После прихода к власти СДПГ и СвДП в 1969—1982 гг. канцлером ФРГ стал Вилли Брандт, который начал осуществлять новую восточную политику, направленную на улучшение отношений с Советским Союзом, Польшей и Чехословакией и другими странами Восточной Европы. Был налажен прямой диалог между ФРГ и ГДР — двумя германскими государствами, что в дальнейшем повлияло на решение проблемы объединения Германии мирным путем. Вплоть до середины 70-х годов правительство В. Брандта успешно развивало отношения с восточными соседями и Советским Союзом, которые были отмечены расширением выгодных экономических отношений, подписанием соглашения о создании Совещания по безопасности и сотрудничеству в Европе (СБСЕ), действующего на постоянной основе с 1975 г.
Политика "малой коалиции" СДПГ и СвДП (1969—1982 гг.).
В результате выборов в бундестаг (парламент) ФРГ в 1969 г. к власти в стране пришла "малая коалиция" — союз СДПГ с СвДП, что свидетельствовало о недовольстве населения проводимой ХДС политикой, а также заметном увеличении количества социальных проблем и напряженности в обществе.
Если во внешней политике курс СДПГ на сближение со странами Восточной Европы принес свои плоды в виде расширения экономического сотрудничества, то во внутренней политике СДПГ не добилась существенных результатов. Политика правительства, направленная в середине 70-х годов на развитие государственного регулирования в экономике, не принесла ожидаемых результатов. Вследствие этого, а также мировых энергетических кризисов правительство вынуждено было постоянно сокращать социальные программы. Из-за резкого падения авторитета СДПГ и СвДП у населения страны правительство "малой коалиции" вынуждено было уйти в отставку.
Деятельность правительства Г. Коля. Коалиция ХДС и СвДП. В 1982 г. Гельмут Коль как руководитель ХДС стал канцлером ФРГ, сформировав новое правительство. Во внутренней политике Г. Коль стал проводить курс на либерализацию экономики, значительно сократив вмешательство государства в регулирование экономики, сделав упор на рыночные механизмы саморегуляции, что послужило импульсом к увеличению темпов экономического роста, а также модернизации всей промышленной индустрии ФРГ, переходу ее на новые компьютерные технологии.
Безумовно, що Майдан ввійде до сторінок Історії. Але маю думку, що зараз в країні немає лідерів, які можуть не тільки рватися до влади, але й запропонувати чітку програму дій і механізми виконання обіцянок. Попередні можновладці усіх кольорів показали спроможність тільки боротися за владу для себе та своїх сімей (кланів, кумів, земляків, тощо). Склалася ситуація, коли де-факто Україна потрібна не як потужна держава, а як країна для споживання чужих товарів, та дешева робоча сила. Це стосується і Росії (правлячого Кремля, а не народу), і Євросоюзу. Проте Євросоюз для України більш бажаніший саме через можливість підняти в країні рівень демократичних цінностей, бо влада на всіх рівнях щодня демонструє своє презирливе ставлення до людей (зразки кожен може привести з особистого життя). Проте існують і інші шляхи розвитку країни.
На мою думку найліпшим прикладом розвитку країни в цілому, та економіки зокрема це Туреччина. Хто їздив туди відпочивати, і уважно слухав гідів, той може підтвердити, що реальна турбота про свій народ проявляється у повсякденному житті мільйонів громадян цієї країни.
Викликає щиру повагу їх патріотизм, любов до прапора країни та до засновника сучасної країни Ататюрка.
В країні багато проблем, пов’язаних з середньовічними традиціями народів південної та південно-східної частини Туреччини. Не вирішені питання з курдами, з Кіпром. АЛЕ: в Туреччині зараз ОБОВ’ЯЗКОВЕ 12-річне навчання в школі (країна платить гроші сім’ям зі сходу за те, щоб батьки посилали в школу своїх дітей, зокрема дівчаток). Іноземні дипломи в Туреччині не визнають (ні американські, ні європейські) усі повинні підтверджуватись. Навчатись за кордоном не вигідно.
У містах по всій країні за рішенням уряду руйнуються старі житлові квартали, а на їх місці будуються шикарні (за українськими мірками) житлові будинки (усе будівництво виконується ТІЛЬКИ ПРИВАТНИМИ фірмами), за дозвіл будувати новий будинок на приватній землі фірма надає відсоток квартир у багатоквартирному будинку власнику землі і він сам вирішує, як з цими квартирами поводитись — продати, або здавати в оренду. Будівництво іде згідно з архітектурними планами, з парками, монументами, фонтанами та іншими прикрасами життя. Якість будівництва гарантована більш як 900 землетрусів на рік (менше 3 балів населення навіть не сповіщають). На кожну сім’ю у більшості житла передбачено 1-2 місць для автомобілів. Ніде немає ОГИДНИХ металевих гаражів.
Про дороги не буду й казати — як скло.
Медична реформа останніх років зробила доступним ЯКІСНІ медичні послуги для УСІХ громадян. Медичне страхування усіх працюючих громадян дозволяє їм звертатись до Любого медичного закладу (громадського або приватного). Немає різниці між громадською та приватною клінікою (ні за фаховою підготовкою медичного персоналу, ні за обладнанням). Зарплатня медиків і в громадських і в приватних медичних закладах приблизно рівна і залежить від кількості пацієнтів. Погано лікуєш — немає клієнтів, немає заробітку — звільнять за професійною непридатністю. Швидка до БЕЗКОШТОВНА для усіх громадян. Уряд прийняв програму по зменшенню вартості ліків — результат — ліки дешевші від аналогічних в Україні.
Сільське господарство за останні роки завдяки продуманій урядовій програмі стало прибутковим. А десять років назад по всій Туреччині проходили бунти селян, які були вимушені знищувати свої врожаї через неможливість їх збути. Зараз селяни мають можливість з прибутком реалізовувати свою продукцію. Механізм реалізації нагадує систему радянської сільгоспкооперації, яка була розвалена за роки капіталізації країни.
Уряд Туреччини взяв курс на забезпечення життєвих потреб громадян — житло, медичне обслуговування, навчання, працевлаштування. У цих сферах мінімальні або нульові податки. Незрівнянно великі податки на розкіш: авто до 86%, алкоголь до 70%, тютюн більше 50%, пальне — ціни одні з найвищих у Європі.
Результат діяльності Уряду за останні 10-15 років — суттєве зростання народжуваності, омолодження нації, під час світової кризи економіка Туреччини мала зростання звернути увагу на той факт, що Туреччина теж має намір на підписання угоди про асоціацію з ЄС. Але під час обговорень умов асоціації Туреччина визнала для себе неприйнятними такі пункти як відмова від відповідальності за наругу над прапором держави. У Європі вважають це як прояв демократії, а у турків – це наруга над символом Країни. І це тільки один з прикладів. Для деяких українців і зараз іноземці миліші від України. Не кажучи вже про інтереси України.
После прихода к власти СДПГ и СвДП в 1969—1982 гг. канцлером ФРГ стал Вилли Брандт, который начал осуществлять новую восточную политику, направленную на улучшение отношений с Советским Союзом, Польшей и Чехословакией и другими странами Восточной Европы. Был налажен прямой диалог между ФРГ и ГДР — двумя германскими государствами, что в дальнейшем повлияло на решение проблемы объединения Германии мирным путем. Вплоть до середины 70-х годов правительство В. Брандта успешно развивало отношения с восточными соседями и Советским Союзом, которые были отмечены расширением выгодных экономических отношений, подписанием соглашения о создании Совещания по безопасности и сотрудничеству в Европе (СБСЕ), действующего на постоянной основе с 1975 г.
Политика "малой коалиции" СДПГ и СвДП (1969—1982 гг.).
В результате выборов в бундестаг (парламент) ФРГ в 1969 г. к власти в стране пришла "малая коалиция" — союз СДПГ с СвДП, что свидетельствовало о недовольстве населения проводимой ХДС политикой, а также заметном увеличении количества социальных проблем и напряженности в обществе.
Если во внешней политике курс СДПГ на сближение со странами Восточной Европы принес свои плоды в виде расширения экономического сотрудничества, то во внутренней политике СДПГ не добилась существенных результатов. Политика правительства, направленная в середине 70-х годов на развитие государственного регулирования в экономике, не принесла ожидаемых результатов. Вследствие этого, а также мировых энергетических кризисов правительство вынуждено было постоянно сокращать социальные программы. Из-за резкого падения авторитета СДПГ и СвДП у населения страны правительство "малой коалиции" вынуждено было уйти в отставку.
Деятельность правительства Г. Коля. Коалиция ХДС и СвДП. В 1982 г. Гельмут Коль как руководитель ХДС стал канцлером ФРГ, сформировав новое правительство. Во внутренней политике Г. Коль стал проводить курс на либерализацию экономики, значительно сократив вмешательство государства в регулирование экономики, сделав упор на рыночные механизмы саморегуляции, что послужило импульсом к увеличению темпов экономического роста, а также модернизации всей промышленной индустрии ФРГ, переходу ее на новые компьютерные технологии.
