Мини эссе на тему а.байтурсынов в истории казахстана критерии:план, литературное творчество, политическая деятельность, трагическая судьба, общий вывод
Карл Великий-Король франків, король лангобардів, герцог Баварії, імператор заходу.
Основні напрямки діяльності:
1. Розширення територій Франкської держави.
2. Формування феодальних відносин у Західній Європі.
3. Створення упорядкованого християнської держави.
4. Розвиток освіти.
Основні підсумки діяльності:
1. За час його царювання франки здійснили 53 походи, з них 27 очолював сам Карл. Територія держави за час її правління збільшилася вдвічі.
2. Вища знать країни, пов'язана з Карлом ленною присягою, зобов'язана була бути на війну з підвладними людьми. З 789 Карл неодноразово видавав укази, що наказували кожній вільній людині знайти собі сеньйора, під керівництвом якого він повинен служити. Збільшувалося число залежних селян.
3. Імператор будував свою державу на релігійному фундаменті, державний устрій було підпорядковано християнським принципам. Прийнявши на себе місію "захисника Церкви", Карл підпорядкував її собі, а для зміцнення політичного впливу своєї держави він використовував проповідь християнства.
4. У 787 був виданий указ про створення шкіл при монастирях, в 789 — про обов'язкову освіту всього вільного чоловічого населення (залишився невиконаним). При дворі склався вчений гурток на чолі з Карлом, названий Академією.
За свої заслуги ще за життя Карл отримав прізвисько»Великий".
Нариманов — крупный азербайджанский романист и драматург. В своих произведениях он отражал этапы борьбы за раскрепощение Востока[51]. По своей художественной манере Нариманов — реалист-бытовик с публицистическим уклоном[62].
Нариман Нариманов создал ряд крупных художественных произведений, имевшие огромное значение для развития азербайджанской литературы. В 1895 году в Баку была опубликована пьеса «Беда от языка» или «Шамдан-бек»[63]. В 1896 году вышел его роман «Бахадур и Сона», или как сам автор его назвал «Маленький роман», в основе сюжета которого лежит любовь азербайджанского юноши Бахадура и армянской девушки Соны. Роман вызвал гневную реакцию у духовенства. Это произведение стало первым реалистическим романом в азербайджанской литературе[64]. Нариманов — автор первой в истории азербайджанской литературы исторической трагедии «Надир-шах» (1899)[65]. Долгое время царские власти воспрепятствовали постановки трагедии и она была поставлена на азербайджанской сцене лишь после Первой русской революции[63].
В повести «Пир» Нариманов выступает против религии, бичует фанатизм и разоблачает духовенство царской России. Это произведение — один из лучших образцов агитационно-пропагандистской, антирелигиозной литературы[62]. В этом же духе написана и другая повесть «Наданлык» («Невежество»)[2]. В 1915 году был опубликован его рассказ «Приключения одного селения»[66].
В литературно-критических статьях Нариманов рассматривал проблемы реализма в сочинениях Касум-бека Закира, Мирзы Фатали Ахундова, Джалила Мамедкулизаде, А. Сабира и др.[47]. Он отстаивал реализм, критиковал теорию «чистого» искусства[67]. Автор воспоминаний о В. И. Ленине[65].
По мотивам произведений Наримана Нариманова в 1956 году был снят фильм Шамдан-бек (азерб.)русск. (реж. Р. Казимовский (азерб.)русск.), а в 1962 году поставлена опера Бахадур и Сона (азерб.)русск. композитора Сулеймана Алескерова.
Объяснение:
Карл Великий-Король франків, король лангобардів, герцог Баварії, імператор заходу.
Основні напрямки діяльності:
1. Розширення територій Франкської держави.
2. Формування феодальних відносин у Західній Європі.
3. Створення упорядкованого християнської держави.
4. Розвиток освіти.
Основні підсумки діяльності:
1. За час його царювання франки здійснили 53 походи, з них 27 очолював сам Карл. Територія держави за час її правління збільшилася вдвічі.
2. Вища знать країни, пов'язана з Карлом ленною присягою, зобов'язана була бути на війну з підвладними людьми. З 789 Карл неодноразово видавав укази, що наказували кожній вільній людині знайти собі сеньйора, під керівництвом якого він повинен служити. Збільшувалося число залежних селян.
3. Імператор будував свою державу на релігійному фундаменті, державний устрій було підпорядковано християнським принципам. Прийнявши на себе місію "захисника Церкви", Карл підпорядкував її собі, а для зміцнення політичного впливу своєї держави він використовував проповідь християнства.
4. У 787 був виданий указ про створення шкіл при монастирях, в 789 — про обов'язкову освіту всього вільного чоловічого населення (залишився невиконаним). При дворі склався вчений гурток на чолі з Карлом, названий Академією.
За свої заслуги ще за життя Карл отримав прізвисько»Великий".
Нариманов — крупный азербайджанский романист и драматург. В своих произведениях он отражал этапы борьбы за раскрепощение Востока[51]. По своей художественной манере Нариманов — реалист-бытовик с публицистическим уклоном[62].
Нариман Нариманов создал ряд крупных художественных произведений, имевшие огромное значение для развития азербайджанской литературы. В 1895 году в Баку была опубликована пьеса «Беда от языка» или «Шамдан-бек»[63]. В 1896 году вышел его роман «Бахадур и Сона», или как сам автор его назвал «Маленький роман», в основе сюжета которого лежит любовь азербайджанского юноши Бахадура и армянской девушки Соны. Роман вызвал гневную реакцию у духовенства. Это произведение стало первым реалистическим романом в азербайджанской литературе[64]. Нариманов — автор первой в истории азербайджанской литературы исторической трагедии «Надир-шах» (1899)[65]. Долгое время царские власти воспрепятствовали постановки трагедии и она была поставлена на азербайджанской сцене лишь после Первой русской революции[63].
В повести «Пир» Нариманов выступает против религии, бичует фанатизм и разоблачает духовенство царской России. Это произведение — один из лучших образцов агитационно-пропагандистской, антирелигиозной литературы[62]. В этом же духе написана и другая повесть «Наданлык» («Невежество»)[2]. В 1915 году был опубликован его рассказ «Приключения одного селения»[66].
В литературно-критических статьях Нариманов рассматривал проблемы реализма в сочинениях Касум-бека Закира, Мирзы Фатали Ахундова, Джалила Мамедкулизаде, А. Сабира и др.[47]. Он отстаивал реализм, критиковал теорию «чистого» искусства[67]. Автор воспоминаний о В. И. Ленине[65].
По мотивам произведений Наримана Нариманова в 1956 году был снят фильм Шамдан-бек (азерб.)русск. (реж. Р. Казимовский (азерб.)русск.), а в 1962 году поставлена опера Бахадур и Сона (азерб.)русск. композитора Сулеймана Алескерова.