іб республіканського правління встановився в Римі після повалення Римської монархії та вигнання правителя Тарквінія Гордого (510/509). Функції монаршої влади були розділені між двома посадовими особами, що обиралися щорічно, які спочатку називалися преторами, а потім консулами.
2) до н. е. Позбавивши влади царя, римляни почали формувати нову систему управління державою, у якій об'єднали риси демократичного устрою (влади народу) і монархії
3) У Римі багатство та престиж були необхідними для того, щоб брати участь в управлінні. Тоді було фактичне керівництво сенаторами. В Афінах була одна людина, призначена народом керівником. У Римі було двоє людей, яких називали консулами.
1. Смерть князя Данила, як початок кінця Галицько-Волинського князівства (1264 pік).
2. Правління Лева Даниловича та Володимира Васильковича, як спроби збереження Галицько-Волинського князівства.
2.1. Приєднання Закарпатської русі та території Любліну.
2.2.3міна місця для столиці — Львів (1270 pік). 2.3.Градобудування та розвиток культури за часів Володимира Васильковича.
3. Одноосібне правління Галичиною та Волинню Юрія Левовича (1з01-1308 роки).
3.1. Поразка у війні із Польщею, втрата територій (Люблін у 1302 році).
3.2. Дипломатична діяльністьта присвоєний титул «король Русі».
3.3. Заснування галицької митрополії (1303 pік).
4. Правління синів Юрія, Андрія та Лева, як останніх нащадків Романового роду (1308-1323 роки).
4.1. Дружні стосунки із Тевтонським орденом. 4.2.Стримування могутності Литви.
4.3. Конфлікт із Ордою.
5. Правління Юрія II Тройденовича (1325-1340), як продовження мирного курсу попередників. 5.1. Конфлікт із Польщею та Угорщиною. 5.2.Децентралізація київської влади та стримування бояр.
5.3. Підтримка католицтва, як початок суспільної напруги.
5.4.Смерть Юрія, як завершення доби,незалежності галицько-волинського князівства
іб республіканського правління встановився в Римі після повалення Римської монархії та вигнання правителя Тарквінія Гордого (510/509). Функції монаршої влади були розділені між двома посадовими особами, що обиралися щорічно, які спочатку називалися преторами, а потім консулами.
2) до н. е. Позбавивши влади царя, римляни почали формувати нову систему управління державою, у якій об'єднали риси демократичного устрою (влади народу) і монархії
3) У Римі багатство та престиж були необхідними для того, щоб брати участь в управлінні. Тоді було фактичне керівництво сенаторами. В Афінах була одна людина, призначена народом керівником. У Римі було двоє людей, яких називали консулами.
1. Смерть князя Данила, як початок кінця Галицько-Волинського князівства (1264 pік).
2. Правління Лева Даниловича та Володимира Васильковича, як спроби збереження Галицько-Волинського князівства.
2.1. Приєднання Закарпатської русі та території Любліну.
2.2.3міна місця для столиці — Львів (1270 pік). 2.3.Градобудування та розвиток культури за часів Володимира Васильковича.
3. Одноосібне правління Галичиною та Волинню Юрія Левовича (1з01-1308 роки).
3.1. Поразка у війні із Польщею, втрата територій (Люблін у 1302 році).
3.2. Дипломатична діяльністьта присвоєний титул «король Русі».
3.3. Заснування галицької митрополії (1303 pік).
4. Правління синів Юрія, Андрія та Лева, як останніх нащадків Романового роду (1308-1323 роки).
4.1. Дружні стосунки із Тевтонським орденом. 4.2.Стримування могутності Литви.
4.3. Конфлікт із Ордою.
5. Правління Юрія II Тройденовича (1325-1340), як продовження мирного курсу попередників. 5.1. Конфлікт із Польщею та Угорщиною. 5.2.Децентралізація київської влади та стримування бояр.
5.3. Підтримка католицтва, як початок суспільної напруги.
5.4.Смерть Юрія, як завершення доби,незалежності галицько-волинського князівства