Культу́ра (лат. Cultura — «обробіток», «обробляти») — сукупність матеріальних і духовних цінностей, створених людством протягом його історії; історично набутий набір правил усередині соціуму для його збереження та гармонізації.
Культура є складною системою буття. У XX столітті вчені А. Кребер та К. Клакхон зробили спробу об'єднати досягнення культурологів усього світу й навели у своїй праці («англ. Culture: A Critical Review of Concepts and Definitions», 1952) 180 визначень терміну «культура». У 1983 р. на XVII Всесвітньому конгресі в Торонто, присвяченому проблемі «Філософія й культура», було наведено вже кілька сотень визначень цього поняття.
Поняття культура об'єднує в собі науку (включно з технологією) і освіту, мистецтво (літературу та інші галузі), мораль, уклад життя та світогляд. Культура вивчається комплексом гуманітарних наук, насамперед культурологією, етнографією, культурною антропологією, соціологією, психологією, історією[1].
Зміст
1 Походження поняття, сутність культури
2 Визначення
2.1 Типологія визначень
2.2 В українських джерелах
3 Історія розвитку культурологічної думки
3.1 Стародавній світ
3.2 Середньовіччя та Відродження
3.3 Просвітництво
3.4 Російська та українська філософія
4 Функції культури
5 Структура культури
5.1 Форми культури
5.1.1 Матеріальна культура
5.1.2 Духовна культура
5.1.3 Соціальна культура
5.1.4 Фізична культура
5.2 Види культури
5.2.1 Культура суспільства
5.2.2 Культура колективу
5.2.3 Культура особистості
5.3 Інформаційна культура
5.4 Професійна культура
5.5 Культура здоров'я
5.6 Рівні культури
6 Періодизація історії світової культури
7 Культура як система
8 Культура і природа
9 Культура та особистість
10 Культура та суспільство
11 Значення, норми та артефакти
12 Субкультура, контркультура
13 Національна культура
14 Культура і цивілізація
15 Культура як сукупність текстів, мови культури
15.1 Семіотика культури
16 Див. також
17 Примітки
18 Джерела та література
18.1 Література
19 Посилання
Походження поняття, сутність культури
Давні знаряддя праці
Петрогліфи в Гобустані, Азербайджан, 10 000 до н. е.
Людина почала відокремлювати себе від довкілля вже на початку свого існування. Першими свідченнями цього процесу є примітивні малюнки на стінах печер, на ранньому етапі наші пращури просто лишали відбитки своїх рук або малювали пальцями «хвилі», що, ймовірно, вже свідчить про бажання змінити навколишній світ за до власних творчих сил.
Слово «культура» — латинського походження, яке буквально означало обробку, догляд, поліпшення (colo, colere — обробіток, займатися землеробством). У класичній давнині воно вперше було зафіксоване в праці Марка Порція Катона Старшого «De agri cultura» (ІІІ ст. до н. е.), присвяченій турботам землевласника, який обробляв землю з використанням рабської праці. Турботи відповідали духові часу: автор рекомендував утримувати рабів надголодь, завантажувати їх роботою без міри, щоб втримати від крадіжки і легковажних занять. Господареві наказувалося бути скупим і обачним, не впадати в надмірності і нікому не довіряти. При цьому стосовно землі Катон писав не просто про технічну обробку ділянки, а й специфічне, духовне ставлення до неї.
Набагато ближче до нашого розуміння культури те, що думали про землеробство римські вчені Варрон, Колумелла (І ст. до н. е.). Вони пропонували так організації сільського господарства, які підвищили б продуктивність праці, зацікавленість рабів.
Римський оратор і публіцист Марк Тулій Цицерон, говорячи про оброблення, мав на увазі не землю, а духовність, виховання, розвиток розумових здібностей. У одному зі своїх листів він говорить про «культуру духу», тобто про розвиток розумових здібностей, що є гідним завданням для вільної людини і дається завдяки заняттям філософією.
«Культура — це передані та створені сутності й моделі цінностей, ідей і інших символічно значимих систем, які є чинниками, що формують людську поведінку, а також продукти такої поведінки.»
В цьому ж дусі визначає культуру вже Ральф Лінтон:
«Культура — це сукупність засвоєних форм поведінки і її результатів, елементи яких є загальними і передаваними між членами даного суспільства»
Психологічний
Психологічні визначення акцентують увагу на психічних механізмах формування культури, акцентується увага на навчанні і наслідуванні при засвоєнні культури. Визначення цього типу сформулювали Станіслав Оссовський:
Культу́ра (лат. Cultura — «обробіток», «обробляти») — сукупність матеріальних і духовних цінностей, створених людством протягом його історії; історично набутий набір правил усередині соціуму для його збереження та гармонізації.
Культура є складною системою буття. У XX столітті вчені А. Кребер та К. Клакхон зробили спробу об'єднати досягнення культурологів усього світу й навели у своїй праці («англ. Culture: A Critical Review of Concepts and Definitions», 1952) 180 визначень терміну «культура». У 1983 р. на XVII Всесвітньому конгресі в Торонто, присвяченому проблемі «Філософія й культура», було наведено вже кілька сотень визначень цього поняття.
Поняття культура об'єднує в собі науку (включно з технологією) і освіту, мистецтво (літературу та інші галузі), мораль, уклад життя та світогляд. Культура вивчається комплексом гуманітарних наук, насамперед культурологією, етнографією, культурною антропологією, соціологією, психологією, історією[1].
Зміст
1 Походження поняття, сутність культури
2 Визначення
2.1 Типологія визначень
2.2 В українських джерелах
3 Історія розвитку культурологічної думки
3.1 Стародавній світ
3.2 Середньовіччя та Відродження
3.3 Просвітництво
3.4 Російська та українська філософія
4 Функції культури
5 Структура культури
5.1 Форми культури
5.1.1 Матеріальна культура
5.1.2 Духовна культура
5.1.3 Соціальна культура
5.1.4 Фізична культура
5.2 Види культури
5.2.1 Культура суспільства
5.2.2 Культура колективу
5.2.3 Культура особистості
5.3 Інформаційна культура
5.4 Професійна культура
5.5 Культура здоров'я
5.6 Рівні культури
6 Періодизація історії світової культури
7 Культура як система
8 Культура і природа
9 Культура та особистість
10 Культура та суспільство
11 Значення, норми та артефакти
12 Субкультура, контркультура
13 Національна культура
14 Культура і цивілізація
15 Культура як сукупність текстів, мови культури
15.1 Семіотика культури
16 Див. також
17 Примітки
18 Джерела та література
18.1 Література
19 Посилання
Походження поняття, сутність культури
Давні знаряддя праці
Петрогліфи в Гобустані, Азербайджан, 10 000 до н. е.
Людина почала відокремлювати себе від довкілля вже на початку свого існування. Першими свідченнями цього процесу є примітивні малюнки на стінах печер, на ранньому етапі наші пращури просто лишали відбитки своїх рук або малювали пальцями «хвилі», що, ймовірно, вже свідчить про бажання змінити навколишній світ за до власних творчих сил.
Слово «культура» — латинського походження, яке буквально означало обробку, догляд, поліпшення (colo, colere — обробіток, займатися землеробством). У класичній давнині воно вперше було зафіксоване в праці Марка Порція Катона Старшого «De agri cultura» (ІІІ ст. до н. е.), присвяченій турботам землевласника, який обробляв землю з використанням рабської праці. Турботи відповідали духові часу: автор рекомендував утримувати рабів надголодь, завантажувати їх роботою без міри, щоб втримати від крадіжки і легковажних занять. Господареві наказувалося бути скупим і обачним, не впадати в надмірності і нікому не довіряти. При цьому стосовно землі Катон писав не просто про технічну обробку ділянки, а й специфічне, духовне ставлення до неї.
Набагато ближче до нашого розуміння культури те, що думали про землеробство римські вчені Варрон, Колумелла (І ст. до н. е.). Вони пропонували так організації сільського господарства, які підвищили б продуктивність праці, зацікавленість рабів.
Римський оратор і публіцист Марк Тулій Цицерон, говорячи про оброблення, мав на увазі не землю, а духовність, виховання, розвиток розумових здібностей. У одному зі своїх листів він говорить про «культуру духу», тобто про розвиток розумових здібностей, що є гідним завданням для вільної людини і дається завдяки заняттям філософією.
«Культура — це передані та створені сутності й моделі цінностей, ідей і інших символічно значимих систем, які є чинниками, що формують людську поведінку, а також продукти такої поведінки.»
В цьому ж дусі визначає культуру вже Ральф Лінтон:
«Культура — це сукупність засвоєних форм поведінки і її результатів, елементи яких є загальними і передаваними між членами даного суспільства»
Психологічний
Психологічні визначення акцентують увагу на психічних механізмах формування культури, акцентується увага на навчанні і наслідуванні при засвоєнні культури. Визначення цього типу сформулювали Станіслав Оссовський: