На всій території України, починаючи від VI тисячоліття до 1 тисячоліття перед Різдвом Христовим, утворилася культура, яка напротязі всього свого існування мала цілком виразні риси. Засновниками Трипільскої культури були племена, що просунулись з Балкан та Подунав'я до Прикарпаття. Існує декілка типів періодизації трипілької культури. Перший – це тип періодизації Т. Пассека, який складається з трьох етапів:
1) Ранній: 4000-3600 до Р. Х. (Прутсько-Дністровське межиріччя)
2) Середній: 3600-3100 до Р. Х. (Дністро-Бузьке межиріччя)
3) Пізній: 3100-2500 до Р. Х. (Дністро-Дніпровське межиріччя)
Другий тип періодизації належить Вікентію Хвойко, який вважав, що трипільска культура є містком між епохами каменю та бронзи. Тому, доречно поділити її на два етами:
1) Зв'язаний з кам'яним віком
2) Зв'язаний з мідним віком
Перший характеризується відсутністю скотарства та розвиненим землеробство. Характерна примитивність у формах посуду та використання кремневих або кам'яних знарядь праці. Були розвинуті рибальство, збиральництво, полювання. Селилися здебільшого біля води, у землянках. Характерні такі поселення, як Лука-Врублевецька, Бернашівка, П'янишків, Ленківці.
Другий пов'язаний з використання знарядь праці та зброї з міді, більш розвинута кераміка. До того ж, починають закріплюватися патріархально-родові відносини. Найбільшими поселеннями були Усатове та коло Городська.
Але давайте більш детально розглянемо ще й періодизацію Т. Пассека.
Ранній етап:
У цей час трипільські племена розселялися у басейні Дністра і Південного Бугу. Житла будували у вигляді землянок або напівземлянок, а також переважно наземні, стіни робили з дерева або плоту, який обмазували глиною. На ранньому етапі розвитку трипільської культури з'являються також наземні будівлі прямокутної форми. У поселеннях, розташованих на підвищених плато, розміщення жител нагадувало форму кола чи овалу. Основою господарства було хліборобство, скотарство, полювання, збиральництво, рибальство. Сіяли пшеницю, ячмінь, горох. Обробляли землю за до мотиг, а урожай збирали за до серпів з кремінними вкладнями. Основу тваринництва складала велика рогата худоба, потім були свині, вівці, кози, а також відомий домашній кінь. Значного розвитку досягли гончарні вироби. Лепили посуд, намисто, моделі житла, амулети. Моделі житла та амулети мали ритуальне призначення і були пов'язані з хліборобськими культами. Поверхню посуду вкривали заглибленим орнаментом або канелюрами у вигляді стрічок з кількох паралельних ліній, що утворювали спіральні форми орнаменту. Таким орнаментом вкривали також більшість статуеток.
Середній етап:
На цьому етапі територія розселення розширилася від Східної Трансільванії на захід до Дніпра на схід. Вони зайняли території в районі сточищ Верхнього і Середнього Дністра, Прута, Серета, Південного Побужжя та Правобережжя Дніпра. Поселення вже були значно більші за розміром та розміщалися біля річок та струмків. Житла в плані мали форму видовженого прямокутника й будувалися на фундаменті з розколотого дерева, покладеного впоперек, на нього накладався товстий шар або кілька шарів глини. Плетені дерев'яні стіни на стовпах і перегородки в середині житла обмазували глиною, з глини будували печі на дерев'яному каркасі, припічки, лежанки коло печі. Збільшувалася кількість населення та посівні площі. Скотарство теж набуло більшого розвитку, а ось полювання набуло допоміжного значення. Знаряддя праці виробляли з кременю, камню та кістки тварин. Почалося видобування міді із родовищ на Волині та у Подністров'ї. Також більш високого рівня досягло гончарство. Характерним для кінця цього періоду став монохромний спіральний орнамент, нанесений чорною фарбою на жовтувато-червонуватому ангобу. Посуд різних форм ліплено руками, можливе застосування повільного гончарного кола. Суспільний лад на цей період залишався матріархально-родовим.
