Кто из указанных противников (Литва, Тверь, Новгород) был наиболее опасным для Москвы и почему? (7-8 предложений об истории этого образования, его известных правителях если они были, известных сражениях и столкновениях и итогах борьбы с Москвой)

Головною особливістю розвитку економіки Наддніпрянської України на початку XX ст. був поступовий перехід від вільного підприємництва до монополістичного капіталізму. Монополії — великі об’єднання підприємців однієї чи кількох галузей, які ділять між собою ринки збуту товарів із метою одержання максимальних прибутків.

Розвиток промисловості характеризувався:

концентрацією виробництва й утворенням монополістичних об’єднань — синдикатів («Все- російське товариство цукрозаводчиків», «Продамет», «Продвугілля», «Продаруд», «Продвагон»);

формуванням промислової спеціалізації регіонів (Донбас — центр вугільної промисловості, Нікополь — марганцевої, Кривий Ріг — залізорудної, Правобережжя і частково Лівобережжя — цу- крової промисловості);

значним впливом іноземного — французького, бельгійського, німецького, британського капіталу (у вугільній промисловості іноземному капіталу належало 63%, у металургії — 90% основного капіталу, у залізничному транспорті — 2/3 залізниць).

Розвиток сільського господарства характеризувався:

збереженням великого поміщицького землеволодіння й селянського малоземелля; посиленням спеціалізації окремих районів (Степова Україна — зернові культури, Правобережжя й частково Лівобережжя — технічні культури: цукрові буряки, картопля, тютюн);

розвитком кооперативного руху (створення сільськогосподарських спілок — Союзів спожив- чої кооперації);

посиленням трудової міграції українських селян на сільськогосподарські заробітки (у Степову Україну, на Дон, Кубань, у Нижнє Поволжя, до Сибіру, на Далекий Схід).

Темпи економічного розвитку Наддніпрянської України були досить високими, однак істотно відставали від темпів розвитку передових країн світу внаслідок колоніальної політики Російської імперії. Наддніпрянська Україна виступала постачальником сільськогосподарської продукції й сировини для промисловості центральних губерній Росії.

Объяснение: Вроде так

Дальнейшие изображения Владимира связаны уже с его канонизацией. Мы не знаем точно, когда князь был причислен к лику святых, однако древнейший список церковной службы, посвященной ему, датируется серединой XIII века. Тогда Владимир уже почитался как святой равноапостольный великий князь, и с конца XIV столетия до нас дошли и его изображения в этом статусе. Например, на шитой пелене (воздухе), исполненной в 1389–1390 годах по заказу вдовы московского князя Симеона Гордого Марии Александровны, дочери тверского князя Александра Михайловича (поэтому в историографии воздух иногда неверно называют пеленой княгини Марии Тверской). Этот замечательный памятник древнерусского шитья находится в собрании Государственного исторического музея. На пелене изображен Нерукотворный с предстоящими, а под центральной композицией – целый ряд святых, в том числе и князь Владимир. Он, как и все другие, показан весьма условно, но именно этот церковный образ крестителя Руси, вероятно, самый ранний из сохранившихся.

Объяснение: