Ми Язики». значеним подіям.
ах з історичних джерел. Дайте
А. «Я йшов, щоб звільнити з облоги пана Гуляницького, пестіліп,
чекаючи на хана, і тільки-но той прибув, ми поквапилися і дня 29 черен,
в день св. Петра и Павла, ставши біля Соснівської
там п'ятнадцять
тисяч москви, котра боронила одну переправу, Други
nepenpaeu, socmanu
частина [ москви) стояла напоготові, і наші з драгуни відбили вид пе-
реправи, а потім [наша] кіннота переправилася і затримала 1х герцями.
Орда ж, примчавши з тилу, так їх змішала, що, майже не ставши до
ладу, вони почали втікати, а ми на їхніх плечах гнали їх півтори милі.
і мало хто з них утік до [ московських] таборів, як ствердили взяті на
Б. «Ось недавно вчинили договір з поляками на нашу згубу; розірвали
надвоє і обидва монархи умовились між собою, що будуть нас викоріня-
ти... Ви звикли вважати нас за якусь безсловесну худобу, без нас вирішия
ли, які міста залишити під собою, в які уступити, а тим часом ці міста
дісталися вам не вашою силою, а Божою поміччю й нашою кров'ю та
відвагою. Часто від ваших московських людей можна почути таку дум
ку: вільно, мовляв, королеві, яку хоче мати віру у своїй державі, вільно
йому благочестиві церкви обертати в уніатські або костьоли. Але хай.
так не буде! Не допустив нас Господь у таку неволю. Знає король, що
предки наші, як рівні з рівними, як вільні з вільними в одне тіло з'єдна-
лися з поляками під єдиним государем, добровільно обраним і заприсяже-
ним. А того ярма ані ми, ані батьки наші носити не звикли».
В. «Турецький султан... ще більші свої турецькі й татарські сили
зібрав і послав з поганим візиром своїм, на ім'я Мустафа, із багатьма
пашами під Чигирин доставати його. Ті бусурманські сили, прийшовши
місяця липня числа 8 до Чигирина, доставали його різними ,
приступами, страшною вогняною стрільбою, гранатами, підкопами й
усякими наговорами, протягом довгого часу силкуючись злий намір свій
УКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ НАПРИКІНЦІ 60-х рр. 17
НА ПОЧАТКУ 18 ст.
виконати, але велику загибель собі там знайшли»,
Г. «Турецькі клейноди, котрі вдруге турецький султан прислае... на
гетьманство українське, тепер після піддання його з Військом прислані
московському цареві і публічно та демонстративно на очах народу трі-
умфально були віддані в столиці...: золота булава велика, обсаджена дон
рогоцінним камінням; друга булава позолочена, дорогоцінним камінням
обсаджена, майстерно зроблена; дві червоних корогви; два волосяних бун-
чуки; п'ять турецьких листів несли в руках, на сажень золотими літе-
рами пописаних і дуже велику печатку турецького султана квадратну,
при котрій висів і золотий шнур».
Д. «До нас надійшли повідомлення із табору російської армії в Україні,
що граф Мазепа, головнокомандуючий козацькими військами, перейшов
на сторону Короля ІШвеції, але з собою він привів усього трьох полковни-
ків, позаяк інші заявили, що залишаються вірними цареві. Через кілька
днів після приєднання козацького головнокомандуючого до шведів князь
203
Ганна Сомко – “тиха вода”
fullsizeЗі своєю першою дружиною – донькою міщанина й купця Семена Сомка з Переяслава – Богдан Хмельницький одружився, будучи ще простим сотником Чигиринського реєстрового полку. Йому тоді було лише тридцять п’ять літ. Однак уже на той час Хмельницький був досить досвідченим воїном. Він уже встиг взяти участь у морських походах запорожців на османські міста, зокрема в захопленні передмістя Константинополя. У 1633 році Хмельницький стає на службу до великого коронного гетьмана Станіслава Конєцпольського
Олена Чаплинська – “підступне полум’я”
Олена (чи Гелена? чи Мотрона?) – за однією з версій – українка з православної брацлавської родини, за іншою – польська шляхтянка й католичка. З’явившись у Богдановому житті як “вірна” помічниця першої дружини, за дітьми – нянька, а за господарством – наглядачка, вона метким оком відразу оцінила всі свої перспективи й можливості, навіть з альтернативними варіантами. Олена дуже хотіла насправді вигідного й “гонорового” шлюбу, який би врешті поклав кінець її бідності й залежному становищу. Уже завоювавши серце господаря маєтку, вона не припиняла пильнувати для себе ще кращої долі, чекала слушної нагоди.
Нагода така не забарилася. На той час керувати адміністративною управою Чигирина було поставлено вже немолодого, але заможного шляхтича-вдівця Данила (Даніеля) Чаплинського. Скорий на розправу, схильний до чванства й самодурства Чаплинський почав наводити в краї свої порядки, караючи навсібіч та загарбуючи все, що погано лежить. Шляхетний і впевнений у собі сотник Хмельницький одразу йому не сподобався, надто вже був заможний, надто вже незалежно тримався. Хоча, скоріше, справа була не в особистих симпатіях, а в великій політиці. На той час Богдан Хмельницький був на доброму рахунку в польського короля Владислава IV Вази – політичного опонента Конєцпольських. Коронний гетьман та його син Олександр уже давненько скоса поглядали в бік Суботова, шукаючи зручного приводу. Звичайно, привід знайшовся. Якось, за відсутності хазяїна, Чаплинський навідався до Суботова – на власні очі хотів побачити велике й успішне сотникове господарство…
ответ:В первую очередь: они получили относительно массовые металлические орудия. Дело в том, что качественно ранние железные изделия не превосходили изделия из бронзы, а кое в чем даже уступали им. Бронзовые изделия были технологичнее, поскольку медные сплавы имели меньшую температуру плавления и были пластичнее. Но открытые месторождения меди, олова и других цветных металлов в природе имеют гораздо меньшее распространение, нежели железные руды. В результате, за исключением нескольких очагов цветной металлургии, разбросанных обособленно по всему миру, до массового внедрения металлургии черной человечество пребывало, в большей своей части, по существу в неолите. Бронзовые изделия в большей части мира были редки и дороги.
Железо же резко расширило распространение металлических орудий. С того момента, как были преодолены сложности с его выплавкой и ковкой, культуры, освоившие черную металлургию, резко подняли производительность труда, конкуренто и военные возможности. И каменные орудия, и, тем более, бронзовые практически везде продолжали использоваться в той или иной степени, но основой орудийного производства становится именно железо.
Польза от массовых металлических изделий в принципе, я думаю понятна всем: металл позволял изготавливать изделия более износостойкие, нежели каменные, металлические предметы можно было после поломки или износа пускать в перековку, все привычные еще с мезолита изделия: лопата, кетмень, серп, соха и топор стали намного функциональнее, получив даже простую узенькую оковку из металла на рабочие кромки или полноценный металлический клинок. Людям стали доступны новые виды сельскохозяйственных работ и новое, более эффективное оружие. Поэтому про "железный век" и говорят, как про новую эпоху в истории человечества, что железо создало в ряде регионов планеты возможности для качественного скачка в хозяйстве и военном деле. Многие культуры вообще практически не знали бронзы, обладая разве что штучными привозными предметами из нее, и по сути дела, перешли из каменного века непосредственно в железный.
Объяснение:во первых не 70 б а 15 б во вторых не надо врать
УДАЧИ!