьянам!" 4)"Фабрики-рабочим!" III ХОД: 1)10 октября - тайное заседание Ленина. За ленинскую резолюцию о вооруженном восстании проголосовало 10 из 12 присутствующих. Против выступил большевик Каменев, его поддержал Зиновьев. 2) 12 октября - ВРК( Военно-революционный комитет) - штаб по подготовке восстания (руководитель Троцкий). 3) 24 октября - закрытие типографии, где печаталась большевистская газета "Рабочий путь". Большевики расценили эти меры как начало "контрреволюционного заговора". 4) 25 октября - открылся 2 Всероссийский съезд Советов рабочих солдатских депутатов. Декреты о мире, о земле и о власти. 5) 26 октября - в ночь Зимний дворец был занят силами ВРК. 6) 28 октября - Всеобщая политическая стачка рабочих московских заводов и фабрик. 7) 2 ноября - Комитет общественной безопасности считал необходимым капитуляцию. IV ИТОГИ: 1)Большевики одержали победу, установилась диктатура пролетариата. 2) Кассовое общество было ликвидировано, помещачьи земли - крестьянам, промышленные сооружения - рабочим.
Після смерті Данила Галицького князівство знову втрачає свою єдність: його землі поділено між трьома нащадками князя - Левом, Мстиславом і Шварно.
Найпослідовніше продовжував державницьку політику батька Лев Данилович (1264 - 1301 рр.). Він приєднав до своїх володінь Закарпаття та Люблінську землю. Завдяки цьому територія Галицько-Волинської держави стала найбільшою за всю свою історію.
На землі XIII - XIV ст. відновилася єдність Галицько-Волинської держави під владою наступника Лева - князя Юрія I (1301 - 1308 рр.). Він, як і Данило, прийняв королівський титул і назвав себе "королем Русі та князем Володимирії". За період правління Юрія I розквітли міста, піднеслася торгівля, зріс економічний добробут. І хотя князь змушений був повернути зміцнілій Польській державі Люблінську землю, його міжнародний авторитет і вплив зростали. Про це свідчить установлення у 1303 р. окремої Галицької митрополії, яка безпосередньо підпорядковувалася Вселенському патріархові в Константинополі.
Наступниками Юрія I стали його сини - Андрій та Лев II (1315 - 1323 рр.). Вони поділили територію князівства на сфери впливу, але правили спільно, тому розпаду єдиної держави не відбулося. Романовичі проводили активну зовнішню політику: налагодили союзницькі відносини з Польською державою та Тевтонським орденом. Ці союзи мали антилитовську та антиординську спрямованість. Однак братам не вдалося ефективно протидіяти експансії Литви - Дорогичинську та Берестейську землі було втрачено. Трагічно для них закінчилася і боротьба з Ордою: 1323 р. у битві з військами хана Узбека молоді князі загинули.
Загибель Андрія та Лева II обірвала пряму лінію династії Романовичів. Майже два роки галицько-волинський трон залишався без правителя. Лмше у 1325 р., унаслідок компромісу між місцевим боярством і правителями Польщі, Угорщини та Литви, главою держави було обрано 14-річного мазовецького князя Болеслава Тройденовича, сина Марії, дочки Юрія I Львовича.
Князь прийняв православ'я та ім'я Юрія II Болеслава. Період правління Юрія II Болеслава (1325 - 1340 рр.) став поступовим занепадом Галицько-Волинського князівства. Посилився ординський вплив, безуспішною була боротьба з Польщею за Люблінську землю, міста дедалі більше контролювалися іноземними купцями та ремісниками, національна знать відійшла від адміністративної влади, місцеве населення наверталося до католицизму.
Квітень 1340 р. - унаслідок боярської змови Юрія II Болеслава було отруєно. Після цієї події зберегти єдність колись могутнього Галицько-Волинського князівства вже не вдалося. Протягом короткого часу держава занепала та розчленувалася, її землі опинилися під владою чужоземців: Галичина - під Польщею, Волинь - під Литвою, Буковина - у складі Молдавського князівства.
Протягом 100 років після занепаду Києва Галицько-Волинське князівство слугувало опорою української державності. У цій ролі обидва князівства перейняли велику частку київської спадщини й водночас запобігали захопленню західноукраїнських земель Польщею. Тим самим у переламний момент історії вони зберегли в українців почуття культурної та політичної ідентичності.
План-ответ:
I ПРИЧИНЫ :
1)Равенство людей в правах и обязанностях (девиз-"каждому по потребностям, от каждого по труду").
2)Экономические трудности, испытываемые Россией из-за участия в Первой Мировой войне.
