Крупные находки мамонтов – это когда находят целый скелет, тушу или шкуру животного. Надо отметить, что именно Россия богата на крупные открытия именно цельных тел. В США преимущественно находят древние скелеты или отдельные кости.
Ярославский мамонт
Ярославская находка уникальна двумя особенностями. Первая – это первый крупный скелет, найденный в еще царской России. Вторая – ярославский мамонт принадлежит к степному виду, и с той поры никому еще не посчастливилось найти столь огромный образец.
Обнаружили мамонта прямо в центре Ярославля при строительстве Московского тракта в июле 1896 года. Кости лежали на глубине 4-5 метров в толще песка. По данным старых газет, было вывезено 1,6 тонны костей, руководил раскопками студент Алексей Миклашевский.
Беда в том, что при контакте с воздухом старые кости начали рассыпаться. По незнанию, их вместо гипса пропитывали клеем, обмазывали глиной или даже цементом. Некоторые фрагменты пробовали на прочность полицейские и зеваки, что тоже привело к повреждениям. Так что добытый полностью скелет, скорее всего, не сохранился.
Сегодня в Ярославском художественном музее-заповеднике есть Естественно-историческая композиция, где показаны некоторые кости (бивни, тазовые и лобовые фрагменты) того самого мамонта. Говорят, некоторые части лежат в запасниках, и при желании, из них можно было бы полностью воссоздать скелет.
Якутский мамонт
Мамонтенок Юка – одна из выдающихся находок современной России. Эту девочку нашли в 2010 году на побережье моря Лаптевых возле поселка Юкагир местные охотники. Местное поселение вообще богато на трупы мамонтов, то и дело там находят фрагменты.
Уникальность Юки в том, что она идеально сохранилась. Весь туши достигает 100 кг, палеонтологи и группы ученых-биологов получили возможность исследовать внутренние органы, из которых уцелел даже мозг.
Именно мозг мамонта ученые получили впервые в таком состоянии. Раньше попадались только высохшие кусочки, где не было не только структуры, но и нервных окончаний. Мозг Юки извлекли из черепной коробки, сейчас ведутся исследования психомоторики и прочих функций животного.
Детеныш погиб около 34,5 тысяч лет назад, то есть задолго до всеобщего вымирания. Что случилось с этой молодой самкой неясно, вероятно, она отбилась от родителей при нападении хищников – на шкуре попадаются следы укусов. По другой версии ее заманил в ловушку юкагирский педведь.
Березовский мамонт
Один из первых шерстистых мамонтов, найденных на севере России в начале 20-го века. Интересен не только хорошей сохранностью скелета, но и факт гибели животного, который долго не могли разгадать. Дело в том, что Березовского мамонта обнаружили на равнине, во рту его остались остатки растительной пищи, но при этом кости таза и передней части – сломаны.
Как оказалось, Березовский мамонт умер от падения в гигантскую промоину. Обнаружили его в 1906 году, причем к месту раскопок направилась совместная группа русских и немецких ученых, и это незадолго до начала войны с Германией (первой Мировой). Раскопки длились почти полгода, велись вручную в очень тяжелых условиях. Далее тушу отправили в Иркутск, а уже оттуда - в Москву.
10 серпня 1519 року під командою Магеллана з Севільї вирушила експедиція в складі п'яти кораблів. Флот вирушив річкою Гвадалквівір до міста Санлукар-де-Баррамеда , де він перебував ще протягом п'яти тижнів. Іспанська влада побоювалася португальського адмірала і мало що бракувало, щоб подорож була скасована, але 20 вересня 1519 Магеллан нарешті вирушив у плавання із 270 членами екіпажу, щоб досягти Молукських островів західним шляхом.
Дізнавшись про відплиття Магеллана, португальський король Мануель I надіслав військово-морський загін для його переслідування, але Магеллан вислизає від переслідування португальців. Після короткої зупинки на Канарських островах прибуває у Кабо-Верде, звідки бере курс на мис Святого Августина у Південній Америці. 20 листопада експедиція перетинає екватор, а 6 грудня екіпаж побачив береги Бразилії.
Бразилія на той час була португальською територією. Магеллан взяв на себе відповідальність і 13 грудня став на якір поблизу сучасного Ріо-де-Жанейро, де стояла гарна погода і тубільці були дружньо налаштовані. Флот поповнив запаси, але через несприятливі стосунки це було зроблено із запізненням. Далі вони рухались вздовж узбережжя Південної Америки із зупинкою 10 січня 1520 року у гирлі Ріо-де-ла-Плата. Під час тривалих пошуків біля берегів Аргентини проходу до моря на інший бік континенту несподівано для експедиції настала зима.
Магеллан вирішив перезимувати в Патагонії. 31 березня екіпаж заклав поселення, яке вони назвали Пуерто-Сан-Хуліан. Тоді стався бунт, в якому взяли участь три з п'яти капітанів кораблів. Бунт виявився невдалим, оскільки більша частина екіпажів залишались вірними Магеллану. Кесада і Мендоса були страчені, а Картагена і капелан експедиції були висаджені на берег.
