Починаючи з ХV ст. територія майбутньої Херсонщини знаходилася під владою Османської імперії та Кримського ханства, частина земель у XVII – XVIII ст. входила до складу Кам’янської та Олешківської Січей. На хвилі національного опору початку 18 ст. січове товариство обрало Кошовим отаманом Гордієнка, козака Платнирівського куреня. Кость Гордієнко – випускник Київської духовної академії, як один зі складачів однієї з перших в історії людства демократичної Конституції («Конституції України Гетьмана Пилипа Орлика»). – останній уславлений кошовий отаман. На території Кам’янської Запорозької Січі (біля сучасного села Республіканець Бериславського району Херсонської області) на січовому цвинтарі до нашого часу збереглися могила Костя Гордієнка, і хрест на могилі. Курган з похованням отамана є складовою частиною пам’ятки національного значення «Кам’янська Запорозька Січ». Після російсько-турецьких війн (ХVIII ст.) на звільнені землі почали переселятися селяни із Київської, Полтавської, Нижегородської та інших губерній, що сприяло розвиткові у посушливих степах землеробства і скотарства. У 1796 році вся територія краю увійшла до складу новоствореної Новоросійської губернії. На початку XIX ст. правобережну частину її включено до складу Миколаївської губернії, а лівобережну – до Таврійської. У 1803 році створено Херсонську губернію і повіт із центром у Херсоні. Херсону судилося стати центром суднобудування для Чорноморського флоту. Важливі тодішні промисли – витоплювання сала і торгівля вовною.
У 1919 році Херсонську губернію розділили на Херсонську і Одеську, а у наступному її перейменували на Миколаївську область.
30 березня 1944 року була створена Херсонська область.
В другій половині XVIII ст. Річ Посполита переживала перманентну кризу політичної системи і втратила фактичну незалежність. Сусідні держави, Пруссія, Російська та Австрійська імперії, фактично контролювали значну частину її території. Земель Речі Посполитої до сусідів був погоджений між Росією і Пруссією 6 лютого 1772 р. у Петербурзі, а 19 лютого 1772 р. у Відні між Росією і Австрією.
За цим поділом до Російської імперії відійшла частина Прибалтики та Білорусі; Пруссія отримувала прилеглі до балтійського моря воєводства, крім Ґданська, таким чином з’єднавши суходолом свої східну і західну частини; Австрія отримала частини Сандомирського, Краківського та Бєльського воєводств, а також всю Галичину – Червону Русь, що включала в себе Белзьке і Руське (Холмська, Сяноцька, Перемишльська, Львівська і Галицька землі) воєводства, а також частину Волинського воєводства і Поділля.
Починаючи з ХV ст. територія майбутньої Херсонщини знаходилася під владою Османської імперії та Кримського ханства, частина земель у XVII – XVIII ст. входила до складу Кам’янської та Олешківської Січей. На хвилі національного опору початку 18 ст. січове товариство обрало Кошовим отаманом Гордієнка, козака Платнирівського куреня. Кость Гордієнко – випускник Київської духовної академії, як один зі складачів однієї з перших в історії людства демократичної Конституції («Конституції України Гетьмана Пилипа Орлика»). – останній уславлений кошовий отаман. На території Кам’янської Запорозької Січі (біля сучасного села Республіканець Бериславського району Херсонської області) на січовому цвинтарі до нашого часу збереглися могила Костя Гордієнка, і хрест на могилі. Курган з похованням отамана є складовою частиною пам’ятки національного значення «Кам’янська Запорозька Січ». Після російсько-турецьких війн (ХVIII ст.) на звільнені землі почали переселятися селяни із Київської, Полтавської, Нижегородської та інших губерній, що сприяло розвиткові у посушливих степах землеробства і скотарства. У 1796 році вся територія краю увійшла до складу новоствореної Новоросійської губернії. На початку XIX ст. правобережну частину її включено до складу Миколаївської губернії, а лівобережну – до Таврійської. У 1803 році створено Херсонську губернію і повіт із центром у Херсоні. Херсону судилося стати центром суднобудування для Чорноморського флоту. Важливі тодішні промисли – витоплювання сала і торгівля вовною.
У 1919 році Херсонську губернію розділили на Херсонську і Одеську, а у наступному її перейменували на Миколаївську область.
30 березня 1944 року була створена Херсонська область.
Объяснение:
Перший поділ Речі Посполитої
В другій половині XVIII ст. Річ Посполита переживала перманентну кризу політичної системи і втратила фактичну незалежність. Сусідні держави, Пруссія, Російська та Австрійська імперії, фактично контролювали значну частину її території. Земель Речі Посполитої до сусідів був погоджений між Росією і Пруссією 6 лютого 1772 р. у Петербурзі, а 19 лютого 1772 р. у Відні між Росією і Австрією.
За цим поділом до Російської імперії відійшла частина Прибалтики та Білорусі; Пруссія отримувала прилеглі до балтійського моря воєводства, крім Ґданська, таким чином з’єднавши суходолом свої східну і західну частини; Австрія отримала частини Сандомирського, Краківського та Бєльського воєводств, а також всю Галичину – Червону Русь, що включала в себе Белзьке і Руське (Холмська, Сяноцька, Перемишльська, Львівська і Галицька землі) воєводства, а також частину Волинського воєводства і Поділля.