Соседей у восточных славян было много, но только с несколькими отдельными народами они поддерживали связь. Главными их союзниками были варяги и византийцы. Варяги не только занимались активной торговлей со славянами, но и переезжали в их земли на постоянное жительство. К месту следует вспомнить, что первый царь, Рюрик, был выходцем именно из варяг. Византийцы были не менее важным для славян соседом. Некоторое время они плохо уживались – славяне устраивали на них вооруженные набеги, причем это не мешало им мирно торговать. Со временем отношения стали мирными и даже дружескими, и именно и византийцев славяне потом переняли новую религию – христианство. Третьим соседом славян, имевшим для них важное значение, были хазары, они были агрессивным племенем, которое устраивало набеги на земли славян. Одно время они смогли поработить большую часть народа, но со временем славяне прогнали их со своей земли. Именно после того как они избавились от хазар, славяне смогли построить контакт с другими народами, варягами и византийцами. Еще одним соседом были финны и угры. Эти два народа научили славян ремеслам и обычаям, у них славяне переняли языческую религию. Именно из финского языка происходят названия многих рек и озер в России, особенно в ее северной части.
Найбільшу вигоду від перевороту в європейській політиці, здійсненого Українською національною революцією, отримало Московське царство, яке в другій половині XVII століття почало проводити активну політику експансії у Східній Європі. Змінилася навіть титулатура московського монарха, який прийняв титул «Государя Всея Великая, и Малая, и Белая Руси». Цей період став для тогочасної Росії добою постійних і тривалих воєн: із Річчю Посполитою за Україну; зі Швецією за Прибалтику; з Османською імперією за Україну та Чорноморське узбережжя.
Участь у військових кампаніях Московського царства були змушені брати козацькі війська Гетьманщини. Під час Азовських походів Петра І свої військові таланти проявив і гетьман України І. Мазепа, якого цар 1700 року відзначив Кавалерією щойно створеного Ордену Святого Андрія Первозваного, другим після Федора Головіна, тодішнього канцлера Петра І.
Найгострішою проблемою як для Московської держави, так і для інших європейських країн у другій половині XVII століття стало так зване «балтійське питання». Його сутність — стрімке посилення в регіоні у цей період позицій Королівства Швеції, яке за правління Карла X і Карла XI та внаслідок військових завоювань земель сусідів перетворилося на провідну силу в Центрально-Східній Європі. Реформи Карла XI у військовій сфері дали Швеції значну воєнну міць, а в державній — перетворили Королівство на абсолютну монархію.
Невдоволення прибалтійських держав посиленням позиції Швеції в регіоні привели до створення наприкінці XVII століття Північного Союзу у складі Данії, Саксонії та Московії. Саме цей союз 1700 року розпочав збройну боротьбу зі Швецією за перерозподіл володінь у Прибалтиці, що увійшла в історію під назвою «Велика Північна війна». Вона стала спробою протидії сусідів Швеції щодо перетворення Балтійського моря на «шведське озеро».
В експозиції зали знаходяться портрети московських царів із династії Романових другої пол. XVII ст., короля Швеції Карла XI, гетьмана України І. Мазепи; картографічний матеріал та макет кормової частини військового корабля початку XVIII ст. з речами відповідної епохи.
Византийцы были не менее важным для славян соседом. Некоторое время они плохо уживались – славяне устраивали на них вооруженные набеги, причем это не мешало им мирно торговать. Со временем отношения стали мирными и даже дружескими, и именно и византийцев славяне потом переняли новую религию – христианство.
Третьим соседом славян, имевшим для них важное значение, были хазары, они были агрессивным племенем, которое устраивало набеги на земли славян. Одно время они смогли поработить большую часть народа, но со временем славяне прогнали их со своей земли. Именно после того как они избавились от хазар, славяне смогли построить контакт с другими народами, варягами и византийцами.
Еще одним соседом были финны и угры. Эти два народа научили славян ремеслам и обычаям, у них славяне переняли языческую религию. Именно из финского языка происходят названия многих рек и озер в России, особенно в ее северной части.
Найбільшу вигоду від перевороту в європейській політиці, здійсненого Українською національною революцією, отримало Московське царство, яке в другій половині XVII століття почало проводити активну політику експансії у Східній Європі. Змінилася навіть титулатура московського монарха, який прийняв титул «Государя Всея Великая, и Малая, и Белая Руси». Цей період став для тогочасної Росії добою постійних і тривалих воєн: із Річчю Посполитою за Україну; зі Швецією за Прибалтику; з Османською імперією за Україну та Чорноморське узбережжя.
Участь у військових кампаніях Московського царства були змушені брати козацькі війська Гетьманщини. Під час Азовських походів Петра І свої військові таланти проявив і гетьман України І. Мазепа, якого цар 1700 року відзначив Кавалерією щойно створеного Ордену Святого Андрія Первозваного, другим після Федора Головіна, тодішнього канцлера Петра І.
Найгострішою проблемою як для Московської держави, так і для інших європейських країн у другій половині XVII століття стало так зване «балтійське питання». Його сутність — стрімке посилення в регіоні у цей період позицій Королівства Швеції, яке за правління Карла X і Карла XI та внаслідок військових завоювань земель сусідів перетворилося на провідну силу в Центрально-Східній Європі. Реформи Карла XI у військовій сфері дали Швеції значну воєнну міць, а в державній — перетворили Королівство на абсолютну монархію.
Невдоволення прибалтійських держав посиленням позиції Швеції в регіоні привели до створення наприкінці XVII століття Північного Союзу у складі Данії, Саксонії та Московії. Саме цей союз 1700 року розпочав збройну боротьбу зі Швецією за перерозподіл володінь у Прибалтиці, що увійшла в історію під назвою «Велика Північна війна». Вона стала спробою протидії сусідів Швеції щодо перетворення Балтійського моря на «шведське озеро».
В експозиції зали знаходяться портрети московських царів із династії Романових другої пол. XVII ст., короля Швеції Карла XI, гетьмана України І. Мазепи; картографічний матеріал та макет кормової частини військового корабля початку XVIII ст. з речами відповідної епохи.