На основе полученных знаний, проанализируйте особенности политических репрессий в 20-30-х гг. в Казахстане, вписав ключевые слова, фамилии или термины в «Пирамиду ассоциаций»
ерікл був видатним афінським стратегом, вождем демократії. Правитель увійшов в історію Еллади як реформатор. Його законодавчі заходи, такі як введення щоденної плати посадовим особам, скасування майнового цензу, поширення квитків на вистави для пересічних громадян, заміна голосування жеребкуванням при наданні посад привели до розквіту афінської демократії. Він був ініціатором будівництва Пропілеї, Парфенона, Одеона. Перікл прагнув посилити Делоський союз, а також брав участь в ряді військових кампанй в період Пелопоннеської війни.
Перікл з’явився на світ в 490 році до н.е. в аристократичній родині, що належала до правлячої еліти. Батько майбутнього полководця Ксантіпп брав участь в Греко-перських війнах, в десантній операції біля мису Микале в 479 року до н.е., командуючи афінським флотом. Батьки дали Периклу прекрасну освіту, він володів рідкісним даром красномовства. Це віщувало йому успішну політичну кар’єру. Спочатку Перікл не бажав брати участь в державних справах, проте в кінці 50-тих років в Афінах склалася така ситуація, яка змусила його зайнятися політикою. Він став виразником інтересів демократичних ів. Перікл в період 443 – 429 років до н.е. очолює Афінську державу. Він проявив себе як видатний дипломат, полководець і реформатор. Завдяки йому були введені грошові виплати для громадян за виконання громадських обов’язків, таких як:
участь в судах в якості прісяжних,
служба в армії,
служба на флоті,
відвідування театру під час державних свят
Це дозволяло будь-якому громадянину Афін, незалежно від матеріального становища, користуватися всіма політичними правами і займати вищі магістратури. Кожен міг виступити зі своєю пропозицією або законодавчою ініціативою на народних зборах, де вирішувалися всі питання. Тому Афіни при Периклі досягли небаченого розквіту, як економічного, так і культурного. Крім того, політик багато зробив для зміцнення Афінського морського союзу.
Завдяки йому афінянин встановили контроль над важливими торговими шляхами. Союзні поліси виявилися в повному підпорядкуванні – Афіни встановили адміністративний, фінансовий і військовий контроль. На найкращих землях союзників вводилися колонії афінських громадян – клерухії. Перікл також дбав про підтриманням боєздатності свого флоту, який забезпечував полісу економічні та військово-стратегічні інтереси Афін в басейні Чорного і Егейського і морів.
Багато коштів він виділяв на будівництво містобудівних проектів, намагаючись перетворити місто в головний центр художньої та культурного життя Еллади. У 433 році до н.е. афіняни втрутилися в конфлікт, що виник між Керкирой і Коринфом, союзником Спарти. Це стало приводом для війни. Шляхом переговорів нічого не вдалося вирішити і в 431 році до н.е. почалася війна в Аттиці.
Спартанські війська взяли Афіни в тривалу облогу, їх околиці були спустошені. Все сільське населення сховалося за стінами міста. Через перенаселення почали лютувати чума і тиф. У 429 році до н.е. від тифу помер і сам Перікл. На цьому «золотий вік» всієї Еллади закінчився.
Український князь Ярослав Мудрий, що княжив у Володимирі, дбав дуже про свою столицю Київ.
Було вже це велике місто, що мало понад сто тисяч мешканців. З усіх сторін з’їздилися до Києва свої й чужі люди: чи то купити, чи продати щось, чи за іншою власною або державною справою, чи до суду, чи до уряду.
Жили в Києві українці з різних племен: поляни, деревляни, сіверяни, дубліни, тиверці, угличі. Були тут і чужі народи: греки, німці, італійці, чехи, угри.
У Києві вісім торговищ, на яких постійно збирався народ. Церков і каплиць було аж чотириста! Київ був тоді найбільшим містом на сході Європи. Називали його другим Царгородом.
Давній город, що стояв на горі, не міг уже помістити під час небезпеки всіх мешканців. Ярослав розширив його втроє й наново укріпив.
Довкола йшли високі вали, збудовані з каміння і землі, дерев’яними і мурованими вежами, з глибоким ровом, що через нього вели мости.
До міста можна було ввійти з трьох сторін через укріплені ворота. Найславніші були Золоті ворота з південного заходу. Вони були збудовані з каміння та цегли і покриті золотою бляхою.
Нижче був переїзд. Його замикали на ніч великими дверима, з дубового дерева, окованого залізом. Над воротами була мала церковиця.
Серед валів, побіч Десятинної церкви, Ярослав поставив нову княжу палату і різні церкви.
Найбільшу славу мала велика церква Св. Софії, або Божої Мудрості, з десятьма банями, прикрашена різьбою, гарними образами і малюнками.
По чужих землях розійшлася слава про наш золотоверхий Київ. Заморські купці, королі й королеві родичі були раді завітати до Києва, поглянути на його красу, багатство. Чужоземні купці продавали тут свій крам, купували в наших предків віск, звірині шкіри, хліб, мед, вивозили те у свої землі.
Звідти верталися з іншим крамом. За далекими морями, за карпатськими горами, за темними лісами, далеко від нашого краю ширилася слава про нашу столицю
ерікл був видатним афінським стратегом, вождем демократії. Правитель увійшов в історію Еллади як реформатор. Його законодавчі заходи, такі як введення щоденної плати посадовим особам, скасування майнового цензу, поширення квитків на вистави для пересічних громадян, заміна голосування жеребкуванням при наданні посад привели до розквіту афінської демократії. Він був ініціатором будівництва Пропілеї, Парфенона, Одеона. Перікл прагнув посилити Делоський союз, а також брав участь в ряді військових кампанй в період Пелопоннеської війни.
Перікл з’явився на світ в 490 році до н.е. в аристократичній родині, що належала до правлячої еліти. Батько майбутнього полководця Ксантіпп брав участь в Греко-перських війнах, в десантній операції біля мису Микале в 479 року до н.е., командуючи афінським флотом. Батьки дали Периклу прекрасну освіту, він володів рідкісним даром красномовства. Це віщувало йому успішну політичну кар’єру. Спочатку Перікл не бажав брати участь в державних справах, проте в кінці 50-тих років в Афінах склалася така ситуація, яка змусила його зайнятися політикою. Він став виразником інтересів демократичних ів. Перікл в період 443 – 429 років до н.е. очолює Афінську державу. Він проявив себе як видатний дипломат, полководець і реформатор. Завдяки йому були введені грошові виплати для громадян за виконання громадських обов’язків, таких як:
участь в судах в якості прісяжних,
служба в армії,
служба на флоті,
відвідування театру під час державних свят
Це дозволяло будь-якому громадянину Афін, незалежно від матеріального становища, користуватися всіма політичними правами і займати вищі магістратури. Кожен міг виступити зі своєю пропозицією або законодавчою ініціативою на народних зборах, де вирішувалися всі питання. Тому Афіни при Периклі досягли небаченого розквіту, як економічного, так і культурного. Крім того, політик багато зробив для зміцнення Афінського морського союзу.
Завдяки йому афінянин встановили контроль над важливими торговими шляхами. Союзні поліси виявилися в повному підпорядкуванні – Афіни встановили адміністративний, фінансовий і військовий контроль. На найкращих землях союзників вводилися колонії афінських громадян – клерухії. Перікл також дбав про підтриманням боєздатності свого флоту, який забезпечував полісу економічні та військово-стратегічні інтереси Афін в басейні Чорного і Егейського і морів.
Багато коштів він виділяв на будівництво містобудівних проектів, намагаючись перетворити місто в головний центр художньої та культурного життя Еллади. У 433 році до н.е. афіняни втрутилися в конфлікт, що виник між Керкирой і Коринфом, союзником Спарти. Це стало приводом для війни. Шляхом переговорів нічого не вдалося вирішити і в 431 році до н.е. почалася війна в Аттиці.
Спартанські війська взяли Афіни в тривалу облогу, їх околиці були спустошені. Все сільське населення сховалося за стінами міста. Через перенаселення почали лютувати чума і тиф. У 429 році до н.е. від тифу помер і сам Перікл. На цьому «золотий вік» всієї Еллади закінчився.
Объяснение:Выше
Український князь Ярослав Мудрий, що княжив у Володимирі, дбав дуже про свою столицю Київ.
Було вже це велике місто, що мало понад сто тисяч мешканців. З усіх сторін з’їздилися до Києва свої й чужі люди: чи то купити, чи продати щось, чи за іншою власною або державною справою, чи до суду, чи до уряду.
Жили в Києві українці з різних племен: поляни, деревляни, сіверяни, дубліни, тиверці, угличі. Були тут і чужі народи: греки, німці, італійці, чехи, угри.
У Києві вісім торговищ, на яких постійно збирався народ. Церков і каплиць було аж чотириста! Київ був тоді найбільшим містом на сході Європи. Називали його другим Царгородом.
Давній город, що стояв на горі, не міг уже помістити під час небезпеки всіх мешканців. Ярослав розширив його втроє й наново укріпив.
Довкола йшли високі вали, збудовані з каміння і землі, дерев’яними і мурованими вежами, з глибоким ровом, що через нього вели мости.
До міста можна було ввійти з трьох сторін через укріплені ворота. Найславніші були Золоті ворота з південного заходу. Вони були збудовані з каміння та цегли і покриті золотою бляхою.
Нижче був переїзд. Його замикали на ніч великими дверима, з дубового дерева, окованого залізом. Над воротами була мала церковиця.
Серед валів, побіч Десятинної церкви, Ярослав поставив нову княжу палату і різні церкви.
Найбільшу славу мала велика церква Св. Софії, або Божої Мудрості, з десятьма банями, прикрашена різьбою, гарними образами і малюнками.
По чужих землях розійшлася слава про наш золотоверхий Київ. Заморські купці, королі й королеві родичі були раді завітати до Києва, поглянути на його красу, багатство. Чужоземні купці продавали тут свій крам, купували в наших предків віск, звірині шкіри, хліб, мед, вивозили те у свої землі.
Звідти верталися з іншим крамом. За далекими морями, за карпатськими горами, за темними лісами, далеко від нашого краю ширилася слава про нашу столицю