Местничество. кормление. избранная рада. реформы. челобитная.
самодержавие. сословно-представительная монархия. земские соборы.
приказы. крепостное право. соборное уложение. самозванство.
посад. слобода. мануфактура. протекционизм. ярмарка. старообрядчество. раскол.
полки нового и иноземного строя. стрельцы. 50
Українська повстанська армія – військово-політична формація Українського визвольного руху, стратегічною метою якого було відновлення української державності.
Заснована на зламі 1942–1943 років, вона діяла до вересня 1949-го, після чого реорганізована в збройне підпілля, що тривало до середини 1950-х. Через лави УПА пройшло понад 100 тисяч осіб. За участь у повстанському русі чи його підтримку каральними органами СРСР було репресовано понад півмільйона осіб.
Діяльність УПА була логічним продовженням українського визвольного руху періоду Української революції 1917–1921 років, підпільно-бойової Української військової організації та Організації українських націоналістів (далі – ОУН) 1920–1930-х років. Боротьбу УПА у формі беззбройного опору підхопив дисидентський рух 1960-х років і національно-демократичне відродження кінця 1980-х – початку 1990-х.
“У жовтні 1942 року на Поліссі постали перші збройні відділи, що дали початок Української Повстанської Армії. 1) Для зафіксування цього історичного моменту визначається день 14-го жовтня 1942 року днем постання УПА. 2) Для вшанування цього моменту день 14-го жовтня, що збігається з історичним козацьким святом Покрови, вводиться як святковий день УПА”
Із постанови Української Головної
Визвольної Ради від 30 травня 1947 року
Тож 14 жовтня стало символічною датою постання УПА. Із 2014 року відповідно до Указу Президента України № 806 14 жовтня є також Днем захисника України на вшанування мужності та героїзму захисників незалежності і територіальної цілісності України, військових традицій і звитяг Українського народу, сприяння подальшому зміцненню патріотичного духу в суспільстві.
Объяснение:
Український визвольний рух, який на початку ХХ століття вилився у національну революцію 1917–1921 років, не спинився після її поразки, а трансформувався у збройне підпілля. На Західній Україні, яка відійшла до Польщі, розгорнула діяльність Українська військова організація, що мала завадити закріпленню окупаційної влади. До організації ввійшли переважно ветерани військових формувань Української революції. З’явилися також молодіжні націоналістичні гуртки. У 1929 році обидві течії об’єдналися та створили Організацію українських націоналістів. До 1938 року її очолював полковник Січових Стрільців Євген Коновалець.
Протягом 1930-х років ОУН зростала чисельно та територіально, її підпільні структури охоплювали більшість теренів Західної України. У березні 1939 року її представники брали активну участь у захисті новопроголошеної Карпатської України.
Одним із найважчих в історії організації став період 1939–1941 років, коли Західну Україну було приєднано до СРСР. Тоді ОУН вперше зіткнулася із репресивною машиною СРСР – НКВД. Відчайдушний спротив комуністичному режиму призвів до численних втрат: за різними даними, від 16 до 35 тисяч арештованих і страчених оунівців. Проте навіть за жорстких умов у перші дні німецько-радянської війни ОУН розгорнула масове антирадянське повстання.
Питання вибору тактики досягнення головної мети – здобуття незалежності України стало причиною наростання протиріч між керівництвом крайової ОУН (на території України) й еміграційним проводом націоналістів на чолі з Андрієм. Урешті антагонізм вилився у створення молодим радикальним поколінням 10 лютого 1940 року Революційного проводу ОУН на чолі зі Степаном Бандерою. Він обрав тактику “доконаних фактів” – здобути незалежність шляхом революційної боротьби силами українського народу і примусити нацистську Німеччину визнати цей факт. Натомість ОУН під керівництвом Андрія Мельника у боротьбі за самостійність України розраховувало головним чином на підтримку гітлерівської Німеччини.
1) производство и применение орудий труда
2) уровень воспитанности человека 3) совокупность результатов преобразовательной деятельности человека 4) при живых организмов к окружающей среде А2 Верны ли следующие суждения о духовной сфере жизни общества? А. К духовной сфере жизни общества относятся наука, литература и искусство. Б. К духовной сфере жизни общества относятся религии и религиозные организации. 1) верно только А 2) верно только Б 3) верны оба суждения 4) оба суждения неверны А3 К характерным признакам элитарной культуры относят 1) ориентация на извлечение прибыли 2) навязывание упрощенных «версий жизни» 3) нацеленность на социальную борьбу 4) доступность узкому кругу знатоков А4 Верны ли следующие суждения о массовой культуре? На содержание продуктов массовой культуры оказывает влияние А. процесс глобализации современного мира. Б. эмоционально-психологическое состояние современного человека. 1) верно только А 2) верно только Б 3) верны оба суждения 4) оба суждения неверны А5 Воспроизведение и преобразование действительности в художественных образах – это один из признаков 1) искусства 2) науки 3) философии 4) образования А6 К специфическим особенностям развития современной науки можно отнести 1) стремление ученых к познанию истины 2) попытки составить научную картину мира 3) периодическое обновление взглядов на окружающий мир 4) широкое использование промышленной исследовательской аппаратуры А7 Один из признаков, характеризующих тенденцию гуманизации образования, - 1) внимание к личности, ее интересам, запросам 2) введение новых гуманитарных дисциплин в обучение 3) отказ от преподавания общественных наук 4) увеличение числа учебных предметов А8 Одним из обязательных элементов религии является: 1) научная аргументация истинности религиозных догматов 2) законодательство о свободе совести 3) вера в существование сверхъестественного 4) религиозный характер школьного образования А9 Правило: «Относись к другому так, как бы ты хотел, чтобы относились к тебе» - одна из норм 1) искусства 2) науки 3) права 4) морали А10 Верны ли следующие суждения об образовании? А. Образование является одним из важнейших институтов социализации индивида. Б. В процессе образования человек усваивает знания, умения практической и познавательной деятельности. 1) верно только А 2) верно только Б 3) верны оба суждения 4) оба суждения неверны ЧАСТЬ В В1 Установите соответствие между формами культуры и иллюстрирующими их признаками: к каждой позиции, данной в первом столбце, подберите соответствующую позицию из второго столбца. ПРИЗНАКИ ТИПЫ 1) доступность узкому кругу ценителей А) массовая 2) ориентированность на коммерческий успех Б) элитарная 3) обращенность к предельно широкой аудитории 4) сложность языка культуры В2 Найдите в приведенном списке характеристики искусства как формы духовной культуры и обведите цифры, под которыми они указаны. 1) формирование чувства прекрасного 2) выдвижение и обоснование гипотезы 3) проведение эксперимента 4) эмоционально-чувственное отражение реальности 5) создание художественного образа 6) внедрение результатов исследований в практику