Система виховання у Давньому Римі склалася в VI- І ст. до н. е. Соціально-класове розшарування населення країни (рабовласники, вільне привілейоване населення - патриції та вершники, бідне населення - плебеї) позначилося й на системі виховання: для дітей бідноти тут існували елементарні приватні й платні школи (читання, письмо, лічба); для дітей привілейованих верств - граматичні школи, в яких вони вивчали граматику, латинську і грецьку мови, риторику, елементи історії та літератури. У школах обох типів навчалися тільки хлопчики. В останні століття республіканського Риму діяли школи риторів, у яких діти знаті готувалися до державної діяльності, вивчали риторику, філософію, правознавство, грецьку мову, математику, музику. Навчання в школах було платним.
Греція:
У Давній Греції, яку утворювали невеликі рабовласницькі міста-держави, найоригінальніші системи виховання існували в Спарті - головному місті Лаконії, і в Афінах - головному місті Аттіки, які виховували дітей заможного повноправного населення в дусі зневажливого ставлення до фізичної праці й до людей праці (неповноправного населення і рабів).
У Спарті виховання мало військово-фізичний характер. Його головним завданням була підготовка мужнього, фізично розвиненого, здорового, загартованого й витривалого воїна - захисника земельної аристократії. Виховання було державним і суворо контролювалося з перших днів народження дитини: новонароджених оглядали у спеціальному місці (лесха) і повертали батькам лише здорових дітей. З семи років хлопчиків, які до цього жили вдома, віддавали у державні навчально-виховні заклади (агели), в яких вони перебували до 18 років під наглядом вихователів-педономів. В агелах вихованців привчали зносити голод, холод і спеку. Вони спали на земляній підлозі, отримували на рік тільки один плащ, погано харчувалися. Майже весь час їх тренували зі стрибків, бігу, метання списа та диска, боротьби, а на дозвіллі вони розважалися військовими іграми, вчилися співати і грати на музичних інструментах. Вихованці брали участь у нічних облавах на рабів (криптіях). З 15-річного віку юнаки мали право носити зброю і брали участь у криптіях. Кожен рік навчання завершувався публічними випробуваннями - агонами.
Отмена крепостного права на Кавказе, в Закавказье и Бессарабии была произведена несколько позднее.
Причины, вызвавшие отмену крепостного права на Кавказе и в Закавказье, заключались, во-первых, в развитии капиталистических отношений, хотя и б значительно меньшей степени, нежели в России, во-вторых, в экономическом завоевании Кавказа, которое требовало также отмены крепостного права.
Вследствие большой неравномерности социально-экономического развития народов Кавказа и Закавказья условия проведения здесь крестьянской реформы были различны.
Отмена крепостного права на Кавказе и в Закавказье происходила, как и в Центральной России, в условиях обостренной классовой борьбы.
Наиболее крупным крестьянским движением в предреформенный период явилось восстание крестьян в Мегрелии в 1857 г. По окончании Крымской войны мегрельское дворянство, стремясь восстановить свое хозяйство, разрушенное войной, значительно усилило эксплуатацию крепостных, что и явилось непосредственной причиной восстания. Оно началось в январе 1857 г. в Джварском округе, в имениях правительницы Мегрелии княгини Дадиани, и уже к маю распространилось по всей Мегрелии. Силы вооруженных крестьян доходили до 10 тыс. Во главе восставших стоял крепостной кузнец из селения Джвары Уту Микава. Восстание носило явно выраженный антифеодальный характер: лозунгом восставших было требование ликвидации всякого рода феодальных повинностей и полного освобождения из-под власти помещиков. По всей Мегрелии были прекращены работы на помещиков, в имениях были освобождены дворовые ,производилась решительная расправа с владельцами имений.Восстание было подавлено войсками и местным дворянством. Более 40 участников его было сослано.
Крестьянские движения в этот период происходили и в других районах. Так, в том же 1857 г. произошло восстание крестьян в Имеретии, в Амаглебском и Багдадском районах, ставившее своей целью освобождение от феодальной зависимости; оно было подавлено также с войск.
Вскоре после опубликования «Положений 19 февраля 1861 г.», в марте того же года, Александром II было предложено наместнику Кавказа князю А. И. Барятинскому начать подготовку отмены крепостного права. Спустя некоторое время последовало «высочайшее повеление» об организации дворянских комитетов для подготовки проекта реформы.
Проекты грузинского дворянства, идеологом которого являлся Д. Кипиани, носили откровенно крепостнический характер, что объяснялось слабым развитием капиталистических отношений в Закавказье.
Отмена крепостного права была произведена в Грузии разновременно. 13 октября 1864 г. был издан указ и в начале ноября опубликован закон об отмене крепостного права в Тифлисской губернии, т. е. в Картали-Нии и Кахетии. Ровно через год, 13 октября 1865 г., «Местное положение» для Тифлисской губернии с некоторыми отступлениями было распространено на Западную Грузию — Кутаисскую губернию, а на Мегрелию— 1 декабря 1866 г. В Абхазии крепостное право было ликвидировано в 1870 г., в Сванетии — в 1871 г.
Таким образом, в результате отмены крепостного права в Грузии феодально-крепостнические пережитки сохранились в большей степени, чем в центральных районах России. Причина этого заключалась в относительно слабом развитии капиталистических отношений в Закавказье.
Рим:
Система виховання у Давньому Римі склалася в VI- І ст. до н. е. Соціально-класове розшарування населення країни (рабовласники, вільне привілейоване населення - патриції та вершники, бідне населення - плебеї) позначилося й на системі виховання: для дітей бідноти тут існували елементарні приватні й платні школи (читання, письмо, лічба); для дітей привілейованих верств - граматичні школи, в яких вони вивчали граматику, латинську і грецьку мови, риторику, елементи історії та літератури. У школах обох типів навчалися тільки хлопчики. В останні століття республіканського Риму діяли школи риторів, у яких діти знаті готувалися до державної діяльності, вивчали риторику, філософію, правознавство, грецьку мову, математику, музику. Навчання в школах було платним.
Греція:
У Давній Греції, яку утворювали невеликі рабовласницькі міста-держави, найоригінальніші системи виховання існували в Спарті - головному місті Лаконії, і в Афінах - головному місті Аттіки, які виховували дітей заможного повноправного населення в дусі зневажливого ставлення до фізичної праці й до людей праці (неповноправного населення і рабів).
У Спарті виховання мало військово-фізичний характер. Його головним завданням була підготовка мужнього, фізично розвиненого, здорового, загартованого й витривалого воїна - захисника земельної аристократії. Виховання було державним і суворо контролювалося з перших днів народження дитини: новонароджених оглядали у спеціальному місці (лесха) і повертали батькам лише здорових дітей. З семи років хлопчиків, які до цього жили вдома, віддавали у державні навчально-виховні заклади (агели), в яких вони перебували до 18 років під наглядом вихователів-педономів. В агелах вихованців привчали зносити голод, холод і спеку. Вони спали на земляній підлозі, отримували на рік тільки один плащ, погано харчувалися. Майже весь час їх тренували зі стрибків, бігу, метання списа та диска, боротьби, а на дозвіллі вони розважалися військовими іграми, вчилися співати і грати на музичних інструментах. Вихованці брали участь у нічних облавах на рабів (криптіях). З 15-річного віку юнаки мали право носити зброю і брали участь у криптіях. Кожен рік навчання завершувався публічними випробуваннями - агонами.
Отмена крепостного права на Кавказе, в Закавказье и Бессарабии была произведена несколько позднее.
Причины, вызвавшие отмену крепостного права на Кавказе и в Закавказье, заключались, во-первых, в развитии капиталистических отношений, хотя и б значительно меньшей степени, нежели в России, во-вторых, в экономическом завоевании Кавказа, которое требовало также отмены крепостного права.
Вследствие большой неравномерности социально-экономического развития народов Кавказа и Закавказья условия проведения здесь крестьянской реформы были различны.
Отмена крепостного права на Кавказе и в Закавказье происходила, как и в Центральной России, в условиях обостренной классовой борьбы.
Наиболее крупным крестьянским движением в предреформенный период явилось восстание крестьян в Мегрелии в 1857 г. По окончании Крымской войны мегрельское дворянство, стремясь восстановить свое хозяйство, разрушенное войной, значительно усилило эксплуатацию крепостных, что и явилось непосредственной причиной восстания. Оно началось в январе 1857 г. в Джварском округе, в имениях правительницы Мегрелии княгини Дадиани, и уже к маю распространилось по всей Мегрелии. Силы вооруженных крестьян доходили до 10 тыс. Во главе восставших стоял крепостной кузнец из селения Джвары Уту Микава. Восстание носило явно выраженный антифеодальный характер: лозунгом восставших было требование ликвидации всякого рода феодальных повинностей и полного освобождения из-под власти помещиков. По всей Мегрелии были прекращены работы на помещиков, в имениях были освобождены дворовые ,производилась решительная расправа с владельцами имений.Восстание было подавлено войсками и местным дворянством. Более 40 участников его было сослано.
Крестьянские движения в этот период происходили и в других районах. Так, в том же 1857 г. произошло восстание крестьян в Имеретии, в Амаглебском и Багдадском районах, ставившее своей целью освобождение от феодальной зависимости; оно было подавлено также с войск.
Вскоре после опубликования «Положений 19 февраля 1861 г.», в марте того же года, Александром II было предложено наместнику Кавказа князю А. И. Барятинскому начать подготовку отмены крепостного права. Спустя некоторое время последовало «высочайшее повеление» об организации дворянских комитетов для подготовки проекта реформы.
Проекты грузинского дворянства, идеологом которого являлся Д. Кипиани, носили откровенно крепостнический характер, что объяснялось слабым развитием капиталистических отношений в Закавказье.
Отмена крепостного права была произведена в Грузии разновременно. 13 октября 1864 г. был издан указ и в начале ноября опубликован закон об отмене крепостного права в Тифлисской губернии, т. е. в Картали-Нии и Кахетии. Ровно через год, 13 октября 1865 г., «Местное положение» для Тифлисской губернии с некоторыми отступлениями было распространено на Западную Грузию — Кутаисскую губернию, а на Мегрелию— 1 декабря 1866 г. В Абхазии крепостное право было ликвидировано в 1870 г., в Сванетии — в 1871 г.
Таким образом, в результате отмены крепостного права в Грузии феодально-крепостнические пережитки сохранились в большей степени, чем в центральных районах России. Причина этого заключалась в относительно слабом развитии капиталистических отношений в Закавказье.