Безумовно, що Майдан ввійде до сторінок Історії. Але маю думку, що зараз в країні немає лідерів, які можуть не тільки рватися до влади, але й запропонувати чітку програму дій і механізми виконання обіцянок. Попередні можновладці усіх кольорів показали спроможність тільки боротися за владу для себе та своїх сімей (кланів, кумів, земляків, тощо). Склалася ситуація, коли де-факто Україна потрібна не як потужна держава, а як країна для споживання чужих товарів, та дешева робоча сила. Це стосується і Росії (правлячого Кремля, а не народу), і Євросоюзу. Проте Євросоюз для України більш бажаніший саме через можливість підняти в країні рівень демократичних цінностей, бо влада на всіх рівнях щодня демонструє своє презирливе ставлення до людей (зразки кожен може привести з особистого життя). Проте існують і інші шляхи розвитку країни.
На мою думку найліпшим прикладом розвитку країни в цілому, та економіки зокрема це Туреччина. Хто їздив туди відпочивати, і уважно слухав гідів, той може підтвердити, що реальна турбота про свій народ проявляється у повсякденному житті мільйонів громадян цієї країни.
Викликає щиру повагу їх патріотизм, любов до прапора країни та до засновника сучасної країни Ататюрка.
В країні багато проблем, пов’язаних з середньовічними традиціями народів південної та південно-східної частини Туреччини. Не вирішені питання з курдами, з Кіпром. АЛЕ: в Туреччині зараз ОБОВ’ЯЗКОВЕ 12-річне навчання в школі (країна платить гроші сім’ям зі сходу за те, щоб батьки посилали в школу своїх дітей, зокрема дівчаток). Іноземні дипломи в Туреччині не визнають (ні американські, ні європейські) усі повинні підтверджуватись. Навчатись за кордоном не вигідно.
У містах по всій країні за рішенням уряду руйнуються старі житлові квартали, а на їх місці будуються шикарні (за українськими мірками) житлові будинки (усе будівництво виконується ТІЛЬКИ ПРИВАТНИМИ фірмами), за дозвіл будувати новий будинок на приватній землі фірма надає відсоток квартир у багатоквартирному будинку власнику землі і він сам вирішує, як з цими квартирами поводитись — продати, або здавати в оренду. Будівництво іде згідно з архітектурними планами, з парками, монументами, фонтанами та іншими прикрасами життя. Якість будівництва гарантована більш як 900 землетрусів на рік (менше 3 балів населення навіть не сповіщають). На кожну сім’ю у більшості житла передбачено 1-2 місць для автомобілів. Ніде немає ОГИДНИХ металевих гаражів.
Про дороги не буду й казати — як скло.
Медична реформа останніх років зробила доступним ЯКІСНІ медичні послуги для УСІХ громадян. Медичне страхування усіх працюючих громадян дозволяє їм звертатись до Любого медичного закладу (громадського або приватного). Немає різниці між громадською та приватною клінікою (ні за фаховою підготовкою медичного персоналу, ні за обладнанням). Зарплатня медиків і в громадських і в приватних медичних закладах приблизно рівна і залежить від кількості пацієнтів. Погано лікуєш — немає клієнтів, немає заробітку — звільнять за професійною непридатністю. Швидка до БЕЗКОШТОВНА для усіх громадян. Уряд прийняв програму по зменшенню вартості ліків — результат — ліки дешевші від аналогічних в Україні.
Сільське господарство за останні роки завдяки продуманій урядовій програмі стало прибутковим. А десять років назад по всій Туреччині проходили бунти селян, які були вимушені знищувати свої врожаї через неможливість їх збути. Зараз селяни мають можливість з прибутком реалізовувати свою продукцію. Механізм реалізації нагадує систему радянської сільгоспкооперації, яка була розвалена за роки капіталізації країни.
Уряд Туреччини взяв курс на забезпечення життєвих потреб громадян — житло, медичне обслуговування, навчання, працевлаштування. У цих сферах мінімальні або нульові податки. Незрівнянно великі податки на розкіш: авто до 86%, алкоголь до 70%, тютюн більше 50%, пальне — ціни одні з найвищих у Європі.
Результат діяльності Уряду за останні 10-15 років — суттєве зростання народжуваності, омолодження нації, під час світової кризи економіка Туреччини мала зростання звернути увагу на той факт, що Туреччина теж має намір на підписання угоди про асоціацію з ЄС. Але під час обговорень умов асоціації Туреччина визнала для себе неприйнятними такі пункти як відмова від відповідальності за наругу над прапором держави. У Європі вважають це як прояв демократії, а у турків – це наруга над символом Країни. І це тільки один з прикладів. Для деяких українців і зараз іноземці миліші від України. Не кажучи вже про інтереси України.