Македонія стала чекати приводу, аби втрутитися в грецькі справи. І він знайшовся: у Греції спалахнула війна. Об’єднання полісів на чолі з Фівами звинувачувало місто Фокіду в пограбуванні Дельфійського храму. Філіпп II втрутився у війну й покарав фокідян. Це уславило його як захисника грецьких святинь.
У цей час в Афінах з’явилися політики, які вважали, що об’єднати Грецію зможе саме Македонія. Філіппові II пропонували організувати спільний похід проти Персії, а також прийти до Греції та об’єднати грецькі поліси. Проти такого плану різко виступив відомий красномовець Демосфен, який чудово розумів, що прихід царя Македонії в Грецію означатиме втрату незалежності та відмову від демократії. Його викривальні промови проти Філіппа II назвали філіппіками.
Демосфену вдалося організувати союз Афін, Коринфа й Мегар, Аргоса проти Філіппа II. Спарта відмовилася брати участь у війні.
Біля міста Херонея 1 вересня 338 р. до н. е. відбулася битва, у якій греків було розбито. В Афінах почалася паніка. Але на місто цар Македонії не пішов. Йому була потрібна покірна, а не розгромлена Греція. Філіпп II відпустив полонених і запропонував мир. За це його було навіть проголошено почесним громадянином Афін.
Після цього в Коринфі було скликано представників усіх полісів і створено Загальногрецький союз. Македонського царя оголосили гегемоном союзу. Філіпп II ставав головнокомандувачем, у його розпорядження греки віддавали флот і сухопутну армію. Філіппу II доручили бути організатором спільного походу на Персію.
Проте Філіппу II не судилося здійснити цей похід. Його було підступно вбито. Армія проголосила царем сина Філіппа II - двадцятирічного Александра III (336-323 pp. до н. е.), у якому вбачала нового лідера походу на Персію.
4) 17 февраля 1861 г. проект реформы утвердил государственный совет. 19 февраля его подписал александр 2. об отмене крепостного права возвестил манифест. практические условия освобождения были определены в 17 актах - < < положения> > о крестьянах, выходящей из крепостной зависимости. он касался 3 вопросов: личное освобождение крестьян, наделение их землей и выкупная сделка. согласно этому документу крестьяни объявлялись юридически свободными и наделялись общегражданскими правами. 2) они много воевали между собой,особенно греция, в частности македония. проходя победным маршем греки оседали, основывали города,насаждали свою культуру, образ жизни. всё это и стало наследием античной цивилиации Средиземноморья Рабство-это полное владение человеко. рабы ни чего не имели. к рабам относились менее бережливее. крепосное право-крестьянская зависимость. боярин должен был платить налоги за каждого крестьянина, крестьяне там занимались все делом и принасили прибль, ну а барин соответственно берёг их.
Объяснение:
Македонія стала чекати приводу, аби втрутитися в грецькі справи. І він знайшовся: у Греції спалахнула війна. Об’єднання полісів на чолі з Фівами звинувачувало місто Фокіду в пограбуванні Дельфійського храму. Філіпп II втрутився у війну й покарав фокідян. Це уславило його як захисника грецьких святинь.
У цей час в Афінах з’явилися політики, які вважали, що об’єднати Грецію зможе саме Македонія. Філіппові II пропонували організувати спільний похід проти Персії, а також прийти до Греції та об’єднати грецькі поліси. Проти такого плану різко виступив відомий красномовець Демосфен, який чудово розумів, що прихід царя Македонії в Грецію означатиме втрату незалежності та відмову від демократії. Його викривальні промови проти Філіппа II назвали філіппіками.
Демосфену вдалося організувати союз Афін, Коринфа й Мегар, Аргоса проти Філіппа II. Спарта відмовилася брати участь у війні.
Біля міста Херонея 1 вересня 338 р. до н. е. відбулася битва, у якій греків було розбито. В Афінах почалася паніка. Але на місто цар Македонії не пішов. Йому була потрібна покірна, а не розгромлена Греція. Філіпп II відпустив полонених і запропонував мир. За це його було навіть проголошено почесним громадянином Афін.
Після цього в Коринфі було скликано представників усіх полісів і створено Загальногрецький союз. Македонського царя оголосили гегемоном союзу. Філіпп II ставав головнокомандувачем, у його розпорядження греки віддавали флот і сухопутну армію. Філіппу II доручили бути організатором спільного походу на Персію.
Проте Філіппу II не судилося здійснити цей похід. Його було підступно вбито. Армія проголосила царем сина Філіппа II - двадцятирічного Александра III (336-323 pp. до н. е.), у якому вбачала нового лідера походу на Персію.
17 февраля 1861 г. проект реформы утвердил государственный совет. 19 февраля его подписал александр 2. об отмене крепостного права возвестил манифест. практические условия освобождения были определены в 17 актах - < < положения> > о крестьянах, выходящей из крепостной зависимости. он касался 3 вопросов: личное освобождение крестьян, наделение их землей и выкупная сделка. согласно этому документу крестьяни объявлялись юридически свободными и наделялись общегражданскими правами.
2) они много воевали между собой,особенно греция, в частности македония. проходя победным маршем греки оседали, основывали города,насаждали свою культуру, образ жизни. всё это и стало наследием античной цивилиации Средиземноморья
Рабство-это полное владение человеко.
рабы ни чего не имели.
к рабам относились менее бережливее.
крепосное право-крестьянская зависимость.
боярин должен был платить налоги за каждого крестьянина, крестьяне там занимались все делом и принасили прибль, ну а барин соответственно берёг их.