Каждый раз, когда приближался очередной Новый Год, меня начинал интересовать вопрос: "Куда от придет в первую очередь? Откуда начнется его путешествие по Земле? ". На самом деле в этом вопросе содержатся несколько различающихся вопросов. Одни из них связаны с физическими явлениями, например, когда в данном месте на Земле заканчиваются средние солнечные сутки 31 декабря 2009 года или где раньше всего взойдет Солнце 1 января 2010 года?
Для того, чтобы ответить на первый из вопросов надо найти самую восточную точку на Земле лежащую западнее линии перемены дат. Это мыс Дежнева на Чукотке (если не принимать во внимание лежащие чуть восточнее мелкие островки) . Там это произойдет на две минуты раньше, чем на островах Тонга, и на десять минут раньше, чем на новозеландских островах Чатем. Для определения точки самого раннего восхода надо учесть широту и долготу точки, ее высоту над уровнем моря, время года (зима в Северном полушарии и лето в Южном) и т. д. Например, 1 января 2000 года самый ранний восход по данным Гринвичской Обсерватории произошел на острове Кэтчал, который входит в группу заповедных Никобарских островов в Бенгальском заливе. Из-за этого встретить Новый Год там не удалось никому, а самая первая встреча происходила на вершине горы острова Питт, входящего в группу островов Чатем (Chatham) находящихся в подчинении Новой Зеландии.
Другой вопрос чисто формальный -- где раньше всего наступит 1 января 2009 года согласно официально принятому отсчету времени. Прежде чем рассуждать дальше стоит посмотреть на ряд картинок. Самая удобная из них -- карта часовых поясов в цилиндрической проекции.
На ней видно, что Земля поделена на часовые пояса -- полосы шириной примерно 14° по долготе в каждой из которых устанавливается единое время. Чаще всего границы часовых поясов идут по границам стран или их частей.
Очень важной деталью на этой карте является линия перемены дат. Она проходит примерно по 180° широте, но испытывает очень интересные и важные для рассматриваемого нами вопроса отклонения. На севере эта линия сначала далеко отклоняется на восток, чтобы обогнуть Чукотку, а затем на запад, огибая гряду Алеутских остров, тянущихся от Аляски. Дальше линия идет точно по 180-й долготе, отклоняясь на восток только вбили Новой Зеландии.
Я всегда считал. что Новый Год сначала приходит на Чукотку, поскольку она расположена в 12 часовом поясе, а так как в России с начала 20-го века принято декретное время (сдвинутое на 1 час вперед) , то именно там и происходит первое явление Нового Года.
Но все оказалось не так просто:
1. Постановление правительства РФ от 8 января упразднило XII часовой пояс на территории России. Этим постановлением Чукотка отнесена к XI часовому поясу 2. Впереди оказываются острова Чатем, которые хотя и относятся к Новой Зеландии, имеют собственное время +12.45 зимой и +13.45 летом (а так как эти острова находятся в южном полушарии, то январь там летний месяц) . Но и это еще не все -- на востоке от линии перемены дат есть анклав с собственным временем: 3. Это острова Рождества (Kiritimati, Christmas Islands, Kiribati), которые относятся к часовому поясу +14(!)
Така нагода припала на 1775 рік, коли закінчилася Російсько-турецька війна (1768—1774), яку Москві до виграти запорожці, і козаки стали непотрібні. 23 квітня 1775 року на раді при імператорському дворі прийнято рішення про ліквідацію Січі. На початку червня 1775 року російські війська під командуванням російського генерала сербського походження Петра Текелія, які поверталися з османського походу, раптово оточили Січ. Козаки не чекали на такий розвиток подій, а тому на Запоріжжі тоді перебувало зовсім мало вояків. На самій Січі в той час перебувало лише декілька тисяч запорожців, решта після завершення війни роз’їхалась по паланках і зимівниках. Натомість під командуванням Петра Текелія перебували значні сили: 10 піхотних і 13 донських козацьких полків, 8 полків регулярної кінноти, посиленої 20 гусарськими і 17 пікінерськими ескадронами. Петро Текелія оголосив імператорський указ про ліквідацію Запорозької Січі. Січовому товариству, зважаючи на аж надто нерівні сили, нічого не залишалося, як здатися на волю переможців. Всім було зрозуміло що опір кількох тисяч оточених запорожців буде марним, а прорив інших козацьких військ до оточеної Січі був майже неможливим в силу багатьох причин. Серед цих причин і велика чисельність російського війська і те що майже вся козацька старшина перебувала на Січі в результаті чого козаки що не були в оточенні залишилися без командування [1].
На Січі зібралася рада на чолі з кошовим отаманом Петром Калнишевським, лунали запеклі суперечки у намаганні знайти вихід з безнадійної ситуації в якій опинилося Запорізьке козацтво. Рада вирішила не проливати християнської крові та добровільно склала зброю перед московитами. Крім того козаки побоювалися в разі опору кривавої помсти козацьким сім'ям, на Січі ще були старі козаки які пам'ятали події 1709 року, коли Петро I провів жорстоку каральну експедицію на Україну, в тому числі сумнозвісну батуринську різанину яка стала розв'язкою тих жахливих подій. Запорозькі козаки брали участь в багатьох походах Російської армії і були свідками жорстокості російських військ при штурмах ворожих поселень. Як згадували учасники подій на Січі “Характерники зовсім не хотіли здаватися Катерині, та інші козаки сказали: “Ні, братця, у нас є батьки й діти: москаль їх виріже. Взяли та й здалися”[2].
16 червня 1775 року російським військами було повністю зруйновано Січ, а все майно та козацькі архіви було вивезено до Петербурга. Козацьку старшину та кошового отамана Петра Калнишевського звинуватили у зраді та засудили до каторги. Сумним фактом було те що в знищені Січі прийняли активну участь донські козаки, вони не знали жодного жалю до домівки їх українських "побратимів". Але не дивлячись на таку старанність в справі виконання розпорядження Катерини II, вони самі на початку 1790х потрапили в її жорстку опалу, в них були відібрана більша частина споконвічних земель, велика частина донських козаків була переселена в віддалені регіони Росії. Їхня старшина репресована. Лише 3 серпня 1775 року імператриця Катерина II видала спеціальний маніфест, який офіційно сповіщав про причини ліквідації Січі. У цьому документі козацька-лицарська Січ зображувалася як «кубло пияк та розбишак», які жили в неуцтві та заважали царизму вести торгові та культурні зв'язки з сусідами. Про пролиту козацьку кров за царську Росію в ньому не було ні слова.
На самом деле в этом вопросе содержатся несколько различающихся вопросов. Одни из них связаны с физическими явлениями, например, когда в данном месте на Земле заканчиваются средние солнечные сутки 31 декабря 2009 года или где раньше всего взойдет Солнце 1 января 2010 года?
Для того, чтобы ответить на первый из вопросов надо найти самую восточную точку на Земле лежащую западнее линии перемены дат. Это мыс Дежнева на Чукотке (если не принимать во внимание лежащие чуть восточнее мелкие островки) . Там это произойдет на две минуты раньше, чем на островах Тонга, и на десять минут раньше, чем на новозеландских островах Чатем. Для определения точки самого раннего восхода надо учесть широту и долготу точки, ее высоту над уровнем моря, время года (зима в Северном полушарии и лето в Южном) и т. д. Например, 1 января 2000 года самый ранний восход по данным Гринвичской Обсерватории произошел на острове Кэтчал, который входит в группу заповедных Никобарских островов в Бенгальском заливе. Из-за этого встретить Новый Год там не удалось никому, а самая первая встреча происходила на вершине горы острова Питт, входящего в группу островов Чатем (Chatham) находящихся в подчинении Новой Зеландии.
Другой вопрос чисто формальный -- где раньше всего наступит 1 января 2009 года согласно официально принятому отсчету времени. Прежде чем рассуждать дальше стоит посмотреть на ряд картинок. Самая удобная из них -- карта часовых поясов в цилиндрической проекции.
На ней видно, что Земля поделена на часовые пояса -- полосы шириной примерно 14° по долготе в каждой из которых устанавливается единое время. Чаще всего границы часовых поясов идут по границам стран или их частей.
Очень важной деталью на этой карте является линия перемены дат. Она проходит примерно по 180° широте, но испытывает очень интересные и важные для рассматриваемого нами вопроса отклонения. На севере эта линия сначала далеко отклоняется на восток, чтобы обогнуть Чукотку, а затем на запад, огибая гряду Алеутских остров, тянущихся от Аляски. Дальше линия идет точно по 180-й долготе, отклоняясь на восток только вбили Новой Зеландии.
Я всегда считал. что Новый Год сначала приходит на Чукотку, поскольку она расположена в 12 часовом поясе, а так как в России с начала 20-го века принято декретное время (сдвинутое на 1 час вперед) , то именно там и происходит первое явление Нового Года.
Но все оказалось не так просто:
1. Постановление правительства РФ от 8 января упразднило XII часовой пояс на территории России. Этим постановлением Чукотка отнесена к XI часовому поясу
2. Впереди оказываются острова Чатем, которые хотя и относятся к Новой Зеландии, имеют собственное время +12.45 зимой и +13.45 летом (а так как эти острова находятся в южном полушарии, то январь там летний месяц) . Но и это еще не все -- на востоке от линии перемены дат есть анклав с собственным временем:
3. Это острова Рождества (Kiritimati, Christmas Islands, Kiribati), которые относятся к часовому поясу +14(!)
Така нагода припала на 1775 рік, коли закінчилася Російсько-турецька війна (1768—1774), яку Москві до виграти запорожці, і козаки стали непотрібні. 23 квітня 1775 року на раді при імператорському дворі прийнято рішення про ліквідацію Січі. На початку червня 1775 року російські війська під командуванням російського генерала сербського походження Петра Текелія, які поверталися з османського походу, раптово оточили Січ. Козаки не чекали на такий розвиток подій, а тому на Запоріжжі тоді перебувало зовсім мало вояків. На самій Січі в той час перебувало лише декілька тисяч запорожців, решта після завершення війни роз’їхалась по паланках і зимівниках. Натомість під командуванням Петра Текелія перебували значні сили: 10 піхотних і 13 донських козацьких полків, 8 полків регулярної кінноти, посиленої 20 гусарськими і 17 пікінерськими ескадронами. Петро Текелія оголосив імператорський указ про ліквідацію Запорозької Січі. Січовому товариству, зважаючи на аж надто нерівні сили, нічого не залишалося, як здатися на волю переможців. Всім було зрозуміло що опір кількох тисяч оточених запорожців буде марним, а прорив інших козацьких військ до оточеної Січі був майже неможливим в силу багатьох причин. Серед цих причин і велика чисельність російського війська і те що майже вся козацька старшина перебувала на Січі в результаті чого козаки що не були в оточенні залишилися без командування [1].
На Січі зібралася рада на чолі з кошовим отаманом Петром Калнишевським, лунали запеклі суперечки у намаганні знайти вихід з безнадійної ситуації в якій опинилося Запорізьке козацтво. Рада вирішила не проливати християнської крові та добровільно склала зброю перед московитами. Крім того козаки побоювалися в разі опору кривавої помсти козацьким сім'ям, на Січі ще були старі козаки які пам'ятали події 1709 року, коли Петро I провів жорстоку каральну експедицію на Україну, в тому числі сумнозвісну батуринську різанину яка стала розв'язкою тих жахливих подій. Запорозькі козаки брали участь в багатьох походах Російської армії і були свідками жорстокості російських військ при штурмах ворожих поселень. Як згадували учасники подій на Січі “Характерники зовсім не хотіли здаватися Катерині, та інші козаки сказали: “Ні, братця, у нас є батьки й діти: москаль їх виріже. Взяли та й здалися”[2].
16 червня 1775 року російським військами було повністю зруйновано Січ, а все майно та козацькі архіви було вивезено до Петербурга. Козацьку старшину та кошового отамана Петра Калнишевського звинуватили у зраді та засудили до каторги. Сумним фактом було те що в знищені Січі прийняли активну участь донські козаки, вони не знали жодного жалю до домівки їх українських "побратимів". Але не дивлячись на таку старанність в справі виконання розпорядження Катерини II, вони самі на початку 1790х потрапили в її жорстку опалу, в них були відібрана більша частина споконвічних земель, велика частина донських козаків була переселена в віддалені регіони Росії. Їхня старшина репресована. Лише 3 серпня 1775 року імператриця Катерина II видала спеціальний маніфест, який офіційно сповіщав про причини ліквідації Січі. У цьому документі козацька-лицарська Січ зображувалася як «кубло пияк та розбишак», які жили в неуцтві та заважали царизму вести торгові та культурні зв'язки з сусідами. Про пролиту козацьку кров за царську Росію в ньому не було ні слова.