дем’ян многогрішний (1668–1672 рр.) став наказним гетьманом на лівобережжі після відступу з цих територій петра дорошенка. многогрішний належав до тієї місцевої старшини, яка не бачила іншого виходу, як підпорядкуватись московському цареві, але рішуче стояла на позиції автономії. він вступив у переговори з представниками москви, і у січні 1669 р. делегація україни висловила бажання приєднати лівобережжя до москви. в березні того ж року в глухові відбулася рада, на якій були затверджені так звані глухівські статті. за ними: в п’яти містах (києві, ніжині, чернігові, острі й переяславі) мали залишатися московські воєводи; податки мали збирати представники гетьмана; реєстрове військо становило 30 тисяч чоловік. ці статті хоч і поступалися березневим статтям богдана хмельницького, але до певної міри відновлювали автономію україни (лівобережної). у 1672 р. д. многогрішний був звинувачений у таємних відносинах із туреччиною і знятий з посади гетьман
1)всего за 10 лет увеличились темпы роста тяжелой промышленности в 2-3 раза, заняло второе место по абсолютным объемам промышленного производства и первое место по среднегодовым темпам роста промышленного производства
2) стал индустриальным, независимым государством, которое могло обходиться без импорта основных товаров потребления; промышленность стала многоотраслевой
3)возродились многие заводы и фабрики, появилось большое количество рабочих мест, поэтому была ликвидирована безработица
1)всего за 10 лет увеличились темпы роста тяжелой промышленности в 2-3 раза, заняло второе место по абсолютным объемам промышленного производства и первое место по среднегодовым темпам роста промышленного производства
2) стал индустриальным, независимым государством, которое могло обходиться без импорта основных товаров потребления; промышленность стала многоотраслевой
3)возродились многие заводы и фабрики, появилось большое количество рабочих мест, поэтому была ликвидирована безработица
4)созданный потенциал позволил развернуть многоотраслевой впк.