А́встро-Уго́рщина — у 1867—1918 роках дуалістична монархія та велика держава в Центральній Європі[1][2]. Федерація Австрійської імперії та Угорського королівства. Займала терени сучасної Австрії та Угорщини, а також Чехії, Словаччини, Хорватії, Словенії, Чорногорії, частини Італії, Польщі, Румунії, Сербії, України. Очолювалася імператорами з австрійського дому Габсбургів — Францом-Йосифом (1867—1916) і Карлом I (1916—1918). Заснована після компромісної угоди між Австрією і Угорщиною. Столиця — Відень. Офіційною мовою була німецька та угорська[3] також у різних частин імперії хорватська (Хорватія і Славонія) та польська (Галіція та Лодомерія). Панівна конфесія — католицизм. Була населена різними народами, провідну роль серед яких відігравали австрійські німці та угорці. Існування імперії супроводжувалося потужними національно-визвольними рухами. Австро-Угорщина була багатонаціональною державою і однією з головних держав Європи того часу. Австро-Угорщина була географічно другою за величиною країною в Європі після Російської імперії - 621 538 км2 (239,977 кв. миль)[4] і третя за чисельністю населення (після Росії та Німецької імперії). Імперія створила четверту за величиною машинобудівну галузь у світі після Сполучених Штатів, Німеччини та Великої Британії[5]. Австро-Угорщина також стала третім за величиною виробником і експортером побутових електроприладів, промислових електроприладів і обладнання для вироблення електроенергії для електростанцій після Сполучених Штатів і Німецької імперії[6][7]. У 1918 році внаслідок поразки у Першій світовій війні розпалась на ряд незалежних держав.
Ярослав Мудрый прожил долгую жизнь и правил в стольном граде Киеве без малого 40 лет – с 1016 по 1054 годы (первый период с 1016 по 1018 гг. и второй – 1019-1054 гг.). За это время он снискал славу крупнейшего государственного деятеля и полководца, сплотил разрозненные племена в единую Русь, основал многие города, при нём в Киеве и Новгороде были заложены величественные храмы святой Софии. В.П. Верещагин. Великий Князь Ярослав I Мудрый. Источник: https://информа.рус/ Начало правления Летопись повествует о рождении Ярослава в 978 году, это означает, что умер он на 76-м году жизни. По другим версиям, князь появился на свет между 983 и 986 годами. Он был третьим сыном Владимира Святославовича от Рогнеды, дочери полоцкого князя Рогволода. Отец посадил юного Ярослава на княжение в Ростов. С его именем связывают основание в 1010 году на берегу Волги города, который получил название Ярославль. В 1011 году отец выделяет сыну княжение в Новгороде. В 1014 году Ярослав решил показать свой независимый характер и решил не платить ежегодный урок (дань) Киеву в размере 2000 гривен. Всё это вызвало гнев у Владимира, и он даже собирался вразумить сына походом на Новгород, но не успел, вскоре заболел и в июле 1015 года умер. К власти в Киеве пришёл старший брат Ярослава Святополк, учинивший расправу над младшими братьями Борисом и Глебом, войдя в русскую историю под именем Окаянного. Ярослав включился в борьбу с Киевом. Осенью 1016 года встретились два войска. У Любеча на Днепре Ярослав разбил войско Святополка, который бежал в Польшу к своему тестю Болеславу Храброму. Ярослав вступил в Киев. Надо отметить, что Ярослава активно поддержали новгородцы, и этот союз продержался долгое время. Именно новгородцам Ярослав выдал «Древнейшую Правду», правовой кодекс преимущественно уголовных и процессуальных норм, явившийся ранней частью Русской правды. Правление Ярослава в Киеве в тот раз было недолгим. (Источник информации - портал История.РФ, https://histrf.ru/biblioteka/b/mudrieishii-iz-kniaziei)
А́встро-Уго́рщина — у 1867—1918 роках дуалістична монархія та велика держава в Центральній Європі[1][2]. Федерація Австрійської імперії та Угорського королівства. Займала терени сучасної Австрії та Угорщини, а також Чехії, Словаччини, Хорватії, Словенії, Чорногорії, частини Італії, Польщі, Румунії, Сербії, України. Очолювалася імператорами з австрійського дому Габсбургів — Францом-Йосифом (1867—1916) і Карлом I (1916—1918). Заснована після компромісної угоди між Австрією і Угорщиною. Столиця — Відень. Офіційною мовою була німецька та угорська[3] також у різних частин імперії хорватська (Хорватія і Славонія) та польська (Галіція та Лодомерія). Панівна конфесія — католицизм. Була населена різними народами, провідну роль серед яких відігравали австрійські німці та угорці. Існування імперії супроводжувалося потужними національно-визвольними рухами. Австро-Угорщина була багатонаціональною державою і однією з головних держав Європи того часу. Австро-Угорщина була географічно другою за величиною країною в Європі після Російської імперії - 621 538 км2 (239,977 кв. миль)[4] і третя за чисельністю населення (після Росії та Німецької імперії). Імперія створила четверту за величиною машинобудівну галузь у світі після Сполучених Штатів, Німеччини та Великої Британії[5]. Австро-Угорщина також стала третім за величиною виробником і експортером побутових електроприладів, промислових електроприладів і обладнання для вироблення електроенергії для електростанцій після Сполучених Штатів і Німецької імперії[6][7]. У 1918 році внаслідок поразки у Першій світовій війні розпалась на ряд незалежних держав.
Ярослав Мудрый прожил долгую жизнь и правил в стольном граде Киеве без малого 40 лет – с 1016 по 1054 годы (первый период с 1016 по 1018 гг. и второй – 1019-1054 гг.). За это время он снискал славу крупнейшего государственного деятеля и полководца, сплотил разрозненные племена в единую Русь, основал многие города, при нём в Киеве и Новгороде были заложены величественные храмы святой Софии. В.П. Верещагин. Великий Князь Ярослав I Мудрый. Источник: https://информа.рус/ Начало правления Летопись повествует о рождении Ярослава в 978 году, это означает, что умер он на 76-м году жизни. По другим версиям, князь появился на свет между 983 и 986 годами. Он был третьим сыном Владимира Святославовича от Рогнеды, дочери полоцкого князя Рогволода. Отец посадил юного Ярослава на княжение в Ростов. С его именем связывают основание в 1010 году на берегу Волги города, который получил название Ярославль. В 1011 году отец выделяет сыну княжение в Новгороде. В 1014 году Ярослав решил показать свой независимый характер и решил не платить ежегодный урок (дань) Киеву в размере 2000 гривен. Всё это вызвало гнев у Владимира, и он даже собирался вразумить сына походом на Новгород, но не успел, вскоре заболел и в июле 1015 года умер. К власти в Киеве пришёл старший брат Ярослава Святополк, учинивший расправу над младшими братьями Борисом и Глебом, войдя в русскую историю под именем Окаянного. Ярослав включился в борьбу с Киевом. Осенью 1016 года встретились два войска. У Любеча на Днепре Ярослав разбил войско Святополка, который бежал в Польшу к своему тестю Болеславу Храброму. Ярослав вступил в Киев. Надо отметить, что Ярослава активно поддержали новгородцы, и этот союз продержался долгое время. Именно новгородцам Ярослав выдал «Древнейшую Правду», правовой кодекс преимущественно уголовных и процессуальных норм, явившийся ранней частью Русской правды. Правление Ярослава в Киеве в тот раз было недолгим. (Источник информации - портал История.РФ, https://histrf.ru/biblioteka/b/mudrieishii-iz-kniaziei)