Орди Батия, спустошивши в 1236—1238 pp. Північно-Східну Русь, повернули 1239 р. на південний захід — у Переяславську, Чернігово-Сіверську й Київську землі. Здобувши наприкінці 1240 р. Київ, завойовники через Волинь і Галичину рушили на захід.Монголо-татарська навала завдала тяжкого удару Південно-Західній Русі. Було сплюндровано багато сіл і міст — осередків ремесла, торгівлі, культури. В результаті встановлення монголо-татарського іга значно зріс соціальний гніт: крім повинностей на користь місцевих феодалів, народні маси були обтяжені золотоординською даниною.Монголо-татарське панування ускладнило політичну еволюцію Південно-Західної Русі: поглибилась феодальна роздробленість, уповільнився процес консолідації князівств. Традиційна політика золотоординських ханів полягала, за словами К. Маркса, в тому, щоб підбурювати одного руського князя проти другого, підтримувати їхні чвари і таким приводити їх сили в стан рівноваги, не давати нікому з них зміцнюватись.Становищем, в якому опинилися південно-західні руські князівства, скористалися сусідні феодальні держави. Перед тим, отже, як перейти до розгляду соціально-економічного розвитку, треба охарактеризувати політичні відносини у Південно-Західній Русі, її боротьбу проти іноземних загарбників.
