День в крестьянской семье начинался очень рано. Нужно было успеть многое. Ведь крестьянин платил не только налоги, но и за пользование печью, мельницей, виноградным прессом и другими при которых не было у него. Некоторые сеньоры могли брать плату натуральными продуктами. Все желающие могли получить свободу после внесения большого выкупа. Однако земля оставалась в собственности феодала. Очень рано пастухи гнали скот на пастбище. Сами хозяева коров и коз шли на работу в поле. Некоторые крестьяне отрабатывали свои повинности у сеньора в определенные дни.
Один день из жизни крестьянина был намного тяжелее и суровее, чем привычная городская жизнь. Даже большой труд не гарантировал высокую урожайность. Иногда погодные условия сводили всю работу к нулю. Дополнительной угрозой могли стать уход хозяина и сыновей на войну, набеги лесных животных, вытаптывание урожая свитой феодала во время охоты, пожар или завистливые соседи напакостить. Земля обрабатывалась плугом, бороной и граблями. Урожайность была низкой – 2-3 объема от посеянного. Собранный урожай не позволял досыта накормить семью: большая часть уходила феодалу, часть сохранялась для посадки в следующем году, а оставшееся оставалось семье. Семья состояла из крестьянина с женой и почти десятком детишек разного возраста.
Еда на столе была очень однообразна и скудна – овощи, лепешки, каши, похлебки. Хлеб часто заканчивался задолго до сбора следующего урожая. Крестьянин экономил на всем. Что бы ни арендовать за высокую цену мельницу у сеньора, он толок зерна в деревянной ступе. Но иногда феодал мог издать указ об обязательном платном использовании только печей, мельниц и кузней хозяина.
В жаркий полдень крестьяне возвращались с поля домой. Женщины загоняли на место скот, кормят свиней и доят коров. Мужчины были одеты в рубахи, шерстяные шляпы, обуты в грубые толстые башмаки. Все они были грязные, потные, бородатые и загорелые от тяжелого труда на земле. К их возращению жены готовили полдник: суп да овощи с кашей. После полдника наступает полная тишина – все отдыхают. Родители спали на одной широкой кровати, а дети - на лавках у стены, покрытых тюфяками с сеном. Все дети были при деле. Старшие сыновья отцу на земле, дочери – матери справляться по хозяйству, а младшие – пасли гусей и смотрели за курами.
Следует хорошо отдохнуть – завтра следует переделать много дел и выплатить налоги феодалу.
Французька революція – окрім іншого, дала французькому суспільству Декларацію прав людини і громадянина (1789 р.). Основні ідеї, викладені в революційному законодавстві, мали місце в девізі французької революції "Свобода, рівність, братерство" (що все ще є девізом Франції). Страсне прагнення до свободи та рівності, з мотивоване філософами XVIII століття, надихнуло зміни, що відбулися.
Систему, яка називалася феодальною, хоча вона мало пов'язана з феодалізмом Середньовіччя, ненавиділи селяни та буржуазія за незбалансований розподіл привілеїв, особливо тих, що звільняли дворян і духовенство від оподаткування. Ці привілеї були скасовані на початку революції. Революціонери відлякували організовані групи будь-якого роду, оскільки вважалося, що лише один орган повинен існувати над громадянами – держава. Внаслідок цього гільдії, які вимагали обов'язкового членства і регулювали кожну професію, були придушені, і була встановлена свобода торгівлі. Старі університети були розпущені; в тому ж дусі, власність Римсько-католицької церкви була секуляризованою, а священики та єпископи були державними службовцями.
Сімейні відносини були глибоко трансформовані відповідно до принципів свободи та рівності. Шлюб був організований просто як цивільний акт; розлучення було дозволено; батьківський авторитет був обмежений; і згода батьків не потрібна для шлюбу дітей у віці старше 21 року. Короткий експеримент проводився з "сімейними судами", яким було дозволено скасувати рішення батьківства, і дружина була оголошена рівною її чоловікові.
Упродовж Революційного періоду послідовні уряди були налаштовані на консолідацію правових змін у наборі кодексів. Проекти були зроблені, але часу чи авторитету не вистачало, і вони не були прийняті, поки громадянське суспільство не було реставроване під Наполеоном.
Цивільний кодекс Наполеона (1804 р.) був організований як серія коротких статей, оскільки передбачалося, по-перше, що законодавці не могли передбачити всі обставини, які можуть виникнути в житті, і, по-друге, що лише лаконічність могла б зробити код достатньо гнучким, щоб адаптувати старі принципи до нових обставин . Загальні правила, що містяться в кодексі, з тих пір застосовуються до конкретних обставин без особливих труднощів. Мета кодексу полягала не стільки в створенні нових законів, скільки на повторення існуючих законів, що підлягають вибору, коли революційні акти змінювалися від попередніх і коли колишні закони відрізнялися один від одного.
Один день из жизни крестьянина был намного тяжелее и суровее, чем привычная городская жизнь. Даже большой труд не гарантировал высокую урожайность. Иногда погодные условия сводили всю работу к нулю. Дополнительной угрозой могли стать уход хозяина и сыновей на войну, набеги лесных животных, вытаптывание урожая свитой феодала во время охоты, пожар или завистливые соседи напакостить. Земля обрабатывалась плугом, бороной и граблями. Урожайность была низкой – 2-3 объема от посеянного. Собранный урожай не позволял досыта накормить семью: большая часть уходила феодалу, часть сохранялась для посадки в следующем году, а оставшееся оставалось семье. Семья состояла из крестьянина с женой и почти десятком детишек разного возраста.
Еда на столе была очень однообразна и скудна – овощи, лепешки, каши, похлебки. Хлеб часто заканчивался задолго до сбора следующего урожая. Крестьянин экономил на всем. Что бы ни арендовать за высокую цену мельницу у сеньора, он толок зерна в деревянной ступе. Но иногда феодал мог издать указ об обязательном платном использовании только печей, мельниц и кузней хозяина.
В жаркий полдень крестьяне возвращались с поля домой. Женщины загоняли на место скот, кормят свиней и доят коров. Мужчины были одеты в рубахи, шерстяные шляпы, обуты в грубые толстые башмаки. Все они были грязные, потные, бородатые и загорелые от тяжелого труда на земле. К их возращению жены готовили полдник: суп да овощи с кашей. После полдника наступает полная тишина – все отдыхают. Родители спали на одной широкой кровати, а дети - на лавках у стены, покрытых тюфяками с сеном. Все дети были при деле. Старшие сыновья отцу на земле, дочери – матери справляться по хозяйству, а младшие – пасли гусей и смотрели за курами.
Следует хорошо отдохнуть – завтра следует переделать много дел и выплатить налоги феодалу.
Французька революція – окрім іншого, дала французькому суспільству Декларацію прав людини і громадянина (1789 р.). Основні ідеї, викладені в революційному законодавстві, мали місце в девізі французької революції "Свобода, рівність, братерство" (що все ще є девізом Франції). Страсне прагнення до свободи та рівності, з мотивоване філософами XVIII століття, надихнуло зміни, що відбулися.
Систему, яка називалася феодальною, хоча вона мало пов'язана з феодалізмом Середньовіччя, ненавиділи селяни та буржуазія за незбалансований розподіл привілеїв, особливо тих, що звільняли дворян і духовенство від оподаткування. Ці привілеї були скасовані на початку революції. Революціонери відлякували організовані групи будь-якого роду, оскільки вважалося, що лише один орган повинен існувати над громадянами – держава. Внаслідок цього гільдії, які вимагали обов'язкового членства і регулювали кожну професію, були придушені, і була встановлена свобода торгівлі. Старі університети були розпущені; в тому ж дусі, власність Римсько-католицької церкви була секуляризованою, а священики та єпископи були державними службовцями.
Сімейні відносини були глибоко трансформовані відповідно до принципів свободи та рівності. Шлюб був організований просто як цивільний акт; розлучення було дозволено; батьківський авторитет був обмежений; і згода батьків не потрібна для шлюбу дітей у віці старше 21 року. Короткий експеримент проводився з "сімейними судами", яким було дозволено скасувати рішення батьківства, і дружина була оголошена рівною її чоловікові.
Упродовж Революційного періоду послідовні уряди були налаштовані на консолідацію правових змін у наборі кодексів. Проекти були зроблені, але часу чи авторитету не вистачало, і вони не були прийняті, поки громадянське суспільство не було реставроване під Наполеоном.
Цивільний кодекс Наполеона (1804 р.) був організований як серія коротких статей, оскільки передбачалося, по-перше, що законодавці не могли передбачити всі обставини, які можуть виникнути в житті, і, по-друге, що лише лаконічність могла б зробити код достатньо гнучким, щоб адаптувати старі принципи до нових обставин . Загальні правила, що містяться в кодексі, з тих пір застосовуються до конкретних обставин без особливих труднощів. Мета кодексу полягала не стільки в створенні нових законів, скільки на повторення існуючих законів, що підлягають вибору, коли революційні акти змінювалися від попередніх і коли колишні закони відрізнялися один від одного.