Крымская война 1853-1856 гг. первоначально велась между российской и османской империями за господство на ближнем востоке. накануне войны николай i допустил три непоправимые ошибки: относительно , франции и австрии. николай i не принял в расчет ни больших торговых и финансовых интересов крупной французской буржуазии в турции, ни выгодности для наполеона iii отвлечения внимания французских широких народных слоев от внутренних дел к внешней политике. первые удачи войск, а в особенности разгром турецкого флота в синопе побудили вмешаться в войну и францию на стороне османской турции. в 1855 году к воюющей коалиции присоединилось сардинское королевство. к союзникам готовы были примкнуть швеция и австрия, до этого связанная узами «священного союза» с россией. военные действия велись в море, на камчатке, на кавказе, в дунайских княжествах. основные действия развернулись в крыму при обороне севастополя от войск союзников. в итоге, общими усилиями, объединенная коалиция смогла одержать победу в этой войне. россия подписала парижский мир с унизительными и невыгодными условиями. среди главных причин поражения россии можно назвать три группы факторов: политические, технические и социально-. международный престиж российской державы был подорван. война явилась сильнейшим толчком к обострению социального кризиса внутри страны. способствовала развитию массовых крестьянских выступлений, ускорила падение крепостного права и проведение буржуазных реформ. создавшаяся после крымской войны «крымская система» (-австро-французский блок) стремилась поддерживать международную изоляцию россии, поэтому в первую очередь необходимо было выйти из этой изоляции. искусство дипломатии (в данном случае ее министра иностранных дел горчакова) заключалось в том, что она весьма умело использовала менявшуюся международную обстановку и противоречия между участниками блока - францией, и австрией.
Після смерті (весною 1727 р.) імператриці Катерини І Російською державою став керувати 12-літній Петро II.
Малоросійська колегія була ліквідована, а управління Лівобережною Україною було підпорядковане Колегії іноземних справ.
22 липня 1727 р. було опубліковано указ російського імператора Петра II «Про порядок виборів на Лівобережній Україні гетьмана і старшини». Для здійснення виборів до Глухова був направлений таємний радник Федір Наумов.
Згідно з інструкцією Колегії іноземних справ, гетьманом повинен стати 73-річний миргородський полковник Данило Апостол «по старшинству и по заслугам и ради имеющего его у них кредиту»
Після смерті (весною 1727 р.) імператриці Катерини І Російською державою став керувати 12-літній Петро II.
Малоросійська колегія була ліквідована, а управління Лівобережною Україною було підпорядковане Колегії іноземних справ.
22 липня 1727 р. було опубліковано указ російського імператора Петра II «Про порядок виборів на Лівобережній Україні гетьмана і старшини». Для здійснення виборів до Глухова був направлений таємний радник Федір Наумов.
Згідно з інструкцією Колегії іноземних справ, гетьманом повинен стати 73-річний миргородський полковник Данило Апостол «по старшинству и по заслугам и ради имеющего его у них кредиту»
Объяснение: