Шля́хта (польск. Szlachta, предположительно от древневерхненемецкого slahta — род) — дворянство в Королевстве Польском, Великом княжестве Литовском, а после Люблинской унии 1569 года и Речи Посполитой. Также имело место и в Российской империи (до начала XIX века, в южных окраинах Российской империи до конца XIX в.[1]), а также некоторых других государствах.
Польская шляхта изначально была исключительно воинским сословием, сумевшим со временем утвердить право на выборную монархию. Сложные отношения между монархией и шляхтой, а также далеко идущие привилегии шляхты стали одной из основных причин упадка Речи Посполитой в XVIII веке.
В Чехии (Šlechta) и в Словакии (Šľachta), как и в странах, бывших когда-то частью Речи Посполитой (Польше, Украине, Белоруссии и Литве (Šlėkta)), шляхтой также называется и дворянство вообще.
Стосовно сільського господарства, то тут ситуація суттєво відрізнялася від тієї, яка була характерною для промисловості та фінансів. Галичина, Закарпаття, Буковина були відсталою аграрною провінцією Австро-Угорської імперії. У цьому секторі економіки було зайнято близько 90% населення. Зміни в сільському господарстві відбувалися повільно, воно розвивалося переважно прусським шляхом. Кількість сільської буржуазії становила 11% в Галичині та 8% – на Буковині. Деякі зміни в сільському господарстві краю відбулися лише після скасування в 1848 році кріпосного права.
Шля́хта (польск. Szlachta, предположительно от древневерхненемецкого slahta — род) — дворянство в Королевстве Польском, Великом княжестве Литовском, а после Люблинской унии 1569 года и Речи Посполитой. Также имело место и в Российской империи (до начала XIX века, в южных окраинах Российской империи до конца XIX в.[1]), а также некоторых других государствах.
Польская шляхта изначально была исключительно воинским сословием, сумевшим со временем утвердить право на выборную монархию. Сложные отношения между монархией и шляхтой, а также далеко идущие привилегии шляхты стали одной из основных причин упадка Речи Посполитой в XVIII веке.
В Чехии (Šlechta) и в Словакии (Šľachta), как и в странах, бывших когда-то частью Речи Посполитой (Польше, Украине, Белоруссии и Литве (Šlėkta)), шляхтой также называется и дворянство вообще.
Объяснение:
Стосовно сільського господарства, то тут ситуація суттєво відрізнялася від тієї, яка була характерною для промисловості та фінансів. Галичина, Закарпаття, Буковина були відсталою аграрною провінцією Австро-Угорської імперії. У цьому секторі економіки було зайнято близько 90% населення. Зміни в сільському господарстві відбувалися повільно, воно розвивалося переважно прусським шляхом. Кількість сільської буржуазії становила 11% в Галичині та 8% – на Буковині. Деякі зміни в сільському господарстві краю відбулися лише після скасування в 1848 році кріпосного права.
Объяснение:
Я НЕ УВЕРЕНА ЧТО ЭТО ПРАВИЛЬНО!