3)Неудачное положение на фронтах.
4)Крестьянский вопрос (наделение крестьян землёй).
II ЛОЗУНГИ:
1)"Власть-советам!"
2)"Мир-народам!"
3)"Земли-крестьянам!"
4)"Фабрики-рабочим!"
III ХОД:
1)10 октября - тайное заседание Ленина. За ленинскую резолюцию о вооруженном восстании проголосовало 10 из 12 присутствующих. Против выступил большевик Каменев, его поддержал Зиновьев.
2) 12 октября - ВРК( Военно-революционный комитет) - штаб по подготовке восстания (руководитель Троцкий).
3) 24 октября - закрытие типографии, где печаталась большевистская газета "Рабочий путь". Большевики расценили эти меры как начало "контрреволюционного заговора".
4) 25 октября - открылся 2 Всероссийский съезд Советов рабочих солдатских депутатов. Декреты о мире, о земле и о власти.
5) 26 октября - в ночь Зимний дворец был занят силами ВРК.
6) 28 октября - Всеобщая политическая стачка рабочих московских заводов и фабрик.
7) 2 ноября - Комитет общественной безопасности считал необходимым капитуляцию.
IV ИТОГИ:
1)Большевики одержали победу, установилась диктатура пролетариата.
2) Кассовое общество было ликвидировано, помещачьи земли - крестьянам, промышленные сооружения - рабочим.
Після смерті Данила Галицького князівство знову втрачає свою єдність: його землі поділено між трьома нащадками князя - Левом, Мстиславом і Шварно.
Найпослідовніше продовжував державницьку політику батька Лев Данилович (1264 - 1301 рр.). Він приєднав до своїх володінь Закарпаття та Люблінську землю. Завдяки цьому територія Галицько-Волинської держави стала найбільшою за всю свою історію.
На землі XIII - XIV ст. відновилася єдність Галицько-Волинської держави під владою наступника Лева - князя Юрія I (1301 - 1308 рр.). Він, як і Данило, прийняв королівський титул і назвав себе "королем Русі та князем Володимирії". За період правління Юрія I розквітли міста, піднеслася торгівля, зріс економічний добробут. І хотя князь змушений був повернути зміцнілій Польській державі Люблінську землю, його міжнародний авторитет і вплив зростали. Про це свідчить установлення у 1303 р. окремої Галицької митрополії, яка безпосередньо підпорядковувалася Вселенському патріархові в Константинополі.
Наступниками Юрія I стали його сини - Андрій та Лев II (1315 - 1323 рр.). Вони поділили територію князівства на сфери впливу, але правили спільно, тому розпаду єдиної держави не відбулося. Романовичі проводили активну зовнішню політику: налагодили союзницькі відносини з Польською державою та Тевтонським орденом. Ці союзи мали антилитовську та антиординську спрямованість. Однак братам не вдалося ефективно протидіяти експансії Литви - Дорогичинську та Берестейську землі було втрачено. Трагічно для них закінчилася і боротьба з Ордою: 1323 р. у битві з військами хана Узбека молоді князі загинули.
Загибель Андрія та Лева II обірвала пряму лінію династії Романовичів. Майже два роки галицько-волинський трон залишався без правителя. Лмше у 1325 р., унаслідок компромісу між місцевим боярством і правителями Польщі, Угорщини та Литви, главою держави було обрано 14-річного мазовецького князя Болеслава Тройденовича, сина Марії, дочки Юрія I Львовича.
Князь прийняв православ'я та ім'я Юрія II Болеслава. Період правління Юрія II Болеслава (1325 - 1340 рр.) став поступовим занепадом Галицько-Волинського князівства. Посилився ординський вплив, безуспішною була боротьба з Польщею за Люблінську землю, міста дедалі більше контролювалися іноземними купцями та ремісниками, національна знать відійшла від адміністративної влади, місцеве населення наверталося до католицизму.
Квітень 1340 р. - унаслідок боярської змови Юрія II Болеслава було отруєно. Після цієї події зберегти єдність колись могутнього Галицько-Волинського князівства вже не вдалося. Протягом короткого часу держава занепала та розчленувалася, її землі опинилися під владою чужоземців: Галичина - під Польщею, Волинь - під Литвою, Буковина - у складі Молдавського князівства.
Протягом 100 років після занепаду Києва Галицько-Волинське князівство слугувало опорою української державності. У цій ролі обидва князівства перейняли велику частку київської спадщини й водночас запобігали захопленню західноукраїнських земель Польщею. Тим самим у переламний момент історії вони зберегли в українців почуття культурної та політичної ідентичності.