Защищая свою территорию от внешних врагов и совершая завоевательные походы с целью расширения границ своего государства, каганат постоянно находился в состоянии войны с соседними странами. Например, имеются сведения, что в IX веке кимаки захватили часть земель «девяти огузов», а в X веке - город Жамлекес в Восточном Туркестане. Вместе с тем кимаки совершали набеги и на сибирских кыргызов, живших на берегах Енисея. С присырдарьинскими огузами они находились то в дружественных отношениях, то вторгались в их земли. Видимо, это наложило отпечаток на схожесть языка, быта, культуры, обычаев и традиций кимаков, кыпчаков и огузов.
Однако со второй половины X века на кимакские земли часто стали нападать войска государства Караханидов. По некоторым сведениям, совершая военные походы, они доходили до Иртыша. Такие походы в XI веке повторялись многократно. Вследствие таких походов Кимакский каганат постепенно пришел в упадок. Падение Кимакского каганата произошло по двум причинам. Во-первых, внутри страны шла постоянная междоусобная борьба с вождями кып- чакских племен, во-вторых, главная угроза исходила от тюркоязычных кочевых племен, двинувшихся на Запад и нанесших на своем пути значительный удар по кимако-кыпчакским племенам.
Тевтонці виживали завдяки комерції. У ній провідні ролі відігравали міста Торн, Кульм, Данціг (сучасні польські Торунь, Хелмно і Гданськ), що входили в Ганзу і контролювали торгівлю в Східній Прибалтиці. Продавали здебільшого полотно і бурштин, від яких одержували великі прибутки. Наплив срібла давав змогу карбувати монети, що ними розплачувалися в Польщі, Чехії, на українських просторах.
У тевтонських володіннях пліч-о-пліч проживали різні (корінні та прийшлі) народи, що заважало їх єдності. Адже місцеві городяни, прусські шляхтичі прохолодно ставилися до прибульців: їх сприймали як нахабних чужаків. Із другого боку, привілеї, зокрема, польської шляхти приваблювали багатьох із цієї, прибулої, еліти, унаслідок чого вона віддалялася від одноплемінників та схилялася до союзу з королівством. Такі суперечності підточували державу і стали внутрішніми причинами її падіння.
Защищая свою территорию от внешних врагов и совершая завоевательные походы с целью расширения границ своего государства, каганат постоянно находился в состоянии войны с соседними странами. Например, имеются сведения, что в IX веке кимаки захватили часть земель «девяти огузов», а в X веке - город Жамлекес в Восточном Туркестане. Вместе с тем кимаки совершали набеги и на сибирских кыргызов, живших на берегах Енисея. С присырдарьинскими огузами они находились то в дружественных отношениях, то вторгались в их земли. Видимо, это наложило отпечаток на схожесть языка, быта, культуры, обычаев и традиций кимаков, кыпчаков и огузов.
Однако со второй половины X века на кимакские земли часто стали нападать войска государства Караханидов. По некоторым сведениям, совершая военные походы, они доходили до Иртыша. Такие походы в XI веке повторялись многократно. Вследствие таких походов Кимакский каганат постепенно пришел в упадок. Падение Кимакского каганата произошло по двум причинам. Во-первых, внутри страны шла постоянная междоусобная борьба с вождями кып- чакских племен, во-вторых, главная угроза исходила от тюркоязычных кочевых племен, двинувшихся на Запад и нанесших на своем пути значительный удар по кимако-кыпчакским племенам.
Сорри кратко не получилось
Тевтонці виживали завдяки комерції. У ній провідні ролі відігравали міста Торн, Кульм, Данціг (сучасні польські Торунь, Хелмно і Гданськ), що входили в Ганзу і контролювали торгівлю в Східній Прибалтиці. Продавали здебільшого полотно і бурштин, від яких одержували великі прибутки. Наплив срібла давав змогу карбувати монети, що ними розплачувалися в Польщі, Чехії, на українських просторах.
У тевтонських володіннях пліч-о-пліч проживали різні (корінні та прийшлі) народи, що заважало їх єдності. Адже місцеві городяни, прусські шляхтичі прохолодно ставилися до прибульців: їх сприймали як нахабних чужаків. Із другого боку, привілеї, зокрема, польської шляхти приваблювали багатьох із цієї, прибулої, еліти, унаслідок чого вона віддалялася від одноплемінників та схилялася до союзу з королівством. Такі суперечності підточували державу і стали внутрішніми причинами її падіння.
Объяснение: