Это слова Персефоны, ее украл Аид, она его полюбила, но мать была против.
Персефона Была у великой богини Деметры юная прекрасная дочь Персефона. Отцом Персефоны был громовержец Зевс. Он отдал ее в жены мрачному своему брату Аиду, властителю царства теней умерших, и с ним должна была жить Персефона во мраке подземного царства, лишенная света и горячего южного солнца. Аид видел, как резвилась в Нисейской долине Персефона, и похитил её. Опечалилась мать. Она покинула Олимп. Всякий рост на земле прекратился, Листья на деревьях завяли и облетели. Леса стали обнажёнными. Не хотелось Зевсу, чтобы человечество погибло, и упросил Деметру вернуться. Согласилась богиня, только при условии, что Персефона вернётся к ней. Зевс решил, что две трети года Персефона будет жить с матерью, а на одну треть - возвращаться к муже Аиду. С тех пор, когда Персефона покидает мать, наступает осень, а когда она возвращается к матери, богиня плодородия щедрой рукой сыплет свои дары людям и награждает труд земледельца богатым урожаем. Слова Персефоны именно об этом
Іван Самойлович був сином священика. Він отримав добру освіту і пішов у козаччину. Завдяки освіті він незабаром отримав чин сотника у Гадяцькому полку й перебував у м. Веприку. Потім у званні військового товариша він став чернігівським наказним полковником.
Самойлович перейшов на бік гетьмана Брюховецького, а після його смерті приєднався до прихильників промосковської орієнтації й був обраний генеральним суддею. Після відставки Многогрішного, Самойловича у 1672 році було обрано гетьманом Лівобережної України на раді у Конотопі. У 1674 році Самойлович почав війну з Дорошенком і у Переяславі противники Дорошенка проголосили його гетьманом Правобережної України. Самойлович вів постійні війни з турками й татарами за Правобережжя. У 1677 році Туреччина проголосила гетьманом Правобережної України Ю. Хмельниченка. Хоча турецьке військо було зупинене та відігнане силами Самойловича та Ромодановського під Чигирином, але 1678 року воно знов прийшло під Чигирин. Місто було спалене, але 5 серпня 1678 року турків все ж таки було розгромлено. Перемога козаків, одначе, не дала вагомого зиску.
Треба зазначити, що Самойловича не шанували в Україні за його пиху та ненаситну жадобу. “Спершу ця людина була до всіх ласкава й покірна, — писав про Самойловича його сучасник, — але коли він закріпився у своїй владі й розбагатів, то став гордим та зухвалим”. Підчас війни з турками вороги Самойловича, у тому числі Мазепа, обвинуватили його в ігноруванні наказів Голіцина, який був головнокомандувачем московського війська, й саме тим фактом пояснювали невдачі кампанії. Голіцин скористався з цього, щоб реабілітувати себе. Внаслідок цих інтриг, а також і з об'єктивних обставин Самойловича у 1687 році було знято з посади гетьмана та відправлено у вигнання спершу до Орла, а потім до Тобольська, де він і помер у 1690 році.
Это слова Персефоны, ее украл Аид, она его полюбила, но мать была против.
ПерсефонаБыла у великой богини Деметры юная прекрасная дочь Персефона. Отцом Персефоны был громовержец Зевс. Он отдал ее в жены мрачному своему брату Аиду, властителю царства теней умерших, и с ним должна была жить Персефона во мраке подземного царства, лишенная света и горячего южного солнца. Аид видел, как резвилась в Нисейской долине Персефона, и похитил её. Опечалилась мать. Она покинула Олимп. Всякий рост на земле прекратился, Листья на деревьях завяли и облетели. Леса стали обнажёнными. Не хотелось Зевсу, чтобы человечество погибло, и упросил Деметру вернуться. Согласилась богиня, только при условии, что Персефона вернётся к ней. Зевс решил, что две трети года Персефона будет жить с матерью, а на одну треть - возвращаться к муже Аиду. С тех пор, когда Персефона покидает мать, наступает осень, а когда она возвращается к матери, богиня плодородия щедрой рукой сыплет свои дары людям и награждает труд земледельца богатым урожаем. Слова Персефоны именно об этом
Іван Самойлович Іван Самойлович1672-1687
Правління 1672-1687
Обрання 17 червня 1672
Попередник Дем'ян Многогрішний
Наступник Іван Мазепа
Біографічні дані
Дата народження невідомо
Ходорків
Дата смерті 1690
Тобольськ
Дружина Марія Іванівна Голуб
Діти Семен, Григорій, Яків, Параска, Анастасія
Династія Самойловичі
Батько Самійло
Іван Самойлович був сином священика. Він отримав добру освіту і пішов у козаччину. Завдяки освіті він незабаром отримав чин сотника у Гадяцькому полку й перебував у м. Веприку. Потім у званні військового товариша він став чернігівським наказним полковником.
Самойлович перейшов на бік гетьмана Брюховецького, а після його смерті приєднався до прихильників промосковської орієнтації й був обраний генеральним суддею. Після відставки Многогрішного, Самойловича у 1672 році було обрано гетьманом Лівобережної України на раді у Конотопі. У 1674 році Самойлович почав війну з Дорошенком і у Переяславі противники Дорошенка проголосили його гетьманом Правобережної України. Самойлович вів постійні війни з турками й татарами за Правобережжя. У 1677 році Туреччина проголосила гетьманом Правобережної України Ю. Хмельниченка. Хоча турецьке військо було зупинене та відігнане силами Самойловича та Ромодановського під Чигирином, але 1678 року воно знов прийшло під Чигирин. Місто було спалене, але 5 серпня 1678 року турків все ж таки було розгромлено. Перемога козаків, одначе, не дала вагомого зиску.
Треба зазначити, що Самойловича не шанували в Україні за його пиху та ненаситну жадобу. “Спершу ця людина була до всіх ласкава й покірна, — писав про Самойловича його сучасник, — але коли він закріпився у своїй владі й розбагатів, то став гордим та зухвалим”. Підчас війни з турками вороги Самойловича, у тому числі Мазепа, обвинуватили його в ігноруванні наказів Голіцина, який був головнокомандувачем московського війська, й саме тим фактом пояснювали невдачі кампанії. Голіцин скористався з цього, щоб реабілітувати себе. Внаслідок цих інтриг, а також і з об'єктивних обставин Самойловича у 1687 році було знято з посади гетьмана та відправлено у вигнання спершу до Орла, а потім до Тобольська, де він і помер у 1690 році.