Японское экономическое чудо (яп. 高度経済成長) — исторический феномен рекордного роста японской экономики, начавшийся с середины 1950-х и продолжавшийся до нефтяного кризиса 1973 года. Рост экономики в период экономического чуда составлял почти 10 % ежегодно, это были самые высокие темпы роста среди развитых стран того времени. Среди причин «чуда» — низкие налоги и интенсивное освоение японской наукой новых технологий, информация о которых до Второй мировой войны в Японию почти не поступала из-за изоляционной политики властей.
Стремительные темпы роста в кратчайшие сроки позволили Японии не только полностью восстановиться после поражения в войне, но и выйти на второе место по экономической мощи (номиналу), последовательно обойдя Францию, Италию, Канаду, Великобританию, ФРГ, СССР и уступая лишь США[1][2]. Второй экономикой мира Япония числилась более 40 лет: с 1968 года, уступив Китаю лишь в 2010 году[3].
Отличительными чертами японской экономики в период «экономического чуда» были:
объединение производителей, поставщиков ресурсов, сбытчиков продукции и банков в тесно связанные группы, называемые кэйрэцу;
взаимовыгодные отношения предпринимателей с правительством;
гарантия пожизненной занятости в больших корпорациях (см. также Японская культура управления);
активное профсоюзное движение.
Содержание
1 «Золотые шестидесятые»
2 Причины
3 Причина завершения
4 См. также
5 Примечания
6 Литература
7 Ссылки
«Золотые шестидесятые»
Период быстрого экономического роста между 1955 и 1961 проложил дорогу к т. н. «Золотым шестидесятым», вторая половина которых обычно ассоциируется с «японским экономическим чудом». К 1964 году в Японии наблюдался устойчивый экономический рост. Но в 1964 году всё изменилось, и темпы роста ВВП стали быстро снижаться. В ответ на сложившуюся ситуацию правительство стало предотвращать рецессию. В 1965 году японский номинальный ВВП был оценен в немного больше, чем $91 млрд. Через пятнадцать лет, в 1980 году, номинальный ВВП взлетел до рекордных $1,065 триллиона.
Причины
реформы
американская оккупация
дешевизна рабочей силы
доверие банковской системе
контроль над внешней торговлей
ориентация на экспорт
поддержка национального производителя
политическая стабильность
освоение японской наукой новых технологий
Востоковед Всеволод Овчинников отмечает: «После войны японцы убедили американцев, что они сами перестроят свою крайне милитаризованную экономику. Однако по существу она так и осталась госкапиталистической. Суть японского чуда — в удивительном взаимном доверии верховной власти и большого бизнеса… В Японии государство сообща с большим бизнесом вырабатывало экономическую стратегию. Они четко определяли приоритеты развития страны. На первом этапе упор был сделан на развитии металлургии, судостроения, нефтехимии. Создали самую передовую в мире металлургию, стали выплавлять 100 млн тонн стали. Япония превратилась в первую судостроительную державу мира, строили танкеры водоизмещением 200—300 тысяч тонн. Чтобы у себя перерабатывать нефть, начали развивать нефтехимию. На втором этапе приоритеты были отданы бытовой электротехнике и автомобилестроению. Надо было сломать сложившийся стереотип — до 1960-х годов японские товары были дешевыми, но некачественными. Ценой огромных усилий на своих транзисторах, на своих телевизорах, потом — автомобилях они убедили мир, что японское — значит качественное»[4].
Причина завершения
Д-р экон. наук Андрей Белоусов относит прекращение «чуда» к 1985 году, когда Япония подписала знаменитые Плаза-соглашения[en] (по имени отеля, в котором они подписаны), в результате которых иена ревальвировалась (выросла) в 1,5 раза, а темп экономического роста в Японии упал с 8 % до 2 %[5]. Япония находится три десятилетия в экономическом застое и постоянной дефляции, немаловажным фактором, приведшим экономику Японии к данной ситуации, является демография. Население Японии уменьшается, из-за демографического кризиса и демографического старения Японии. Японская нация является самой престарелой и одной из самых быстро стареющих в мире. По состоянию на 1 октября 2021 года 29,1 % населения Японии было старше 65 лет[6]. Причиной может быть относительно непродолжительный по времени послевоенный беби-бум в Японии и строгая иммиграционная политика. Потребление уменьшается из-за уменьшения населения, вызванного на фоне старения населения превышением смертности над рождаемостью и строгой иммиграционной политикой. Накопленные свободные (не вложенные в экономику) денежные активы у населения увеличиваются, но из-за дефляции цены на товары и услуги с каждым годом падают, что ещё больше снижает спрос и оттягивает момент покупки товаров населением.
1. Назвіть головні воєнно-політичні цілі Німеччини, Австро-Угорщини, Великої Британії, Франції та Росії напередодні Першої світової війни та визначте основні причини Першої світової війни.
Між провідними державами світу загострювалися економічні суперечності, боротьба за ринки збуту продукції та джерела сировини, спричинені їхінми геополітичними інтересами. Поглиблювалося противостояння між двома угрупуваннями європейських держав – Антантою та Центральними державами. Особливої гостроти набув конфлікт інтересів Великої Британії та Німеччини. Ініціаторами розв'язання війни виступили правлячі кола Німеччини та Австро- Угорщини.
2) Визначте місце України в планах протиборчих сторін.
Кожна з країн прагнула досягти своїх геополітичних інтересів. Україна в них також посідала помітне місце через своє вигідне географічне положення та ресурси.
Німеччина сподівалася розчленувати Росію й оволодіти Польщею, Литвою, країнами Балтії, Білорусією та Україною. Особлива роль у цих планах відводилася українським землям, оскільки саме вони мали стати відправним пунктом для подальшого завоювання Німеччиною світового простору.
4) Битва на Марні
На Західному фронті німецькі війська підійшли до Парижа й форсували річку Марна. 5-12 вересня 1914р. тут відбулася грандіозна битва.
Німецьке командування, вважаючи, що французькі війська не здатні чинити опір, вирішило не обходити Париж із півночі, як передбачав«план Шліффена», а рухатися навпростець. Однак французька армія змогла швидко зосередити значні сили у вирішальних місцях боїв. Зокрема, частини паризького гарнізону, що внесли перелом у перебіг битви, були перекинуті до Марни на міських таксі. Це був перший в історії досвід використання автомобільного транспорту з військовою метою. До того ж напередодні два німецькі корпуси й дивізія були відправлені у Східну Пруссію, що ослабило німецьку армію. Французьким військам вдалося зупинити німецькі війська й перейти в наступ. За висловом французьких солдатів, відбулося «диво на Марні», у результаті якого Німеччина зазнала поразки. Проте головним результатом став провал плану бліцкригу.
5) Битва на річці Соммі
1 липня 1916 р. британське і французьке командування розпочало наступ на річці Соммі.
В битві на річці Соммі для підтримки атаки піхоти британська армія застосувала танки (18 машин). Вони повільно повзли, стріляючи з кулеметів у противника. Перелякані німецькі солдати залишали позиції і тікали. Завдяки танкам британські солдати на ділянці фронту в 10 км за п'ять годин просунулися впередна 4–5 км і зайняли три села. Раніше досягнення таких результатів вимагало тисяч тонн снарядів і десятків тисяч людських життів.Проте навіть застосування танків не до подолати добре укріплену багатокілометрову смугу німецької оборони. У листопаді 1916 р. битва на річці Соммі завершилася. Британсько-французькі війська просунулися в перед на ділянці фронту завдовжки в 35 км і вглиб до 10 км. Битва ще раз продемонструвала неспроможність тактики планомірного фронтальногонаступу. Стратегічна ініціатива остаточно перейшла до Антанти.
6) Брусиловський прорив
Успіху французької армії під Верденом
значною мірою сприяло те, що на Східному фронті, за наполяганням союзників, на початку червня 1916 р. перейшли в наступ російські війська, очолювані генералом Олексієм Брусиловим. Упродовж 4 червня – 29 вересня в результаті Брусиловсього прориву російські війська знову зайняли частину Волині, Галичини, Буковину й досягли Карпатських перевалів.
1) Під час Першої світової війни було використано нову зброю: танки, підводні човни, винищуващі, бомбардувальники, отруйні гази, далекобійні гармати, кулемети.
2) Флоти Англії та Німеччини:
Напередодні війни Німеччина та Австро-Угорщина приділяли значну увагу створенню свого військово-морського флоту, але не змогли випередити держави Антанти.
31 травня – 1 червня 1916р. у Північному морі, біля Ютландського півострова відбулася єдина за всю війну велика морська битва між британським та німецьким флотом.
Японское экономическое чудо (яп. 高度経済成長) — исторический феномен рекордного роста японской экономики, начавшийся с середины 1950-х и продолжавшийся до нефтяного кризиса 1973 года. Рост экономики в период экономического чуда составлял почти 10 % ежегодно, это были самые высокие темпы роста среди развитых стран того времени. Среди причин «чуда» — низкие налоги и интенсивное освоение японской наукой новых технологий, информация о которых до Второй мировой войны в Японию почти не поступала из-за изоляционной политики властей.
Стремительные темпы роста в кратчайшие сроки позволили Японии не только полностью восстановиться после поражения в войне, но и выйти на второе место по экономической мощи (номиналу), последовательно обойдя Францию, Италию, Канаду, Великобританию, ФРГ, СССР и уступая лишь США[1][2]. Второй экономикой мира Япония числилась более 40 лет: с 1968 года, уступив Китаю лишь в 2010 году[3].
Отличительными чертами японской экономики в период «экономического чуда» были:
объединение производителей, поставщиков ресурсов, сбытчиков продукции и банков в тесно связанные группы, называемые кэйрэцу;
взаимовыгодные отношения предпринимателей с правительством;
гарантия пожизненной занятости в больших корпорациях (см. также Японская культура управления);
активное профсоюзное движение.
Содержание
1 «Золотые шестидесятые»
2 Причины
3 Причина завершения
4 См. также
5 Примечания
6 Литература
7 Ссылки
«Золотые шестидесятые»
Период быстрого экономического роста между 1955 и 1961 проложил дорогу к т. н. «Золотым шестидесятым», вторая половина которых обычно ассоциируется с «японским экономическим чудом». К 1964 году в Японии наблюдался устойчивый экономический рост. Но в 1964 году всё изменилось, и темпы роста ВВП стали быстро снижаться. В ответ на сложившуюся ситуацию правительство стало предотвращать рецессию. В 1965 году японский номинальный ВВП был оценен в немного больше, чем $91 млрд. Через пятнадцать лет, в 1980 году, номинальный ВВП взлетел до рекордных $1,065 триллиона.
Причины
реформы
американская оккупация
дешевизна рабочей силы
доверие банковской системе
контроль над внешней торговлей
ориентация на экспорт
поддержка национального производителя
политическая стабильность
освоение японской наукой новых технологий
Востоковед Всеволод Овчинников отмечает: «После войны японцы убедили американцев, что они сами перестроят свою крайне милитаризованную экономику. Однако по существу она так и осталась госкапиталистической. Суть японского чуда — в удивительном взаимном доверии верховной власти и большого бизнеса… В Японии государство сообща с большим бизнесом вырабатывало экономическую стратегию. Они четко определяли приоритеты развития страны. На первом этапе упор был сделан на развитии металлургии, судостроения, нефтехимии. Создали самую передовую в мире металлургию, стали выплавлять 100 млн тонн стали. Япония превратилась в первую судостроительную державу мира, строили танкеры водоизмещением 200—300 тысяч тонн. Чтобы у себя перерабатывать нефть, начали развивать нефтехимию. На втором этапе приоритеты были отданы бытовой электротехнике и автомобилестроению. Надо было сломать сложившийся стереотип — до 1960-х годов японские товары были дешевыми, но некачественными. Ценой огромных усилий на своих транзисторах, на своих телевизорах, потом — автомобилях они убедили мир, что японское — значит качественное»[4].
Причина завершения
Д-р экон. наук Андрей Белоусов относит прекращение «чуда» к 1985 году, когда Япония подписала знаменитые Плаза-соглашения[en] (по имени отеля, в котором они подписаны), в результате которых иена ревальвировалась (выросла) в 1,5 раза, а темп экономического роста в Японии упал с 8 % до 2 %[5]. Япония находится три десятилетия в экономическом застое и постоянной дефляции, немаловажным фактором, приведшим экономику Японии к данной ситуации, является демография. Население Японии уменьшается, из-за демографического кризиса и демографического старения Японии. Японская нация является самой престарелой и одной из самых быстро стареющих в мире. По состоянию на 1 октября 2021 года 29,1 % населения Японии было старше 65 лет[6]. Причиной может быть относительно непродолжительный по времени послевоенный беби-бум в Японии и строгая иммиграционная политика. Потребление уменьшается из-за уменьшения населения, вызванного на фоне старения населения превышением смертности над рождаемостью и строгой иммиграционной политикой. Накопленные свободные (не вложенные в экономику) денежные активы у населения увеличиваются, но из-за дефляции цены на товары и услуги с каждым годом падают, что ещё больше снижает спрос и оттягивает момент покупки товаров населением.
