Статья посвящена анализу ситуации, сложившейся вокруг финляндского во в 1830-1831 гг. Основное внимание уделено выявлению социально-политических причин, изучению событий европейской жизни и явлений истории Великого княжества Финляндского, которые повлекли актуализацию финляндской политики самодержавия в начале 1830-х гг. В центре во о том, какими мотивами руководствовался Николай I, в столь сложный для России момент обращая особое внимание на Финляндию. В статье продемонстрировано, что европейские потрясения 1830 г. и развернувшаяся в связи с ними «информационная война» заставили верховную власть выдвинуть на первый план задачи охранения основ существующей имперской системы. Изучена практика контрпропагандистского противодействия идейной интервенции Запада и показаны механизмы целевого воздействия на общественное мнение Европы и Финляндии. В качестве основного источника использована «Статья о Финляндии 1831 г. с поправками Николая I», созданная по инициативе императора и высочайшую цензуру, в которой нашли отражение процессы формирования идеологического противостояния Западу.
МОЛОДОТУРЕЦЬКА РЕВОЛЮЦІЯ 1908 революція в Туреччині (Османській імперії). Почалася під впливом революції 1905—07 в Росії. Метою М. р. було знищення деспотичного режиму султана Абдул-Гаміда II, визволення країни від імперіалі стич. залежності, відновлення дії конституції 1876 і створення бурж. парламентарної імперії. Активну роль у революції відігравала бурж. інтелігенція, зокрема офіцерство. Керувала революцією орг-ція "Єднання і прогрес" (засн. 1889). Наляканий рядом повстань у військових частинах, особливо в розташованих у Македонії, Абдул-Гамід II погодився відновити конституцію та скликати парламент. У квітні 1909 феодально-клерикальна і компрадорська опозиція при підтримці імперіалістичних держав вчинила контрреволюц. заколот і на короткий час поновила самодержавство Абдул-Гаміда II. Після придушення заколоту парламент 27.IV 1909 скинув Абдул-Гаміда II і обрав новим султаном Мехмеда V. Боячись дальшого розвитку революції, молодотур. буржуазія прагнула лише зміцнити свою владу. Бурж. реформи, по суті, не були здійснені. Об'єктивно прогресивні тенденції тур. бурж. націоналізму (тюркизму) було підмінено шовіністичною ідеологією пантюркізму. В 1910—11 М. р. фактично зазнала поразки. З 1913, після здійсненого Енверпашею держ. перевороту, конституція і парламент втратили своє значення. Нерозв'язані М. р. завдання становили істор. спадщину для нового етапу тур. бурж. революц. руху
Объяснение:
Статья посвящена анализу ситуации, сложившейся вокруг финляндского во в 1830-1831 гг. Основное внимание уделено выявлению социально-политических причин, изучению событий европейской жизни и явлений истории Великого княжества Финляндского, которые повлекли актуализацию финляндской политики самодержавия в начале 1830-х гг. В центре во о том, какими мотивами руководствовался Николай I, в столь сложный для России момент обращая особое внимание на Финляндию. В статье продемонстрировано, что европейские потрясения 1830 г. и развернувшаяся в связи с ними «информационная война» заставили верховную власть выдвинуть на первый план задачи охранения основ существующей имперской системы. Изучена практика контрпропагандистского противодействия идейной интервенции Запада и показаны механизмы целевого воздействия на общественное мнение Европы и Финляндии. В качестве основного источника использована «Статья о Финляндии 1831 г. с поправками Николая I», созданная по инициативе императора и высочайшую цензуру, в которой нашли отражение процессы формирования идеологического противостояния Западу.
революція в Туреччині (Османській імперії). Почалася під впливом революції 1905—07 в Росії. Метою М. р. було знищення деспотичного режиму султана Абдул-Гаміда II, визволення країни від імперіалі стич. залежності, відновлення дії конституції 1876 і створення бурж. парламентарної імперії. Активну роль у революції відігравала бурж. інтелігенція, зокрема офіцерство. Керувала революцією орг-ція "Єднання і прогрес" (засн. 1889). Наляканий рядом повстань у військових частинах, особливо в розташованих у Македонії, Абдул-Гамід II погодився відновити конституцію та скликати парламент. У квітні 1909 феодально-клерикальна і компрадорська опозиція при підтримці імперіалістичних держав вчинила контрреволюц. заколот і на короткий час поновила самодержавство Абдул-Гаміда II. Після придушення заколоту парламент 27.IV 1909 скинув Абдул-Гаміда II і обрав новим султаном Мехмеда V. Боячись дальшого розвитку революції, молодотур. буржуазія прагнула лише зміцнити свою владу. Бурж. реформи, по суті, не були здійснені. Об'єктивно прогресивні тенденції тур. бурж. націоналізму (тюркизму) було підмінено шовіністичною ідеологією пантюркізму. В 1910—11 М. р. фактично зазнала поразки. З 1913, після здійсненого Енверпашею держ. перевороту, конституція і парламент втратили своє значення. Нерозв'язані М. р. завдання становили істор. спадщину для нового етапу тур. бурж. революц. руху