Можно ли утверждать, что политика Екатерины была более продворянской, чем при её сыне Павле? Выскажите своё мнение по этому во аргументировав его конкретными примерами.
ответ:Виховання – це цілеспрямований процес з передачі підростаючому поколінню накопиченого досвіду.
Основу спартанського виховання складало фізичний розвиток тіла, у зв’язку з чим навчанню грамоті відводилося дещо меншу увагу. Достатнім було сформувати у дітей первинні елементарні навички читання і письма. Основним же було виховання витривалості, терпимості, стійко переносити різні позбавлення, біль і холод. Саме загартоване тіло спартанського воїна було кінцевою метою всієї системи виховання.
Виховання дитини починалося з того моменту, коли батько приносив свого новонародженого сина на огляд старійшин. У процесі огляду дитини старійшини вирішували, ким вона буде, якщо дитина була міцною фізично, то їй дозволяли стати повноправним громадянином Спарти, якщо ж дитина була Хіла, то її зараховували до лав рабів. Незалежно від того, куди було прийнято рішення віддати дитину, до 7-ми років він виховувався в родині.
Даний звичай в даний час здається диким, але в той час, коли кожен воїн був опорою для збереження свободи народу і суверенітету держави, саме він гарантував формування дієздатної армії.
З 7-ми років хлопчиків селили в казарму, де вони виховувалися за особливою спартанською системою фізичного і духовного виховання.
Здоров’я зміцнювалося холодом, діти спали на солом’яних матрацах і не мали теплого одягу зовсім. Смирення формувалося поневіряннями і голодом, а терпіння за до перемагання болю. Не всім дітям судилося пройти такі випробування.
Кожен етап виховання був пов’язаний з етапами дорослішання дітей, і відповідно, зростала фізичне навантаження, а випробування посилювалися.
Для того, щоб стимулювати молодих людей на тренування і проходження випробувань, проводили спеціальні турніри між вихованцями. Переможців таких турнірів і змагань голосно вшановували і прославляли. Під час змагань перед вихованцями ставилося завдання – перемогти за всяку ціну. Не заборонялося, а навпаки, заохочувалося нанесень каліцтв під час боротьби.
У віці 15-16 років, вихованці отримували звання криптиян. Таке звання дозволяло юнакам брати участь у військових діях. Цей період був найбільш відповідальним у житті кожного юнака, так як вони всі проходили своєрідне посвячення у воїни, за до важких випробувань, участі у військових дій. Вихованці не просто вчилися виживати в будь-яких умовах, але і вчилися самостійно приймати рішення і забезпечувати себе необхідною їжею та одягом.
Ті вихованці, які успішно пройшли весь процес виховання, мали право приступати до глибокого освоєння військового мистецтва, яке викладалося на подальших етапах виховання. На наступних етапах виховання, фізичні навантаження були невід’ємною частиною життя вихованців.
Спартанська система виховання була передбачена не тільки для хлопчиків, але і дівчаток. Згодне думку старійшин, лише фізично міцні дівчатка могли вирости у фізично міцних жінок і народити здорове і повноцінне потомство.
У Спарті було рівноправність підлог, яке полягало в тому, що при бажанні дівчина могла разом з юнаками вивчати військове мистецтво і навіть брати участь у військових діях.
Была Елена дочерью громовержца Зевса и царицы Спарты Леды. Она была так хороша, что даже богини завидовали ей. Все мужчины, раз увидев красавицу, не могли больше ее забыть. Когда Елена была еще девочкой, похитил ее у отца великий герой Аттики Тесей. Но ее братья, Полидевк и Кастор, отбили сестру и вернули в отчий дом. Подросла Елена, и слава о ее красоте разнеслась по всей земле. Множество женихов благородного происхождения приезжали свататься за нее. Но всем она отказывала. Они вместе с отцом не решались выделить кого-то одного, предвидя, что может начаться распря, а то и кровавая борьба. Выход нашел хитроумный Одиссей, царь Итаки. Он посоветовал собрать всех женихов и потребовать с них клятву, что они не станут ненавидеть того, кого выберет Елена, а, наоборот, придут к нему на если будет нужно. Женихи согласились и дали клятву. И тогда девушка объявила, что пойдет замуж за царевича из Спарты Менелая. Вот куда отправился юный Парис, вдохновленный богиней любви. Сама Афродита ему построить корабль. Не внял Парис предостережениям троянской пророчицы Кассандры, дочери царя, угадавшей в нем своего брата. Она предсказала Парису страшную судьбу. Вслед отплывающему кораблю она кричала, что Трою ждет великое горе, бесчестье и смерть, кровь и разруха. Но не поверили Кассандре ни Парис, ни троянцы. Как дорогого гостя принял Париса царь Менелай. За богатой трапезой впервые увидел юноша Елену и потерял разум от неземной ее красоты. И воображение Елены поразил молодой богатырь. Вот уж несколько дней гостил Парис у Менелая. Царь по делам вынужден был отправиться на Крит, уверенный в благородстве гостя. Но Парис, воспользовавшись отсутствием мужа, уговорил Елену уехать с ним. Ночью, тайком, прихватив царские сокровища, они бежали на корабль, который понес их в Трою.
ответ:Виховання – це цілеспрямований процес з передачі підростаючому поколінню накопиченого досвіду.
Основу спартанського виховання складало фізичний розвиток тіла, у зв’язку з чим навчанню грамоті відводилося дещо меншу увагу. Достатнім було сформувати у дітей первинні елементарні навички читання і письма. Основним же було виховання витривалості, терпимості, стійко переносити різні позбавлення, біль і холод. Саме загартоване тіло спартанського воїна було кінцевою метою всієї системи виховання.
Виховання дитини починалося з того моменту, коли батько приносив свого новонародженого сина на огляд старійшин. У процесі огляду дитини старійшини вирішували, ким вона буде, якщо дитина була міцною фізично, то їй дозволяли стати повноправним громадянином Спарти, якщо ж дитина була Хіла, то її зараховували до лав рабів. Незалежно від того, куди було прийнято рішення віддати дитину, до 7-ми років він виховувався в родині.
Даний звичай в даний час здається диким, але в той час, коли кожен воїн був опорою для збереження свободи народу і суверенітету держави, саме він гарантував формування дієздатної армії.
З 7-ми років хлопчиків селили в казарму, де вони виховувалися за особливою спартанською системою фізичного і духовного виховання.
Здоров’я зміцнювалося холодом, діти спали на солом’яних матрацах і не мали теплого одягу зовсім. Смирення формувалося поневіряннями і голодом, а терпіння за до перемагання болю. Не всім дітям судилося пройти такі випробування.
Кожен етап виховання був пов’язаний з етапами дорослішання дітей, і відповідно, зростала фізичне навантаження, а випробування посилювалися.
Для того, щоб стимулювати молодих людей на тренування і проходження випробувань, проводили спеціальні турніри між вихованцями. Переможців таких турнірів і змагань голосно вшановували і прославляли. Під час змагань перед вихованцями ставилося завдання – перемогти за всяку ціну. Не заборонялося, а навпаки, заохочувалося нанесень каліцтв під час боротьби.
У віці 15-16 років, вихованці отримували звання криптиян. Таке звання дозволяло юнакам брати участь у військових діях. Цей період був найбільш відповідальним у житті кожного юнака, так як вони всі проходили своєрідне посвячення у воїни, за до важких випробувань, участі у військових дій. Вихованці не просто вчилися виживати в будь-яких умовах, але і вчилися самостійно приймати рішення і забезпечувати себе необхідною їжею та одягом.
Ті вихованці, які успішно пройшли весь процес виховання, мали право приступати до глибокого освоєння військового мистецтва, яке викладалося на подальших етапах виховання. На наступних етапах виховання, фізичні навантаження були невід’ємною частиною життя вихованців.
Спартанська система виховання була передбачена не тільки для хлопчиків, але і дівчаток. Згодне думку старійшин, лише фізично міцні дівчатка могли вирости у фізично міцних жінок і народити здорове і повноцінне потомство.
У Спарті було рівноправність підлог, яке полягало в тому, що при бажанні дівчина могла разом з юнаками вивчати військове мистецтво і навіть брати участь у військових діях.
Объяснение:
Подросла Елена, и слава о ее красоте разнеслась по всей земле. Множество женихов благородного происхождения приезжали свататься за нее. Но всем она отказывала. Они вместе с отцом не решались выделить кого-то одного, предвидя, что может начаться распря, а то и кровавая борьба.
Выход нашел хитроумный Одиссей, царь Итаки. Он посоветовал собрать всех женихов и потребовать с них клятву, что они не станут ненавидеть того, кого выберет Елена, а, наоборот, придут к нему на если будет нужно. Женихи согласились и дали клятву. И тогда девушка объявила, что пойдет замуж за царевича из Спарты Менелая.
Вот куда отправился юный Парис, вдохновленный богиней любви. Сама Афродита ему построить корабль. Не внял Парис предостережениям троянской пророчицы Кассандры, дочери царя, угадавшей в нем своего брата. Она предсказала Парису страшную судьбу. Вслед отплывающему кораблю она кричала, что Трою ждет великое горе, бесчестье и смерть, кровь и разруха. Но не поверили Кассандре ни Парис, ни троянцы.
Как дорогого гостя принял Париса царь Менелай. За богатой трапезой впервые увидел юноша Елену и потерял разум от неземной ее красоты. И воображение Елены поразил молодой богатырь.
Вот уж несколько дней гостил Парис у Менелая. Царь по делам вынужден был отправиться на Крит, уверенный в благородстве гостя. Но Парис, воспользовавшись отсутствием мужа, уговорил Елену уехать с ним. Ночью, тайком, прихватив царские сокровища, они бежали на корабль, который понес их в Трою.