1. Назвіть головні воєнно-політичні цілі Німеччини, Австро-Угорщини, Великої Британії, Франції та Росії напередодні Першої світової війни та визначте основні причини Першої світової війни.
Між провідними державами світу загострювалися економічні суперечності, боротьба за ринки збуту продукції та джерела сировини, спричинені їхінми геополітичними інтересами. Поглиблювалося противостояння між двома угрупуваннями європейських держав – Антантою та Центральними державами. Особливої гостроти набув конфлікт інтересів Великої Британії та Німеччини. Ініціаторами розв'язання війни виступили правлячі кола Німеччини та Австро- Угорщини.
2) Визначте місце України в планах протиборчих сторін.
Кожна з країн прагнула досягти своїх геополітичних інтересів. Україна в них також посідала помітне місце через своє вигідне географічне положення та ресурси.
Німеччина сподівалася розчленувати Росію й оволодіти Польщею, Литвою, країнами Балтії, Білорусією та Україною. Особлива роль у цих планах відводилася українським землям, оскільки саме вони мали стати відправним пунктом для подальшого завоювання Німеччиною світового простору.
4) Битва на Марні
На Західному фронті німецькі війська підійшли до Парижа й форсували річку Марна. 5-12 вересня 1914р. тут відбулася грандіозна битва.
Німецьке командування, вважаючи, що французькі війська не здатні чинити опір, вирішило не обходити Париж із півночі, як передбачав«план Шліффена», а рухатися навпростець. Однак французька армія змогла швидко зосередити значні сили у вирішальних місцях боїв. Зокрема, частини паризького гарнізону, що внесли перелом у перебіг битви, були перекинуті до Марни на міських таксі. Це був перший в історії досвід використання автомобільного транспорту з військовою метою. До того ж напередодні два німецькі корпуси й дивізія були відправлені у Східну Пруссію, що ослабило німецьку армію. Французьким військам вдалося зупинити німецькі війська й перейти в наступ. За висловом французьких солдатів, відбулося «диво на Марні», у результаті якого Німеччина зазнала поразки. Проте головним результатом став провал плану бліцкригу.
5) Битва на річці Соммі
1 липня 1916 р. британське і французьке командування розпочало наступ на річці Соммі.
В битві на річці Соммі для підтримки атаки піхоти британська армія застосувала танки (18 машин). Вони повільно повзли, стріляючи з кулеметів у противника. Перелякані німецькі солдати залишали позиції і тікали. Завдяки танкам британські солдати на ділянці фронту в 10 км за п'ять годин просунулися впередна 4–5 км і зайняли три села. Раніше досягнення таких результатів вимагало тисяч тонн снарядів і десятків тисяч людських життів.Проте навіть застосування танків не до подолати добре укріплену багатокілометрову смугу німецької оборони. У листопаді 1916 р. битва на річці Соммі завершилася. Британсько-французькі війська просунулися в перед на ділянці фронту завдовжки в 35 км і вглиб до 10 км. Битва ще раз продемонструвала неспроможність тактики планомірного фронтальногонаступу. Стратегічна ініціатива остаточно перейшла до Антанти.
6) Брусиловський прорив
Успіху французької армії під Верденом
значною мірою сприяло те, що на Східному фронті, за наполяганням союзників, на початку червня 1916 р. перейшли в наступ російські війська, очолювані генералом Олексієм Брусиловим. Упродовж 4 червня – 29 вересня в результаті Брусиловсього прориву російські війська знову зайняли частину Волині, Галичини, Буковину й досягли Карпатських перевалів.
1) Під час Першої світової війни було використано нову зброю: танки, підводні човни, винищуващі, бомбардувальники, отруйні гази, далекобійні гармати, кулемети.
2) Флоти Англії та Німеччини:
Напередодні війни Німеччина та Австро-Угорщина приділяли значну увагу створенню свого військово-морського флоту, але не змогли випередити держави Антанти.
31 травня – 1 червня 1916р. у Північному морі, біля Ютландського півострова відбулася єдина за всю війну велика морська битва між британським та німецьким флотом.