Німецький мандрівник Георг-Йоган Коль, описуючи житло українських селян у ХІХ ст., зазначав: «Хати, оповиті зеленню буйним
зіллям, розкинулися на узбіччях балок і поховалися в ярах. Високо поза селом,
де продувають вітри, стоїть 50 і 100 вітряків. І так перед мандрівником, що їде
високим голим і густим степом, несподівано розкривається дуже мальовничий та
небуденний образ, коли з яру виринає українське село. Українці) живуть у чисто
утримуваних хатах, що до тебе всміхаються. Вони не вдовольняються тим, що кож-
ного тижня їх миють, як це роблять голландці, але що два тижні їх білять, тому
їхні хати виглядають білими, неначе свіжовибілене полотно...». На які особливості
житла українських селян звертає увагу автор?
Колонизация развитию хозяйства и торговли, а также мореплавания. Колонисты нуждались во многих вещах, которые первоначально не могли производить сами и вынуждены были покупать в Греции. Из Эллады в колонии везли изделия кузнецов и других ремесленников, оливковое масло, вино. Из колонии в обмен везли зерно, рабов, металлы. Новые городa росли и богатели.
В Вавилоне уплата налогов была обязательна. Если платить налог было нечем, тогда человек или член его семьи попадал в рабы-должники к ростовщикам. Если брал 1 мешок - отдаешь 2. По приказу Хаммурапи раб находился у хозяина не более 3-х лет, его не имели права убить или продать. После 3-х лет он возвращался домой. И он всегда имел свою землю, и она не могла изъяться.
В Греции из-за засухи или без урожайности. С долгами было точно так же. Только земля могла изыматься, рано или поздно вся семья могла оказаться в рабстве, и их могли наказывать, подать или убить.