Магелланова протока
24 серпня продовжили плавання, і судно «Сантьяго» було відправлене до берега у розвідку, але на зворотному шляху воно розбилося і потонуло. Тільки два матроси повернулися суходолом, щоб повідомити Магеллана, що сталося. На 52 градусі південної широти 21 жовтня 1520 року флот досяг мису Вірхенес , і мореплавці зробили висновок, що тут є протока, оскільки вода була солоною і глибокою. Чотири кораблі почали повільний рух небезпечним проходом довжиною 372 км, який Магеллан назвав Estreito de Todos los Santos (Протока Всіх Святих), бо флот зайшов у неї на День Всіх Святих, 1 листопада. Згодом цю протоку стали називати Магелланова протока. Вона сполучає Атлантичний і Тихий океани, перетинаючи південну частину Південної Америки.
Магеллан наказав суднам «Сан-Антоніо» і «Консепсьйон» спочатку вивчити протоку. Перехід по протоці з незнайомим фарватером був дуже важким, крім того, «Сан-Антоніо» під командуванням Гомеса, що йшов першим, вийшовши з протоки, повернув на південь та, обігнувши південний край Америки, самовільно повернувся до Іспанії. 28 листопада три кораблі, що залишилися, вийшли у південну частину Тихого океану. Магеллан став першим європейцем, що проплив з Атлантичного океану в Тихий. Магеллан назвав ці води океану Mar Pacifico (Спокійне море) через їхню спокійну поведінку протягом першого етапу подорожі.
Рухаючись у північному напрямку, 13 лютого 1521 року експедиція перетнула екватор. 6 березня було відкрито острови Гуам і Рота в архіпелазі Маріанських островів, а 16 березня досягла острова Гомонгон в архіпелазі Філіппінських островів. До цього моменту залишалось всього 100 учасників експедиції.
Магеллан мав змогу спілкуватися з місцевими жителями, бо мав малайського перекладача, який розумів їхню мову. 7 квітня моряки дістались до острова Себу. Магеллан організував там постій, прагнучи навернути місцеве населення до християнської віри. Незабаром, можливо занадто покладаючись на силу володіння вогнепальною зброєю, він взяв участь у конфлікті між місцевими правителями. 27 квітня 1521 під час одного з боїв на острові Мактан, жителі якого відмовились платити данину іспанській короні, Магеллан був убитий разом з частиною своїх товаришів.
Чувак, тебе за ниktо нe сдеlает это
Мамонты в РоссииКрупные находкиКрупные находки мамонтов – это когда находят целый скелет, тушу или шкуру животного. Надо отметить, что именно Россия богата на крупные открытия именно цельных тел. В США преимущественно находят древние скелеты или отдельные кости.
Ярославский мамонтЯрославская находка уникальна двумя особенностями. Первая – это первый крупный скелет, найденный в еще царской России. Вторая – ярославский мамонт принадлежит к степному виду, и с той поры никому еще не посчастливилось найти столь огромный образец.
Обнаружили мамонта прямо в центре Ярославля при строительстве Московского тракта в июле 1896 года. Кости лежали на глубине 4-5 метров в толще песка. По данным старых газет, было вывезено 1,6 тонны костей, руководил раскопками студент Алексей Миклашевский.
Беда в том, что при контакте с воздухом старые кости начали рассыпаться. По незнанию, их вместо гипса пропитывали клеем, обмазывали глиной или даже цементом. Некоторые фрагменты пробовали на прочность полицейские и зеваки, что тоже привело к повреждениям. Так что добытый полностью скелет, скорее всего, не сохранился.
Сегодня в Ярославском художественном музее-заповеднике есть Естественно-историческая композиция, где показаны некоторые кости (бивни, тазовые и лобовые фрагменты) того самого мамонта. Говорят, некоторые части лежат в запасниках, и при желании, из них можно было бы полностью воссоздать скелет.
Якутский мамонт
Мамонтенок Юка – одна из выдающихся находок современной России. Эту девочку нашли в 2010 году на побережье моря Лаптевых возле поселка Юкагир местные охотники. Местное поселение вообще богато на трупы мамонтов, то и дело там находят фрагменты.
Уникальность Юки в том, что она идеально сохранилась. Весь туши достигает 100 кг, палеонтологи и группы ученых-биологов получили возможность исследовать внутренние органы, из которых уцелел даже мозг.
Именно мозг мамонта ученые получили впервые в таком состоянии. Раньше попадались только высохшие кусочки, где не было не только структуры, но и нервных окончаний. Мозг Юки извлекли из черепной коробки, сейчас ведутся исследования психомоторики и прочих функций животного.
Детеныш погиб около 34,5 тысяч лет назад, то есть задолго до всеобщего вымирания. Что случилось с этой молодой самкой неясно, вероятно, она отбилась от родителей при нападении хищников – на шкуре попадаются следы укусов. По другой версии ее заманил в ловушку юкагирский педведь.
