Кризове становище проявлялось через комплекс подій та явищ. Попри всі здобутки, які отримав український народ в період Національно-визвольної війни, ситуація в країні вкрай погіршилася. Відомо, що будь-який конфлікт, а особливо збройний, вимагає ресурсів та часу. Ба більше, якщо він проходить на території країни, то й землі спустошуються, а люди гинуть. По факту, нема кому і де розбудовувати.
Історики зазначають, що в Україні правого берегу було зруйновано більше ніж сотні міст. Більш погіршило ситуацію природні та кліматичні умови: період неврожаю й саранча стали причинами початку голоду, захворювань та епідемій. Рівень торгівлі теж значно впав, адже воєнні дії далеко відкинули країну від європейських ринків збуту.
Ще однією галуззю, яка зазнала занепаду, стала військова. Довготривала війна, смерті, невдачі спустошили ряди козацтва, як фізично, так і морально. Все це вилилося у анти гетьманський виступ 1653 року під Городком. Козаки відмовлялися йти у наступний похід з Богданом Хмельницьким. У висновку, він зібрав лиш третину від можливого числа (близько 30 тисяч). Цього було недостатньо для продовження протистояння.
Всі спроби гетьмана знайти нових союзників проти Речі Посполитої зазнавали невдач. Тому, він вирішив ще раз звернутися до царської Росії.
ответ:Итогом царствования Петра II стало усиление влияния Верховного тайного совета, в который входили в основном старые бояре (из восьми мест в совете шесть принадлежало Долгоруковым и Голицыным). Совет настолько усилился, что навязал Анне Иоанновне, ставшей правительницей после Петра, подписание «Кондиций», передававших всю полноту власти Верховному тайному совету. В 1730 году «Кондиции» были уничтожены Анной Иоанновной, и боярские роды вновь потеряли силу.
Объяснение:
Пётр II не был править самостоятельно, в результате чего практически неограниченная власть находилась сначала в руках Меншикова, а затем — Остермана и Долгоруковых. Как и при его предшественнице, государство управлялось по инерции. Царедворцы старались следовать заветам Петра Великого, однако консервация созданной им политической системы выявила все заложенные в ней недостатки.
Время регентства Меншикова мало чем отличалось от царствования Екатерины I, так как фактический правитель страны остался тот же, только набрал бо́льшую силу. После его падения к власти пришли Долгоруковы, и ситуация изменилась коренным образом. Последние годы правления Петра II некоторые историки склонны считать «боярским царством»: многое из того, что появилось при Петре I, пришло в упадок, старые порядки стали восстанавливаться. Укреплялась боярская аристократия, а «птенцы гнезда Петрова» отошли на второй план. Со стороны духовенства были попытки восстановления патриаршества. Пришли в упадок армия и в особенности флот, процветали коррупция и казнокрадство[источник не указан 1176 дней. Столица была перенесена из Санкт-Петербурга в Москву.
Кризове становище проявлялось через комплекс подій та явищ. Попри всі здобутки, які отримав український народ в період Національно-визвольної війни, ситуація в країні вкрай погіршилася. Відомо, що будь-який конфлікт, а особливо збройний, вимагає ресурсів та часу. Ба більше, якщо він проходить на території країни, то й землі спустошуються, а люди гинуть. По факту, нема кому і де розбудовувати.
Історики зазначають, що в Україні правого берегу було зруйновано більше ніж сотні міст. Більш погіршило ситуацію природні та кліматичні умови: період неврожаю й саранча стали причинами початку голоду, захворювань та епідемій. Рівень торгівлі теж значно впав, адже воєнні дії далеко відкинули країну від європейських ринків збуту.
Ще однією галуззю, яка зазнала занепаду, стала військова. Довготривала війна, смерті, невдачі спустошили ряди козацтва, як фізично, так і морально. Все це вилилося у анти гетьманський виступ 1653 року під Городком. Козаки відмовлялися йти у наступний похід з Богданом Хмельницьким. У висновку, він зібрав лиш третину від можливого числа (близько 30 тисяч). Цього було недостатньо для продовження протистояння.
Всі спроби гетьмана знайти нових союзників проти Речі Посполитої зазнавали невдач. Тому, він вирішив ще раз звернутися до царської Росії.
Объяснение:
ответ:Итогом царствования Петра II стало усиление влияния Верховного тайного совета, в который входили в основном старые бояре (из восьми мест в совете шесть принадлежало Долгоруковым и Голицыным). Совет настолько усилился, что навязал Анне Иоанновне, ставшей правительницей после Петра, подписание «Кондиций», передававших всю полноту власти Верховному тайному совету. В 1730 году «Кондиции» были уничтожены Анной Иоанновной, и боярские роды вновь потеряли силу.
Объяснение:
Пётр II не был править самостоятельно, в результате чего практически неограниченная власть находилась сначала в руках Меншикова, а затем — Остермана и Долгоруковых. Как и при его предшественнице, государство управлялось по инерции. Царедворцы старались следовать заветам Петра Великого, однако консервация созданной им политической системы выявила все заложенные в ней недостатки.
Время регентства Меншикова мало чем отличалось от царствования Екатерины I, так как фактический правитель страны остался тот же, только набрал бо́льшую силу. После его падения к власти пришли Долгоруковы, и ситуация изменилась коренным образом. Последние годы правления Петра II некоторые историки склонны считать «боярским царством»: многое из того, что появилось при Петре I, пришло в упадок, старые порядки стали восстанавливаться. Укреплялась боярская аристократия, а «птенцы гнезда Петрова» отошли на второй план. Со стороны духовенства были попытки восстановления патриаршества. Пришли в упадок армия и в особенности флот, процветали коррупция и казнокрадство[источник не указан 1176 дней. Столица была перенесена из Санкт-Петербурга в Москву.