Існує дуже багато згадок про вікінгів на теренах Київської Русі. Почнемо з того, що вікінгів та географічні місця називали по різному, залежно від періоду та джерел. Повість минулих літ називає їх варягами. Варяги — в літописах узагальнена назва прибульців з берегів Балтійського моря, серед них і скандинавів, зокрема вікінгів, скандинавських воїнів-найманців IX — XI століття.
Візантійські літописи згадують їх як Варінги. На заході їх називали норманами, данами… Фіни ж їх звали ruotsi, що означало “гребців”, які пливли зі Скандінавії у східну Європу. А дніпровські землі згадується у Візантійських та арабських джерелах як Русь. Самі ж скандинави називали ці землі Гардарікою. Існує версія, що таку назву Русь отримала через те, що на цих землях було багато фортець та міст, а дослівно це перекладається як “країна міст” (замків).
Image for post
Повість минулих літ нам розповідає про прибуття князя Аскольда та Діра у 860 році до Києва. Саме з приходу цих вікінгів Київ перестав платити данину Хазарам та після вдалого походу на Константинополь уклав угоду з Візантією. Це можна вважати початком державності Русі-України, оскільки з’являється зовнішня політика та князівство розширює свій вплив на решту навколишніх земель. Також у літописі зазначено про початок правління Рюріка у Ладозі у 862 році і пряме його відношення до варязького походження.
Послідовники Аскольда на Київському престолі теж були варягами за походженням та суттю. Але, як в інших місцях Європейського континенту, вікінги асимілювалися з місцевими мешканцями. Тож на Русі вони переймали слов’янські імена та почитали слов’янських Богів. Так Інгвар був Ігорем, Хельга — Ольгою, а Святослава візантійці згадують як Сфендослава. В скандинавських сагах князь Володимир значиться як конунг Вальдамар.
Русские цари для проведения реформ собирали опричников из числа разнородной массы людей, которые отрекались от своих семей и приносили клятву верности царю. У Петра Великого были верные ему люди, которые продавали в столице пироги и при милости монаршей заняли государственные посты. Николай II, приблизив к себе простолюдина Гришку Распутина, пытался перетянуть на свою сторону симпатии народа, да извели дворяне царева старца. Наивный французский самодержец Людовик ХVI был политически одинок. Людовик XVI просил, уговаривал дворянскую элиту французского общества пойти на реформу, ввести для себя налоги и тем самым пополнить пустеющую государственную казну, но в итоге лишь только снимал с должности министров-реформаторов. Людовик XVI поплатился головой за нерешительность, за привязанность к своему сословию. Так же плачевно закончилась и династия Романовых.
Объяснение:
(взяла с интернета, так же и вы мог(ла) сделать) =))
Існує дуже багато згадок про вікінгів на теренах Київської Русі. Почнемо з того, що вікінгів та географічні місця називали по різному, залежно від періоду та джерел. Повість минулих літ називає їх варягами. Варяги — в літописах узагальнена назва прибульців з берегів Балтійського моря, серед них і скандинавів, зокрема вікінгів, скандинавських воїнів-найманців IX — XI століття.
Візантійські літописи згадують їх як Варінги. На заході їх називали норманами, данами… Фіни ж їх звали ruotsi, що означало “гребців”, які пливли зі Скандінавії у східну Європу. А дніпровські землі згадується у Візантійських та арабських джерелах як Русь. Самі ж скандинави називали ці землі Гардарікою. Існує версія, що таку назву Русь отримала через те, що на цих землях було багато фортець та міст, а дослівно це перекладається як “країна міст” (замків).
Image for post
Повість минулих літ нам розповідає про прибуття князя Аскольда та Діра у 860 році до Києва. Саме з приходу цих вікінгів Київ перестав платити данину Хазарам та після вдалого походу на Константинополь уклав угоду з Візантією. Це можна вважати початком державності Русі-України, оскільки з’являється зовнішня політика та князівство розширює свій вплив на решту навколишніх земель. Також у літописі зазначено про початок правління Рюріка у Ладозі у 862 році і пряме його відношення до варязького походження.
Послідовники Аскольда на Київському престолі теж були варягами за походженням та суттю. Але, як в інших місцях Європейського континенту, вікінги асимілювалися з місцевими мешканцями. Тож на Русі вони переймали слов’янські імена та почитали слов’янських Богів. Так Інгвар був Ігорем, Хельга — Ольгою, а Святослава візантійці згадують як Сфендослава. В скандинавських сагах князь Володимир значиться як конунг Вальдамар.
Русские цари для проведения реформ собирали опричников из числа разнородной массы людей, которые отрекались от своих семей и приносили клятву верности царю. У Петра Великого были верные ему люди, которые продавали в столице пироги и при милости монаршей заняли государственные посты. Николай II, приблизив к себе простолюдина Гришку Распутина, пытался перетянуть на свою сторону симпатии народа, да извели дворяне царева старца. Наивный французский самодержец Людовик ХVI был политически одинок. Людовик XVI просил, уговаривал дворянскую элиту французского общества пойти на реформу, ввести для себя налоги и тем самым пополнить пустеющую государственную казну, но в итоге лишь только снимал с должности министров-реформаторов. Людовик XVI поплатился головой за нерешительность, за привязанность к своему сословию. Так же плачевно закончилась и династия Романовых.
Объяснение:
(взяла с интернета, так же и вы мог(ла) сделать) =))