Пізній етап:
За пізнього періоду значно поширилася територія, заселена трипільцями: на землі сх. Волині, сточища pічки Случі й Горині, обидва береги Києва. Зросло значення скотарства, яке складалося переважно з дрібної рогатої худоби. За цього періоду складається патріархальний лад. У зв'язку з контактами з іншими племенами зникають багато рис, характених для трипільської культури попередніх етапів. Змінюється характер житлобудівництва, зникає спіральна орнаментація в мотивах розпису посуду і типові трипільські його форми, натомість з'являється новий тип посуду, орнаментованого відтисками шнура, схематизується антро пластика. З'являється новий тип поховання в ямах з насипом та без насипу з кам'яною обкладкою навкруги і витворюється обряд поховання, подібний обрядові сусідніх патріархальних племен ямної культури.
XVIII век – это период настоящих контрастов. Быт как и образ жизни русского народа, полностью зависел от того какую нишу в обществе занимает человек.
В послепетровской России шикарные светские приемы и надменная роскошь жизни дворянства стояла рядом с голодным и тяжелым существованием крепостных крестьян. К огромному сожалению, это не вызывало никакого дискомфорта со стороны первых. И глубокие различия между жизнью высших и низших сословий, считалось как должное. Быт дворян в XVIII веке Престиж, высокое положение в обществе, зачастую подкрепленное материальным благополучием, позволяли русской аристократии вести праздный образ жизни. Общественное безделье – так можно охарактеризовать главное занятие дворянской знати. Быт родословных семей, казалось, был привязан только к светским приемам. Дома, в которых жила аристократия, были просторными и богато украшенными. На их оформление уже начинает влиять западное веяние просветительского абсолютизма. В каждом доме были библиотеки, наполнены книгами западных авторов. Гостиная представляла собой широкий зал, часто с камином. Но все старания знати обустроить для себя красивое жилище, заключалось не в желании достичь комфорта, а в первую очередь - не упасть лицом в грязь перед высшим светом, так как в домах очень часто проводились светские приемы и шикарные балыПредставители провинциального дворянства чувствовали свою отсталость от столичных сородичей, поэтому строили свой быт так, чтобы во всем им соответствовать. Часто это представляло собой некую карикатуру на аристократию. Дворянская усадьба часто представляла собой копию домов петербуржской знати. Однако здесь, рядом с красивыми и роскошными домами, находилось множество хозяйственных пристроек, где обитала живность. Основной доход семьи провинциальных
1) Ранній: 4000-3600 до Р. Х. (Прутсько-Дністровське межиріччя)
2) Середній: 3600-3100 до Р. Х. (Дністро-Бузьке межиріччя)
3) Пізній: 3100-2500 до Р. Х. (Дністро-Дніпровське межиріччя)
Другий тип періодизації належить Вікентію Хвойко, який вважав, що трипільска культура є містком між епохами каменю та бронзи. Тому, доречно поділити її на два етами:
1) Зв'язаний з кам'яним віком
2) Зв'язаний з мідним віком
Перший характеризується відсутністю скотарства та розвиненим землеробство. Характерна примитивність у формах посуду та використання кремневих або кам'яних знарядь праці. Були розвинуті рибальство, збиральництво, полювання. Селилися здебільшого біля води, у землянках. Характерні такі поселення, як Лука-Врублевецька, Бернашівка, П'янишків, Ленківці.
Другий пов'язаний з використання знарядь праці та зброї з міді, більш розвинута кераміка. До того ж, починають закріплюватися патріархально-родові відносини. Найбільшими поселеннями були Усатове та коло Городська.
Але давайте більш детально розглянемо ще й періодизацію Т. Пассека.
Ранній етап:
У цей час трипільські племена розселялися у басейні Дністра і Південного Бугу. Житла будували у вигляді землянок або напівземлянок, а також переважно наземні, стіни робили з дерева або плоту, який обмазували глиною. На ранньому етапі розвитку трипільської культури з'являються також наземні будівлі прямокутної форми. У поселеннях, розташованих на підвищених плато, розміщення жител нагадувало форму кола чи овалу. Основою господарства було хліборобство, скотарство, полювання, збиральництво, рибальство. Сіяли пшеницю, ячмінь, горох. Обробляли землю за до мотиг, а урожай збирали за до серпів з кремінними вкладнями. Основу тваринництва складала велика рогата худоба, потім були свині, вівці, кози, а також відомий домашній кінь. Значного розвитку досягли гончарні вироби. Лепили посуд, намисто, моделі житла, амулети. Моделі житла та амулети мали ритуальне призначення і були пов'язані з хліборобськими культами. Поверхню посуду вкривали заглибленим орнаментом або канелюрами у вигляді стрічок з кількох паралельних ліній, що утворювали спіральні форми орнаменту. Таким орнаментом вкривали також більшість статуеток.
