Основні напрямки зовнішньої політики Московської держави у 16 столітті можна поділити на наступні:
1) Східний напрямок. Після розпаду могутньої Золотої Орди, на теренах колишніх територій виникають нові ханства, а саме: Астраханське, Казанське та Сибірське. Причини та мотиви виникнення даного напрямку:
- Постійні напади татар;
- Бажання московітів захопити нові багаті землі;
- Перед торговцями відкривалися нові торгівельні шляхи на Сході;
- Слабкість новоутворених ханств.
Основні результати:
- Взяття Казані (1552 рік).
- Захват Астраханського ханства (1554 рік).
- Збагачення Московської держави за рахунок Сибіру (пушина, рибальство) – походи Єрмака.
2) Західний напрямок. Основне бажання отримання виходу до Балтійського моря.
Основні результати:
- Лівонська війна. Царські війська здобули Нарву, Дерпт, Марієнбург.
- Налякані європейські держави зростаючій могутності Московії, вступають у протистояння: Литва, Швеція, Данія. Далі обставини склались не на користь Москви. Царські війська зазнали поразки двічі - під Полоцьком і Оршею. У цей час воєвода князь А. Курбський перейшов на бік ворога. Тоді ж поновилися напади орд кримського хана. Незабаром перемир'я було укладено і між Швецією та Москвою (1583).
Так, бо тип її формування та складена структура сильно відрізнялась від інших європейських держав. Фактично, країна була «зшита» із великої кількості дрібних територій, які заселяли різні народи. Тому, особливістю цієї імперії є її багато національність. Саму «клаптиковість» Австро-Угорської імперії ми можемо прослідкувати розглядаючи карту тодішньої держави. Колишня Австро-Угорська імперія розтягнулась на значній частині Центральної Європи. Вона включала нинішню Австрію та Угорщину, а також Чехію, Словаччину, Словенію, Боснію, Хорватію та частини нинішньої Польщі, Румунії, Італії, України, Молдови, Сербії та Чорногорії.
Основні напрямки зовнішньої політики Московської держави у 16 столітті можна поділити на наступні:
1) Східний напрямок. Після розпаду могутньої Золотої Орди, на теренах колишніх територій виникають нові ханства, а саме: Астраханське, Казанське та Сибірське. Причини та мотиви виникнення даного напрямку:
- Постійні напади татар;
- Бажання московітів захопити нові багаті землі;
- Перед торговцями відкривалися нові торгівельні шляхи на Сході;
- Слабкість новоутворених ханств.
Основні результати:
- Взяття Казані (1552 рік).
- Захват Астраханського ханства (1554 рік).
- Збагачення Московської держави за рахунок Сибіру (пушина, рибальство) – походи Єрмака.
2) Західний напрямок. Основне бажання отримання виходу до Балтійського моря.
Основні результати:
- Лівонська війна. Царські війська здобули Нарву, Дерпт, Марієнбург.
- Налякані європейські держави зростаючій могутності Московії, вступають у протистояння: Литва, Швеція, Данія. Далі обставини склались не на користь Москви. Царські війська зазнали поразки двічі - під Полоцьком і Оршею. У цей час воєвода князь А. Курбський перейшов на бік ворога. Тоді ж поновилися напади орд кримського хана. Незабаром перемир'я було укладено і між Швецією та Москвою (1583).
Так, бо тип її формування та складена структура сильно відрізнялась від інших європейських держав. Фактично, країна була «зшита» із великої кількості дрібних територій, які заселяли різні народи. Тому, особливістю цієї імперії є її багато національність. Саму «клаптиковість» Австро-Угорської імперії ми можемо прослідкувати розглядаючи карту тодішньої держави. Колишня Австро-Угорська імперія розтягнулась на значній частині Центральної Європи. Вона включала нинішню Австрію та Угорщину, а також Чехію, Словаччину, Словенію, Боснію, Хорватію та частини нинішньої Польщі, Румунії, Італії, України, Молдови, Сербії та Чорногорії.