Березовский мамонтОдин из первых шерстистых мамонтов, найденных на севере России в начале 20-го века. Интересен не только хорошей сохранностью скелета, но и факт гибели животного, который долго не могли разгадать. Дело в том, что Березовского мамонта обнаружили на равнине, во рту его остались остатки растительной пищи, но при этом кости таза и передней части – сломаны.
Как оказалось, Березовский мамонт умер от падения в гигантскую промоину. Обнаружили его в 1906 году, причем к месту раскопок направилась совместная группа русских и немецких ученых, и это незадолго до начала войны с Германией (первой Мировой). Раскопки длились почти полгода, велись вручную в очень тяжелых условиях. Далее тушу отправили в Иркутск, а уже оттуда - в Москву.
10 серпня 1519 року під командою Магеллана з Севільї вирушила експедиція в складі п'яти кораблів. Флот вирушив річкою Гвадалквівір до міста Санлукар-де-Баррамеда , де він перебував ще протягом п'яти тижнів. Іспанська влада побоювалася португальського адмірала і мало що бракувало, щоб подорож була скасована, але 20 вересня 1519 Магеллан нарешті вирушив у плавання із 270 членами екіпажу, щоб досягти Молукських островів західним шляхом.
Дізнавшись про відплиття Магеллана, португальський король Мануель I надіслав військово-морський загін для його переслідування, але Магеллан вислизає від переслідування португальців. Після короткої зупинки на Канарських островах прибуває у Кабо-Верде, звідки бере курс на мис Святого Августина у Південній Америці. 20 листопада експедиція перетинає екватор, а 6 грудня екіпаж побачив береги Бразилії.
Бразилія на той час була португальською територією. Магеллан взяв на себе відповідальність і 13 грудня став на якір поблизу сучасного Ріо-де-Жанейро, де стояла гарна погода і тубільці були дружньо налаштовані. Флот поповнив запаси, але через несприятливі стосунки це було зроблено із запізненням. Далі вони рухались вздовж узбережжя Південної Америки із зупинкою 10 січня 1520 року у гирлі Ріо-де-ла-Плата. Під час тривалих пошуків біля берегів Аргентини проходу до моря на інший бік континенту несподівано для експедиції настала зима.
Магеллан вирішив перезимувати в Патагонії. 31 березня екіпаж заклав поселення, яке вони назвали Пуерто-Сан-Хуліан. Тоді стався бунт, в якому взяли участь три з п'яти капітанів кораблів. Бунт виявився невдалим, оскільки більша частина екіпажів залишались вірними Магеллану. Кесада і Мендоса були страчені, а Картагена і капелан експедиції були висаджені на берег.
Магелланова протока
24 серпня продовжили плавання, і судно «Сантьяго» було відправлене до берега у розвідку, але на зворотному шляху воно розбилося і потонуло. Тільки два матроси повернулися суходолом, щоб повідомити Магеллана, що сталося. На 52 градусі південної широти 21 жовтня 1520 року флот досяг мису Вірхенес , і мореплавці зробили висновок, що тут є протока, оскільки вода була солоною і глибокою. Чотири кораблі почали повільний рух небезпечним проходом довжиною 372 км, який Магеллан назвав Estreito de Todos los Santos (Протока Всіх Святих), бо флот зайшов у неї на День Всіх Святих, 1 листопада. Згодом цю протоку стали називати Магелланова протока. Вона сполучає Атлантичний і Тихий океани, перетинаючи південну частину Південної Америки.
Магеллан наказав суднам «Сан-Антоніо» і «Консепсьйон» спочатку вивчити протоку. Перехід по протоці з незнайомим фарватером був дуже важким, крім того, «Сан-Антоніо» під командуванням Гомеса, що йшов першим, вийшовши з протоки, повернув на південь та, обігнувши південний край Америки, самовільно повернувся до Іспанії. 28 листопада три кораблі, що залишилися, вийшли у південну частину Тихого океану. Магеллан став першим європейцем, що проплив з Атлантичного океану в Тихий. Магеллан назвав ці води океану Mar Pacifico (Спокійне море) через їхню спокійну поведінку протягом першого етапу подорожі.
Рухаючись у північному напрямку, 13 лютого 1521 року експедиція перетнула екватор. 6 березня було відкрито острови Гуам і Рота в архіпелазі Маріанських островів, а 16 березня досягла острова Гомонгон в архіпелазі Філіппінських островів. До цього моменту залишалось всього 100 учасників експедиції.
Магеллан мав змогу спілкуватися з місцевими жителями, бо мав малайського перекладача, який розумів їхню мову. 7 квітня моряки дістались до острова Себу. Магеллан організував там постій, прагнучи навернути місцеве населення до християнської віри. Незабаром, можливо занадто покладаючись на силу володіння вогнепальною зброєю, він взяв участь у конфлікті між місцевими правителями. 27 квітня 1521 під час одного з боїв на острові Мактан, жителі якого відмовились платити данину іспанській короні, Магеллан був убитий разом з частиною своїх товаришів.