Середній етап:
На цьому етапі територія розселення розширилася від Східної Трансільванії на захід до Дніпра на схід. Вони зайняли території в районі сточищ Верхнього і Середнього Дністра, Прута, Серета, Південного Побужжя та Правобережжя Дніпра. Поселення вже були значно більші за розміром та розміщалися біля річок та струмків. Житла в плані мали форму видовженого прямокутника й будувалися на фундаменті з розколотого дерева, покладеного впоперек, на нього накладався товстий шар або кілька шарів глини. Плетені дерев'яні стіни на стовпах і перегородки в середині житла обмазували глиною, з глини будували печі на дерев'яному каркасі, припічки, лежанки коло печі. Збільшувалася кількість населення та посівні площі. Скотарство теж набуло більшого розвитку, а ось полювання набуло допоміжного значення. Знаряддя праці виробляли з кременю, камню та кістки тварин. Почалося видобування міді із родовищ на Волині та у Подністров'ї. Також більш високого рівня досягло гончарство. Характерним для кінця цього періоду став монохромний спіральний орнамент, нанесений чорною фарбою на жовтувато-червонуватому ангобу. Посуд різних форм ліплено руками, можливе застосування повільного гончарного кола. Суспільний лад на цей період залишався матріархально-родовим.
Пізній етап:
За пізнього періоду значно поширилася територія, заселена трипільцями: на землі сх. Волині, сточища pічки Случі й Горині, обидва береги Києва. Зросло значення скотарства, яке складалося переважно з дрібної рогатої худоби. За цього періоду складається патріархальний лад. У зв'язку з контактами з іншими племенами зникають багато рис, характених для трипільської культури попередніх етапів. Змінюється характер житлобудівництва, зникає спіральна орнаментація в мотивах розпису посуду і типові трипільські його форми, натомість з'являється новий тип посуду, орнаментованого відтисками шнура, схематизується антро пластика. З'являється новий тип поховання в ямах з насипом та без насипу з кам'яною обкладкою навкруги і витворюється обряд поховання, подібний обрядові сусідніх патріархальних племен ямної культури.
В послепетровской России шикарные светские приемы и надменная роскошь жизни дворянства стояла рядом с голодным и тяжелым существованием крепостных крестьян. К огромному сожалению, это не вызывало никакого дискомфорта со стороны первых. И глубокие различия между жизнью высших и низших сословий, считалось как должное.
Быт дворян в XVIII веке
Престиж, высокое положение в обществе, зачастую подкрепленное материальным благополучием, позволяли русской аристократии вести праздный образ жизни. Общественное безделье – так можно охарактеризовать главное занятие дворянской знати.
Быт родословных семей, казалось, был привязан только к светским приемам. Дома, в которых жила аристократия, были просторными и богато украшенными. На их оформление уже начинает влиять западное веяние просветительского абсолютизма.
В каждом доме были библиотеки, наполнены книгами западных авторов. Гостиная представляла собой широкий зал, часто с камином. Но все старания знати обустроить для себя красивое жилище, заключалось не в желании достичь комфорта, а в первую очередь - не упасть лицом в грязь перед высшим светом, так как в домах очень часто проводились светские приемы и шикарные балыПредставители провинциального дворянства чувствовали свою отсталость от столичных сородичей, поэтому строили свой быт так, чтобы во всем им соответствовать. Часто это представляло собой некую карикатуру на аристократию.
Дворянская усадьба часто представляла собой копию домов петербуржской знати. Однако здесь, рядом с красивыми и роскошными домами, находилось множество хозяйственных пристроек, где обитала живность. Основной доход семьи провинциальных