Милые люди, сос политический режим какими в стране. и национально-государственное устройство как население объединено внутри страны. страна германия. в первой половине 19
№1. 1)Цари: Борис Годунов, Григорий Отрепьев (Лжедмитрий I), Василий Шуйский
2) Организаторы народных ополчений: Прокопий Ляпунов, Кузьма Минин, Дмитрий Пожарский
№2. В основу Дня народного единства легло освобождение Москвы от польской интервенции вторым ополчением под предводительством Минина и Пожарского, что является одним из самых важных событий периода Смутного времени
№3 Соляной бунт, Медный бунт, восстание Степана Разина.
Причина соляного бунта - введение налога на соль - очень важного продукта консервирования того времени
Причина медного бунта - введение в оборот медных денег, что быстро привело к их обесцениванию и снижению покупательской населения
Причина восстание Степана Разина - еще большее закрепощение крестьян вследствие Соборного уложения, отказ царя от услуг казаков.
Общие причины - крепостное право, ухудшение жизни населения
Своєю внутрішньою політикою Іван Виговський прагнув задовольнити передусім інтереси старшинської верхівки та української покозаченої шляхти. Внутрішня політика І. Виговського ігнорувала інтереси селянства й міщан, рядового козацтва, запорожців: гетьман спробував відновити шляхетське землеволодіння на Лівобережжі, поширив на козацтво практику оренд і збільшення поборів, змістив кошового на Січі.
Щедрі дарунки земельних наділів і привілеїв можновладцям спричинили невдоволення незаможного козацтва й селянства. Загальне незадоволення такими діями влади з березня 1658 р. переросло у масовий рух суспільних низів, що набув виразних рис анархії і громадянської війни. Десятки тисяч селян, міщан, козацької сіроми громили й грабували маєтки шляхти й старшини, вбивали їх власників, орендарів, урядовців, а сам гетьман був “у всіх у ненависті”. Зростанням внутрішнього напруження скористалися полтавський полковник Мартин Пушкар, який сам прагнув гетьманської булави, та запорозький отаман Яків Барабаш.
Заклики гетьмана покласти край громадянській війні не діяли, тож Виговський мусив ужити рішучих заходів. Не маючи опори в українському суспільстві, І.Виговський заручився підтримкою Криму і звернувся до московського царя з проханням до тих бунтівників і свавільників приборкати”. У травні 1658 р. гетьманське військо розбило під Полтавою загони заколотників. Пушкар загинув у бою, а Барабаша взяли в полон і стратили.
Объяснение:
№1. 1)Цари: Борис Годунов, Григорий Отрепьев (Лжедмитрий I), Василий Шуйский
2) Организаторы народных ополчений: Прокопий Ляпунов, Кузьма Минин, Дмитрий Пожарский
№2. В основу Дня народного единства легло освобождение Москвы от польской интервенции вторым ополчением под предводительством Минина и Пожарского, что является одним из самых важных событий периода Смутного времени
№3 Соляной бунт, Медный бунт, восстание Степана Разина.
Причина соляного бунта - введение налога на соль - очень важного продукта консервирования того времени
Причина медного бунта - введение в оборот медных денег, что быстро привело к их обесцениванию и снижению покупательской населения
Причина восстание Степана Разина - еще большее закрепощение крестьян вследствие Соборного уложения, отказ царя от услуг казаков.
Общие причины - крепостное право, ухудшение жизни населения
Своєю внутрішньою політикою Іван Виговський прагнув задовольнити передусім інтереси старшинської верхівки та української покозаченої шляхти. Внутрішня політика І. Виговського ігнорувала інтереси селянства й міщан, рядового козацтва, запорожців: гетьман спробував відновити шляхетське землеволодіння на Лівобережжі, поширив на козацтво практику оренд і збільшення поборів, змістив кошового на Січі.
Щедрі дарунки земельних наділів і привілеїв можновладцям спричинили невдоволення незаможного козацтва й селянства. Загальне незадоволення такими діями влади з березня 1658 р. переросло у масовий рух суспільних низів, що набув виразних рис анархії і громадянської війни. Десятки тисяч селян, міщан, козацької сіроми громили й грабували маєтки шляхти й старшини, вбивали їх власників, орендарів, урядовців, а сам гетьман був “у всіх у ненависті”. Зростанням внутрішнього напруження скористалися полтавський полковник Мартин Пушкар, який сам прагнув гетьманської булави, та запорозький отаман Яків Барабаш.
Заклики гетьмана покласти край громадянській війні не діяли, тож Виговський мусив ужити рішучих заходів. Не маючи опори в українському суспільстві, І.Виговський заручився підтримкою Криму і звернувся до московського царя з проханням до тих бунтівників і свавільників приборкати”. У травні 1658 р. гетьманське військо розбило під Полтавою загони заколотників. Пушкар загинув у бою, а Барабаша взяли в полон і стратили.