війна" стосовно цієї події, як і її хронологічні рамки, достатньо умовний, так як військові дії протягом більш як столітнього періоду постійно не велися. Початком суперечок між Англією та Францією було химерне переплетіння історичної долі цих країн, що розпочалось з нормандського завоювання Англії у 1066 році. Укріплені на англійському престолі герцоги нормандські прийшли з Північної Франції. Вони об’єднали під своєю владою Англію та частину континенту – північно-французьку область Нормандію.
У 12 столітті володіння англійських королів у Франції різко зросли внаслідок приєднання шляхом династійних шлюбів областей у Центральній та Південно-Західній Франції. Після тривалої та тяжкої боротьби французька монархія на початку 13 століття повернула собі більшу частину цих земель. Разом з традиційними володіннями французьких королів вони склали ядро сучасної Франції.
Проте під англійською владою залишилася територія на південному-заході – між Піренеями та долиною Лаури. У Франції її називали Гієнью, а у Англії – Гасконією.
Для битвы Жангир выбрал горное место недалеко от реки Ор (Орбулак) Джунгарского Алатау, из-за чего битва получила название Орбулакской. Тактикой ведения боевых действий был выбран окопный метод. Исследователи, внимательно изучив место знаменитой битвы, отмечают, что Жангир применил ряд сложных тактических приемов из арсенала военного искусства казахов, но в то же время использовал нераспространенные среди кочевников методы раздробления сил противника. По описанию А. И. Лёвшина, Жангир, опасаясь открытого военного столкновения с джунгарами своего ополчения состоящего всего около 600 воинов, расположил часть своей дружины в ущелье между двух гор, заранее окопав его глубоким рвом и обнеся высоким валом. Протяженность военного укрепления составила 2,5-3 км, передний край окопа был высотой с человеческий рост. Половина воинов организовала полевые укрепления на пути, а остальная часть рассредоточились на утёсах, тем самым подготовив засаду джунгарам. В этих укреплениях Жангир и ждал в засаде на пути следования джунгарской армии во главе с Эрдэни-Батуром. Битва началась с элемента неожиданности, джунгары наткнувшись на засаду казахов сразу понесли большие потери. В этой битве казахами было впервые массово применено огнестрельное оружие, и в первые же часы джунгары лишились столь большого количества воинов, шедших спереди что вынуждены были отступить обратно в открытую равнину. По разным оценкам джунгары потеряли в засаде от одного до десяти тысяч человек.
В это время подоспели союзники казахов бухарское войско Жалантос Батыра с войском 20 тыс. человек и вышли в тыл джунгар, войско джунгаров не ожидавшего такого хода событий пришло в расстройство, Эрдэни-Батур предпочел далее не вступать в сражение и был вынужден отступить в Джунгарию.
Відповідь:
війна" стосовно цієї події, як і її хронологічні рамки, достатньо умовний, так як військові дії протягом більш як столітнього періоду постійно не велися. Початком суперечок між Англією та Францією було химерне переплетіння історичної долі цих країн, що розпочалось з нормандського завоювання Англії у 1066 році. Укріплені на англійському престолі герцоги нормандські прийшли з Північної Франції. Вони об’єднали під своєю владою Англію та частину континенту – північно-французьку область Нормандію.
У 12 столітті володіння англійських королів у Франції різко зросли внаслідок приєднання шляхом династійних шлюбів областей у Центральній та Південно-Західній Франції. Після тривалої та тяжкої боротьби французька монархія на початку 13 століття повернула собі більшу частину цих земель. Разом з традиційними володіннями французьких королів вони склали ядро сучасної Франції.
Проте під англійською владою залишилася територія на південному-заході – між Піренеями та долиною Лаури. У Франції її називали Гієнью, а у Англії – Гасконією.
Вона хоробра, та з сердцем
Пояснення:
Для битвы Жангир выбрал горное место недалеко от реки Ор (Орбулак) Джунгарского Алатау, из-за чего битва получила название Орбулакской. Тактикой ведения боевых действий был выбран окопный метод. Исследователи, внимательно изучив место знаменитой битвы, отмечают, что Жангир применил ряд сложных тактических приемов из арсенала военного искусства казахов, но в то же время использовал нераспространенные среди кочевников методы раздробления сил противника. По описанию А. И. Лёвшина, Жангир, опасаясь открытого военного столкновения с джунгарами своего ополчения состоящего всего около 600 воинов, расположил часть своей дружины в ущелье между двух гор, заранее окопав его глубоким рвом и обнеся высоким валом. Протяженность военного укрепления составила 2,5-3 км, передний край окопа был высотой с человеческий рост. Половина воинов организовала полевые укрепления на пути, а остальная часть рассредоточились на утёсах, тем самым подготовив засаду джунгарам. В этих укреплениях Жангир и ждал в засаде на пути следования джунгарской армии во главе с Эрдэни-Батуром. Битва началась с элемента неожиданности, джунгары наткнувшись на засаду казахов сразу понесли большие потери. В этой битве казахами было впервые массово применено огнестрельное оружие, и в первые же часы джунгары лишились столь большого количества воинов, шедших спереди что вынуждены были отступить обратно в открытую равнину. По разным оценкам джунгары потеряли в засаде от одного до десяти тысяч человек.
В это время подоспели союзники казахов бухарское войско Жалантос Батыра с войском 20 тыс. человек и вышли в тыл джунгар, войско джунгаров не ожидавшего такого хода событий пришло в расстройство, Эрдэни-Батур предпочел далее не вступать в сражение и был вынужден отступить в Джунгарию.
Объяснение: