Над Макед 2.
1. Многочисленность скифских воинов
Сильная и организованная скифская конница
3. Кочевой образ жизни скифов
4. Вооруженные луком скифские всадники, управляющие Двухколесными телегами,
Запряженными пароій лошадей.
5. храбрость скифских воинов
6. кочевники использовали один із своих самых распространенных тактических
приемов — ложнос беспорядочное отступление, граничащее с паническим
бегством.
7. Кочевые жители все были воинами, а у оседлого населення только обученные
Цель такедонской армии завоевание и покорение земель
Половці виготовляли одяг із тканин та шкіри, взуття, ремінну упряж, валяли повсть, робили сідла та збрую, колісний транспорт, озброєння (шоломи, щити, шаблі, луки, ножі), прикраси (намисто, сережки, браслети, ланцюжки) тощо. Досягли майстерності у виготовленні кам'яної скульптури, використовували токарний верстат. Були знайомі з лікарською справою, вміли робити хірургічні операції на кістках.
Объяснение:
Основу господарства складало кочове скотарство — випас і розведення коней, великої та дрібної рогатої худоби; помітну роль грали рибальство та полювання[1]. В умовах українського степу, половці використовували напівосідле скотарство, перезимівку худоб
Посада народних трибунів була введена для захисту плебеїв від свавілля патриціанських магістратів. Після закінчення боротьби патриціїв і плебеїв народні трибуни стали захисниками прав та інтересів всіх пересічних громадян. Народні трибуни мали право забороняти розпорядження або постанову будь-якого магістрату (крім диктатора і цензора) і сенату (право вето), арештовувати і накладати штрафи на магістратів (крім диктатора) і пересічних громадян, скликати засідання трибутних коміцій сенату і головувати на них, видавати едикти і пропонувати законопроекти. Особа народного трибуна вважалася недоторканною. Народні трибуни були зобов'язані постійно тримати двері будинку відкритими для громадян, що потребували захисту, і не залишати Рим більше ніж на добу, їхня влада була обмежена міською межею Риму. У періоди загострення соціальних протиріч народні трибуни, як правило, очолювали демократичний рух.
З 494 до н. е. щорічно обиралися з плебеїв на куріатних коміціях, а з 471 до н. е. на трибутних коміціях. Посада народних трибунів була введена для захисту прав плебеїв від свавілля патриціанських магістратів. В період пізньої республіки щорічно вибирали 10 трибунів.
Якийсь час в IV столітті вибиралися так звані трибуни з консульською владою, які заміняли консулів (їх могло бути не два, як консулів одночасно, а більш, наприклад, чотири), що стало поступкою патриціату плебейству. Надалі, коли плебеї дістали доступ до всіх магістратів, необхідність в таких трибунах відпала.