написать по каждой эпохе 1.основная цель воспитания 2.ведущие факторы, определившие цели воспитания 3.основные черты практики воспитания. Первобытнообщинный уклад,
Рабовладельческий строй
Средние века
Возрождение
Новое время
Новейшее время
Современный этап
Відповідь:
Протягом VІ-ІІІ тисячоліть до н.е. відбувся поворот від збиральництва і примітивного полювання, до відтворюючих видів діяльності, тобто обробітку землі та розведення свійських тварин. Цей процес дістав назву – неолітична революція.
Завдяки «революції» люди не тiльки досягли помiтного зростання продуктивних сил, а й створили сприятливiшi умови життя: їжа стала рiзноманiтнiшою, її добування — стабiльним, з’явилися харчовi запаси.
Рільниче хліборобство зародилося найімовірніше в Передній Азії приблизно у Х тисячолітті до н.е., звідки поширилося на Грецію, Південну та Центральну Європу, а на початку V тисячоліття з’явилось й на сучасних українських землях. Приблизно так само поширювались і стародавні хліборобські культури.
Перехiд вiд присвоюючих форм господарювання до вiдтворюючих тривав протягом багатьох столiть i мав свої особливостi в рiзних регiонах. Фахiвцi видiляють у межах України двi культурно-господарськi зони: пiвденно-захiдну (лiсостепове Правобережжя, Захiдна Волинь, Поднiстров’я, Закарпаття) та пiвнiчно-схiдну (лiсостепове Лiвобережжя, Полiсся). На Півночі та Північному Сході України в неоліті жили племена, які займались переважно мисливством та рибальством, а на Південному Заході віддавали перевагу землеробству та скотарству. Ці племена відрізнялися одне від одного за походженням, побутом, звичками та віруваннями.
Найбільшої ваги в неоліті набуло скотарство, бо зміна клімату спричинила виникнення великих степових просторів. Скотарі дедалі більше освоювали євразійські регіони, ширше застосовували колесо, приручених коней, що, звісно, означало революційні зміни у військовій справі.
Наприкінці неоліту з’явилися прикраси з міді, намиста з полірованих кісток, черепашок або коштовного каміння. На головні убори та пояси нашивали пластини з емалі вепрових ікл, розвивався орнамент.
Перехiд до землеробства i скотарства сприяв помiтним змiнам в органiзацiї суспiльного життя: зростанню ролi парної сiм’ї, розквiту племінної організації суспільства, зародженню інститутів родової влади (поява в похованнях доби неоліту владних символів — кам’яних булав). Цей перехід суттєво вплинув i на світобачення людини, її духовний світ.
У період неоліту відбувся справжній демографічний вибух: населення планети виросло приблизно з 5 до 80 млн. осіб. Середня тривалість життя становила для жінок – 32,5 року, для чоловіків – 35,6.
На території нинішньої України археологами виявлено десять неолітичних культур. Аналіз життєдіяльності носіїв цих культур свідчить про ускладнення їх світосприйняття, появу нових релігійних культів, зокрема культів пов’язаних із вшануванням пращурів.
Найвідомішими пам’ятками неолітичної культури є Кам’яна Могила поблизу Мелітополя.
Значний внесок у вивчення неоліту України зробили такі відомі українські археологи, як М. Я. Рудинський, М. О. Макаренко, Н. В. Добровольський, В. М. Даниленко, Д. Я. Телегін, В. І. Непріна. В наш час у цій галузі плідно працюють О. М. Титова, Н. С. Котова, М.Т. Товкайло, Г. В. Охріменко, Л. Л. Залізняк, О. О. Яневич, В. О. Манько, Д. Л. Гаскевич.
Пояснення:
Многими чертами своего характера Александр был обязан бабушке. Екатерина повторила Елизавету; она, по существу, отобрала сына у матери, определила ему жить в Царском Селе, подле себя, вдалеке от родителей, которые обретались в своих дворцах (в Павловске и Гатчине) и редко появлялись при "большом дворе".
Известно, что Екатерина была плохой матерью, но она оказалась чуткой и заботливой бабушкой; она боготворила внука, и именно по ее настоянию он был назван Александром в честь св. Александра Невского. Впрочем, ребенок, как это видно из всех отзывов о нем, был мальчиком ласковым и нежным, так что возиться с ним для престарелой императрицы было огромным удовольствием. Еще осенью 1779 года, когда Александру не было и трех лет, Екатерина писала Гримму: "О! Он будет любезен, в этом я не обманусь. Как он весел и послушен, и уже с этих пор старается нравиться". Екатерина усердно занималась воспитанием внука, сама составила для него "Азбуку", в которой не только даны были конкретные указания его воспитателям, но и заложены принципы самого воспитания. При этом императрица руководствовалась идеями Руссо о естественности и простоте. В Наставлении "о сохранении здоровья" царственных питомцев (Александра и его брата Константина) Екатерина предписывала, чтобы их платье было как можно проще и легче, чтобы пища была простая и, "буде кушать захотят между обедом и ужином, давать им кусок хлеба". Императрица желала, чтобы юные князья и летом, и зимой оставались как можно чаще на свежем воздухе, на солнце и на ветру, а зимой по возможности реже возле огня и чтобы зимой в их комнатах было не более 13 или 14 градусов по Реомюрову термометру (16-18 градусов С). Весьма полезным считала она, чтобы дети учились плавать. Приказано было им спать "не мягко", а на тюфяках под легкими одеялами, ложиться и вставать рано.