Сама назва «гусити» походить від імені видатного чеського проповідника і мислителя Яна Гуса. Біографія цієї людини дуже цікава. По суті, праці Яна Гуса стали предтечею Реформації, що поклала кінець гегемонії католицької церкви в Західній Європі. Будучи настоятелем Віфлеємської каплиці в старій частині Праги, а також професором знаменитого Празького університету, Ян Гус зробив переклад Біблії на чеську мову. Він же першим зі священиків став читати проповіді чеською мовою (до цього вони читалися виключно на латині), а в самих проповідях зачіпав нагальні проблеми звичайних людей, своїх сучасників. Не дивно, що проповіді Яна Гуса мали величезний успіх, а сам проповідник користувався великою повагою і пошаною в чеському суспільстві.
Але що ще більш примітно, Ян Гус став критикувати саму католицьку церкву, яка на той час загрузла в корупції і хабарництві: церковні посади продавалися і купувалися, вище духовенство: єпископи і архієпископи купалися в розкоші, а за будь-який, навіть найважчий гріх можна було отримати спокуту, купивши індульгенцію. Саме порочна практика торгівлі індульгенціями найбільш сильно критикувалася Яном Гусом.
Найважливіші події з історії Галицького князівства
Перший правитель Галицької землі Ростислав мав трьох синів – Рюрика, Володаря й Василька, які отримали у володіння відповідно Перемишль, Звенигород і Теребовль.
Брати докладали неабияких зусиль, щоби закріпити за собою право отчини на галицькі землі.
Складність становища пояснюється тим, що їхній батько був обділеним, скривдженим князем.
Троє Ярославичів – Ізяслав, Святослав і Всеволод не вважали його рівним собі та змушували до вигнання.
За таких обставин Ростиславичам доводилося воювати проти родичів.
Жертвою міжусобної боротьби після Любецького з’їзду князів став, як ви пам’ятаєте, Василько теребовлянський.
Та хоч і дорогою ціною, Ростиславичі все-таки відвоювали собі право на Галичину.
Щоправда, до певного часу край лишався переділеним на кілька уділів: Перемишльську, Галицьку, Теребовлянську й Звенигородську землі.
Об’єднати землі Галичини під єдиною владою виявилося до снаги синові Володаря Володимиркові.
Року 1141 він переніс свою резиденцію до Галича, підтвердивши намір одноосібно правити в об’єднаному Галицькому князівстві.
Сама назва «гусити» походить від імені видатного чеського проповідника і мислителя Яна Гуса. Біографія цієї людини дуже цікава. По суті, праці Яна Гуса стали предтечею Реформації, що поклала кінець гегемонії католицької церкви в Західній Європі. Будучи настоятелем Віфлеємської каплиці в старій частині Праги, а також професором знаменитого Празького університету, Ян Гус зробив переклад Біблії на чеську мову. Він же першим зі священиків став читати проповіді чеською мовою (до цього вони читалися виключно на латині), а в самих проповідях зачіпав нагальні проблеми звичайних людей, своїх сучасників. Не дивно, що проповіді Яна Гуса мали величезний успіх, а сам проповідник користувався великою повагою і пошаною в чеському суспільстві.
Але що ще більш примітно, Ян Гус став критикувати саму католицьку церкву, яка на той час загрузла в корупції і хабарництві: церковні посади продавалися і купувалися, вище духовенство: єпископи і архієпископи купалися в розкоші, а за будь-який, навіть найважчий гріх можна було отримати спокуту, купивши індульгенцію. Саме порочна практика торгівлі індульгенціями найбільш сильно критикувалася Яном Гусом.
Объяснение:
Найважливіші події з історії Галицького князівства
Перший правитель Галицької землі Ростислав мав трьох синів – Рюрика, Володаря й Василька, які отримали у володіння відповідно Перемишль, Звенигород і Теребовль.
Брати докладали неабияких зусиль, щоби закріпити за собою право отчини на галицькі землі.
Складність становища пояснюється тим, що їхній батько був обділеним, скривдженим князем.
Троє Ярославичів – Ізяслав, Святослав і Всеволод не вважали його рівним собі та змушували до вигнання.
За таких обставин Ростиславичам доводилося воювати проти родичів.
Жертвою міжусобної боротьби після Любецького з’їзду князів став, як ви пам’ятаєте, Василько теребовлянський.
Та хоч і дорогою ціною, Ростиславичі все-таки відвоювали собі право на Галичину.
Щоправда, до певного часу край лишався переділеним на кілька уділів: Перемишльську, Галицьку, Теребовлянську й Звенигородську землі.
Об’єднати землі Галичини під єдиною владою виявилося до снаги синові Володаря Володимиркові.
Року 1141 він переніс свою резиденцію до Галича, підтвердивши намір одноосібно правити в об’єднаному Галицькому князівстві.