древний египет просуществовал самое длительное время по сравнению с другими цивилизациями мира. расцвет империи отмечен в период с 3000 до 1000 до н.э., однако, фараоны правили еще на протяжении веков.
египет занял позиции ведущей ближневосточной державы с 612 по 525 до н.э., после того как александр македонский освободил страну от иностранных захватчиков.
он получил статус фараона, что означало продолжение традиции древнего египта. в 305 г. до н.э. назначенный полководцем птолемей стал независимым правителем страны. династия правила до 31 г. н.э. – гибели царицы клеопатры. после этого египет был завоеван римской империей и стал ее провинцией.
возникновения древнего египта
культура страны претерпела существенные изменения. период , с начала основания цивилизации в 3000 г. до н.э. до завоевания римлянами в 31 г. до н.э., составил почти три тысячи лет.
египет расположен в долине нила на северо-востоке африки. цивилизация зародилась в верхнем египте, на территории городов абидос и хираконполис. затем власть фараонов распространилась на севере в городе мемфис и средиземноморье.
к 3000 г. до н.э. объединенное царство египта занимало всю долину нила к северу от первого порога нила на юге – катаракта, рядом с современным суданом.
к 1250 г. до н.э. древний египет занял земли на севере рядом с ассирийским царством и на востоке до красного моря, на юге – по течению нила к нубии, на западе – до ливийской пустыни
жизнь населения египта была вокруг реки нил и плодородных земель вдоль ее берегов. крестьяне в долине нил разработали методы орошения, позволяющие контролировать приток воды во время сезонных разливов и орошения в засушливое время года.
земли долины были настолько богаты урожаем, что образовываись излишки сельскохозяйственных культур. на вырученные от их продажи средства возводились невероятные архитектурные проекты, как пирамиды гизы и храмы луксора. элита богатела, развивалась внешняя торговля и дипломатия. за ведение захватнических войн предлагалась богатая надрада.
главными достижениями цивилизации стали:
изобретение иероглифов; создание системы ; возникновени науки ; освоение промышленности; изобретение ирригационных технологий и эффективных методов ведения сельского хозяйства; организация судебной системы.
Фінікійське торговельне судно було досить містким, мало потужні штевні (штевень — міцний брус у носовій і кормовій частинах корабля) і два кормових весла. Уздовж бортів кріпилися ґрати з прутів для огородження палубного вантажу. Щогла несла пряме вітрило на двох вигнутих реях, по типу єгипетських. До носового штевня кріпилася велика амфора з випаленої глини для зберігання питної води.
Фінікійські торговельні судна почали будувати не пізніше другого тисячоліття до н. е. У ту епоху кораблі Криту, Мікен і Єгипту залишалися ще господарями Середземного моря. Але їх панування вже котилося до занепаду: фінікійський флот наполегливо виходив на перше місце. На фресках одній з єгипетських гробниць в 1500 р. до н. е.. зображено фінікійське торговельне судно, дуже схоже на єгипетські торгові судна тієї епохи. Кіля ще немає, шпангоутів теж, тим не менш, це було морехідне судно. Посеред його височіє щогла, що несе прямокутне вітрило, закріплене на верхній і нижній реях. Не можна зрозуміти, чи були на судні стягувальні канати. Фінікійські кораблі будували з кедра, ці дошки були довші єгипетських і міцніше. Ніс прикрашений різьбленою дерев'яною кінською головою, корма — різьбленим риб'ячим хвостом. Судно невелике: в ті часи плавали тільки в денний час, а на ніч витягали судна на берег. Фінікійське торговельне судно, що датується 1250 р. до н. е., було розкопане в 1959 р. біля мису Гелідоні (затока Анталія на узбережжі Туреччини). Воно має в довжину 10 метрів. Залишки його зберігаються зараз в археологічному музеї Бодрум у Туреччині.
Морська експансія фінікійців почалася в XII столітті до н. е.. Фінікійці вперше в історії мореплавання стали оснащувати свої кораблі шпангоутами і кілем. Вони будували три типи суден: маленькі каботажні, більші торгові — для тривалих плавань і, починаючи з IX ст.до н. е., — військові. Розміри торгових суден поступово зростали, а форма їх ставала все більш обтічною. Їх довжина сягала 30 метрів, ширина — до 10 метрів, а осадка становила 2 метри. Гребних ходових весел вже не було, весла застосовувалися виключно для маневрування в портах і в гирлах річок, а також у безвітряну погоду. Судна, що перевозили цінні вантажі, були обладнані палубою з леєрною огорожею.
В одному саркофазі в Сидоні знайдено рельєфне зображення судна з двома прямокутними вітрилами — одне на грот-щоглі з марсом нагорі, друге — на похилому фоці. Друге вітрило менше від першого. Таке друге вітрило ставили також римляни, виявивши, що воно підвищує маневреність судна і дозволяє йти вперед при бічному вітрі.
древний египет просуществовал самое длительное время по сравнению с другими цивилизациями мира. расцвет империи отмечен в период с 3000 до 1000 до н.э., однако, фараоны правили еще на протяжении веков.
египет занял позиции ведущей ближневосточной державы с 612 по 525 до н.э., после того как александр македонский освободил страну от иностранных захватчиков.
он получил статус фараона, что означало продолжение традиции древнего египта. в 305 г. до н.э. назначенный полководцем птолемей стал независимым правителем страны. династия правила до 31 г. н.э. – гибели царицы клеопатры. после этого египет был завоеван римской империей и стал ее провинцией.
возникновения древнего египтакультура страны претерпела существенные изменения. период , с начала основания цивилизации в 3000 г. до н.э. до завоевания римлянами в 31 г. до н.э., составил почти три тысячи лет.
египет расположен в долине нила на северо-востоке африки. цивилизация зародилась в верхнем египте, на территории городов абидос и хираконполис. затем власть фараонов распространилась на севере в городе мемфис и средиземноморье.
к 3000 г. до н.э. объединенное царство египта занимало всю долину нила к северу от первого порога нила на юге – катаракта, рядом с современным суданом.
к 1250 г. до н.э. древний египет занял земли на севере рядом с ассирийским царством и на востоке до красного моря, на юге – по течению нила к нубии, на западе – до ливийской пустыни
жизнь населения египта была вокруг реки нил и плодородных земель вдоль ее берегов. крестьяне в долине нил разработали методы орошения, позволяющие контролировать приток воды во время сезонных разливов и орошения в засушливое время года.
земли долины были настолько богаты урожаем, что образовываись излишки сельскохозяйственных культур. на вырученные от их продажи средства возводились невероятные архитектурные проекты, как пирамиды гизы и храмы луксора. элита богатела, развивалась внешняя торговля и дипломатия. за ведение захватнических войн предлагалась богатая надрада.
главными достижениями цивилизации стали:
изобретение иероглифов; создание системы ; возникновени науки ; освоение промышленности; изобретение ирригационных технологий и эффективных методов ведения сельского хозяйства; организация судебной системы.Фінікійське торговельне судно було досить містким, мало потужні штевні (штевень — міцний брус у носовій і кормовій частинах корабля) і два кормових весла. Уздовж бортів кріпилися ґрати з прутів для огородження палубного вантажу. Щогла несла пряме вітрило на двох вигнутих реях, по типу єгипетських. До носового штевня кріпилася велика амфора з випаленої глини для зберігання питної води.
Фінікійські торговельні судна почали будувати не пізніше другого тисячоліття до н. е. У ту епоху кораблі Криту, Мікен і Єгипту залишалися ще господарями Середземного моря. Але їх панування вже котилося до занепаду: фінікійський флот наполегливо виходив на перше місце. На фресках одній з єгипетських гробниць в 1500 р. до н. е.. зображено фінікійське торговельне судно, дуже схоже на єгипетські торгові судна тієї епохи. Кіля ще немає, шпангоутів теж, тим не менш, це було морехідне судно. Посеред його височіє щогла, що несе прямокутне вітрило, закріплене на верхній і нижній реях. Не можна зрозуміти, чи були на судні стягувальні канати. Фінікійські кораблі будували з кедра, ці дошки були довші єгипетських і міцніше. Ніс прикрашений різьбленою дерев'яною кінською головою, корма — різьбленим риб'ячим хвостом. Судно невелике: в ті часи плавали тільки в денний час, а на ніч витягали судна на берег. Фінікійське торговельне судно, що датується 1250 р. до н. е., було розкопане в 1959 р. біля мису Гелідоні (затока Анталія на узбережжі Туреччини). Воно має в довжину 10 метрів. Залишки його зберігаються зараз в археологічному музеї Бодрум у Туреччині.
Морська експансія фінікійців почалася в XII столітті до н. е.. Фінікійці вперше в історії мореплавання стали оснащувати свої кораблі шпангоутами і кілем. Вони будували три типи суден: маленькі каботажні, більші торгові — для тривалих плавань і, починаючи з IX ст.до н. е., — військові. Розміри торгових суден поступово зростали, а форма їх ставала все більш обтічною. Їх довжина сягала 30 метрів, ширина — до 10 метрів, а осадка становила 2 метри. Гребних ходових весел вже не було, весла застосовувалися виключно для маневрування в портах і в гирлах річок, а також у безвітряну погоду. Судна, що перевозили цінні вантажі, були обладнані палубою з леєрною огорожею.
В одному саркофазі в Сидоні знайдено рельєфне зображення судна з двома прямокутними вітрилами — одне на грот-щоглі з марсом нагорі, друге — на похилому фоці. Друге вітрило менше від першого. Таке друге вітрило ставили також римляни, виявивши, що воно підвищує маневреність судна і дозволяє йти вперед при бічному вітрі.