Основні відмінності між Юлієм Цезарем та Августом:
1. Найсильнішою якістю Юлія Цезаря був його геній військового генерала та мав терпіння до спокійного управління через своє его. А найсильнішою стороною Августа була його адміністративна майстерність. Однак він оточив себе здібними радниками.
2. Відносини Юлія Цезаря із Сенатом були дуже напруженими. Це навіть коштувало йому життя. А Август вибудував чудові стосунки з Сенатом, що сприяло його подальшим успіхам.
3. Юлій Цезар не приділяв достатньої уваги для особистої безпеки. Через це він опинився в руках своїх вбивць. А Август сформував преторіанську гвардію, щоб запобігти вбивству від зрадників чи заколотників.
4. Цезар поставив себе за диктатора Риму і похвалився своєю владою. Август потроху приймав владу. Він доклав великих зусиль, щоб створити враження, що він відстоює республіку та незалежність сенату, перекладаючи все більше влади на себе.
Основні подібності Юлія Цезаря та Августа:
1. Обидва були популярними серед простих римлян.
2. Армія була лояльною до обох.
3. Обидва внесли чималий внесок у розвиток могутності Римської імперії. Август навіть сказав: "Я знайшов Рим містом цегли і залишив його містом з мармуру".
4. Обидва були хорошими письменниками.
5. Вони виховували культ особистості на основі соціальних ініціатив, спрямованих на загальне благо.
За 30 лет (1868-1897) на Кубань переселилось около миллиона человек, абсолютное большинство из которых осели в казачьих станицах. Городов на Кубани было немного, но и в них к концу XIX в. стало преобладать «пришлое население». В Екатеринодаре его доля составляла 54 процента, в Новороссийске -83. На Кубань шли переселенцы из центральных и южных регионов Европейской России, особенно много - из Воронежской, Курской, Орловской,. Полтавской и Харьковской губерний. Существенно изменилось и соот1гошёиие казачьего и неказачьего населения. Если в 1860-х годах казаки составляли на Кубани более 90 процентов жителей, то к концу века — менее половины, Пришлые, или, как их называли, «иногородние», крестьяне в большинстве своём покупали на Кубани усадебные участки, занимаясь сельским хозяйством (как правило, на арендованной земле), торговлей и ремеслом. В юридическом и экономическом отношении иногородние представляли собой наиболее бесправную часть кубанского населения.
Основні відмінності між Юлієм Цезарем та Августом:
1. Найсильнішою якістю Юлія Цезаря був його геній військового генерала та мав терпіння до спокійного управління через своє его. А найсильнішою стороною Августа була його адміністративна майстерність. Однак він оточив себе здібними радниками.
2. Відносини Юлія Цезаря із Сенатом були дуже напруженими. Це навіть коштувало йому життя. А Август вибудував чудові стосунки з Сенатом, що сприяло його подальшим успіхам.
3. Юлій Цезар не приділяв достатньої уваги для особистої безпеки. Через це він опинився в руках своїх вбивць. А Август сформував преторіанську гвардію, щоб запобігти вбивству від зрадників чи заколотників.
4. Цезар поставив себе за диктатора Риму і похвалився своєю владою. Август потроху приймав владу. Він доклав великих зусиль, щоб створити враження, що він відстоює республіку та незалежність сенату, перекладаючи все більше влади на себе.
Основні подібності Юлія Цезаря та Августа:
1. Обидва були популярними серед простих римлян.
2. Армія була лояльною до обох.
3. Обидва внесли чималий внесок у розвиток могутності Римської імперії. Август навіть сказав: "Я знайшов Рим містом цегли і залишив його містом з мармуру".
4. Обидва були хорошими письменниками.
5. Вони виховували культ особистості на основі соціальних ініціатив, спрямованих на загальне благо.
За 30 лет (1868-1897) на Кубань переселилось около миллиона человек, абсолютное большинство из которых осели в казачьих станицах. Городов на Кубани было немного, но и в них к концу XIX в. стало преобладать «пришлое население». В Екатеринодаре его доля составляла 54 процента, в Новороссийске -83. На Кубань шли переселенцы из центральных и южных регионов Европейской России, особенно много - из Воронежской, Курской, Орловской,. Полтавской и Харьковской губерний. Существенно изменилось и соот1гошёиие казачьего и неказачьего населения. Если в 1860-х годах казаки составляли на Кубани более 90 процентов жителей, то к концу века — менее половины, Пришлые, или, как их называли, «иногородние», крестьяне в большинстве своём покупали на Кубани усадебные участки, занимаясь сельским хозяйством (как правило, на арендованной земле), торговлей и ремеслом. В юридическом и экономическом отношении иногородние представляли собой наиболее бесправную часть кубанского населения.
Объяснение: