Жанна народилася 6 січня 1412 року. Її батьки були селяни Жак Дарк і Ізабелла Роті.
Ще з дитячих років Жанна бачила навколо себе страждання і біди народу Франції від англійських окупантів. На її рідне селище не раз нападали вороги. Патріотично налаштована дівчина дуже боляче сприймала загарбання своєї батьківщини. Саме тоді, у дитинстві, Жанні почали чутися голоси святих, які пророкували їй, що вона є обраною Богом для порятунку Франції.
За відомою середньовічною легендою стверджувалося, що Францію погубить жінка, але врятує дівчина. І справді, Францію погубила королева Ізабелла Баварська (дружина психічно хворого короля Карла VІ). Вона змусила чоловіка підписати в 1420 році в Труа договір з Англією. За цим договором Карл VІ видав свою дочку за англійського короля, і саме англійський король Генріх V проголошувався спадкоємцем і регентом короля Франції. І ще Ізабелла Баварська за солідну винагороду заявила, що її син, дофін Карл, народ¬жений не від королятому не має прав на престол.
Але через рік одночасно померли англійський король Генріх V і французький король Карл VІ. Дофін Карл оголосив договір у Труа незаконним і проголосив себе королем Карлом VІІ. Через кілька років відновилася війна за володіння Францією між Карлом VІІ, герцогом Бургундським і англійцями.
У 1429 році Жанна вирішила піти до короля, щоб він дав їй військо для звільнення Франції. У найближчому від неї містечку вона зуміла переконати коменданта фортеці в тому, що вона врятує Францію. Він дав їй чоловічий одяг, зброю і кілька вояків для охорони.
З ведиким трудом дівчина дісталася до фортеці на Луарі, де знаходився наступник престола, і зустрілася з ним. Придворні і Карл VII зрозуміли, що її глибока віра в перемогу може піднати бойовий дух військ. Тому Жанні було надано загін рицарів, який увійшов до війська, яке, у свою чергу, йшло на до Орлеану. Військо очолювали досвічені полклводці. По дорозі дівчину з захопленням зустрічали прості люди. Ремісники викували Жанні рицарські доспіхи і сшили похідну форму.
Перед виступом у похід Жанна д’Арк послала листа англійцям, які стояли під стінами Орлеана. У ньому вона вимагала віддати їй ключи від усіх захоплених міст і запропонувала мир, якщо англійці підуть з Франції.
З прибуттям Жанни до Орлеану почалися рішучі дії проти ворога. Оскільки першу перемогу вона одержала під цим містом, її прозвали Орлеанской Дівою (La Pucelle d’Orleans). Жанна вигравала перемоги одну за іншою. Про Жанну говорили, що вона була дуже витривала, могла спати в збруї, мало їла, а пила ще менше.
Своё детство и юность провёл при дворе отца Всеволода Ярославича в Переяславле-Южном. Постоянно возглавлял отцовскую дружину, осуществлял далёкие походы, воевал против половцев.
В 1076 году вместе с Олегом Святославичем участвовал в походе в полякам против чехов, также дважды ходил с отцом и Святополком Изяславичем против Всеслава Полоцкого.
В 1078 году его отец стал киевским князем, а Владимир Мономах получил Чернигов. В 1080 году отбил набег половцев на черниговские земли, нанёс поражение кочевникам-торкам.
«Если сяду на столе отца своего, то буду воевать со Святополком, так как стол этот был его отца». Сам же остался княжить в Чернигове. Однако Владимир сохранил свою власть в Ростове и распространил её на Смоленск (1097). Также ему удалось не допустить замены своего сына Мстислава в Новгороде сыном Святополка (1102), и тем самым он нарушил традицию, по которой в Новгороде княжил старший сын киевского князя.
Сразу после смерти Всеволода Ярославича Владимир и его брат Ростислав вместе со Святополком Изяславичем в мае 1093 года потерпели тяжёлое поражение у Треполя, на реке Стугне, от половцев. Во время бегства через реку Ростислав Всеволодович утонул. Пытаясь его, Владимир едва не утонул сам. После нового поражения Святополка у Желани Владимир вместе со Святополком бился с половцами ещё раз — у Халепа. В условиях киевско-половецкого мира Владимир оказался один на один с поддержанным половцами Олегом Святославичем, изгонявшим из Чернигова ещё его отца, и вынужден был после 8-дневной осады уступить ему Чернигов (июль 1094 года). В следующем году в Переяславле Владимир Мономах после споров прислушался к советам дружинников Славяты и Ратибора и согласился убить во время мирных переговоров двух половецких ханов (Итлара и Кытана)
Жанна народилася 6 січня 1412 року. Її батьки були селяни Жак Дарк і Ізабелла Роті.
Ще з дитячих років Жанна бачила навколо себе страждання і біди народу Франції від англійських окупантів. На її рідне селище не раз нападали вороги. Патріотично налаштована дівчина дуже боляче сприймала загарбання своєї батьківщини. Саме тоді, у дитинстві, Жанні почали чутися голоси святих, які пророкували їй, що вона є обраною Богом для порятунку Франції.
За відомою середньовічною легендою стверджувалося, що Францію погубить жінка, але врятує дівчина. І справді, Францію погубила королева Ізабелла Баварська (дружина психічно хворого короля Карла VІ). Вона змусила чоловіка підписати в 1420 році в Труа договір з Англією. За цим договором Карл VІ видав свою дочку за англійського короля, і саме англійський король Генріх V проголошувався спадкоємцем і регентом короля Франції. І ще Ізабелла Баварська за солідну винагороду заявила, що її син, дофін Карл, народ¬жений не від королятому не має прав на престол.
Але через рік одночасно померли англійський король Генріх V і французький король Карл VІ. Дофін Карл оголосив договір у Труа незаконним і проголосив себе королем Карлом VІІ. Через кілька років відновилася війна за володіння Францією між Карлом VІІ, герцогом Бургундським і англійцями.
У 1429 році Жанна вирішила піти до короля, щоб він дав їй військо для звільнення Франції. У найближчому від неї містечку вона зуміла переконати коменданта фортеці в тому, що вона врятує Францію. Він дав їй чоловічий одяг, зброю і кілька вояків для охорони.
З ведиким трудом дівчина дісталася до фортеці на Луарі, де знаходився наступник престола, і зустрілася з ним. Придворні і Карл VII зрозуміли, що її глибока віра в перемогу може піднати бойовий дух військ. Тому Жанні було надано загін рицарів, який увійшов до війська, яке, у свою чергу, йшло на до Орлеану. Військо очолювали досвічені полклводці. По дорозі дівчину з захопленням зустрічали прості люди. Ремісники викували Жанні рицарські доспіхи і сшили похідну форму.
Перед виступом у похід Жанна д’Арк послала листа англійцям, які стояли під стінами Орлеана. У ньому вона вимагала віддати їй ключи від усіх захоплених міст і запропонувала мир, якщо англійці підуть з Франції.
З прибуттям Жанни до Орлеану почалися рішучі дії проти ворога. Оскільки першу перемогу вона одержала під цим містом, її прозвали Орлеанской Дівою (La Pucelle d’Orleans). Жанна вигравала перемоги одну за іншою. Про Жанну говорили, що вона була дуже витривала, могла спати в збруї, мало їла, а пила ще менше.
Объяснение:
Своё детство и юность провёл при дворе отца Всеволода Ярославича в Переяславле-Южном. Постоянно возглавлял отцовскую дружину, осуществлял далёкие походы, воевал против половцев.
В 1076 году вместе с Олегом Святославичем участвовал в походе в полякам против чехов, также дважды ходил с отцом и Святополком Изяславичем против Всеслава Полоцкого.
В 1078 году его отец стал киевским князем, а Владимир Мономах получил Чернигов. В 1080 году отбил набег половцев на черниговские земли, нанёс поражение кочевникам-торкам.
«Если сяду на столе отца своего, то буду воевать со Святополком, так как стол этот был его отца». Сам же остался княжить в Чернигове. Однако Владимир сохранил свою власть в Ростове и распространил её на Смоленск (1097). Также ему удалось не допустить замены своего сына Мстислава в Новгороде сыном Святополка (1102), и тем самым он нарушил традицию, по которой в Новгороде княжил старший сын киевского князя.
Сразу после смерти Всеволода Ярославича Владимир и его брат Ростислав вместе со Святополком Изяславичем в мае 1093 года потерпели тяжёлое поражение у Треполя, на реке Стугне, от половцев. Во время бегства через реку Ростислав Всеволодович утонул. Пытаясь его, Владимир едва не утонул сам. После нового поражения Святополка у Желани Владимир вместе со Святополком бился с половцами ещё раз — у Халепа. В условиях киевско-половецкого мира Владимир оказался один на один с поддержанным половцами Олегом Святославичем, изгонявшим из Чернигова ещё его отца, и вынужден был после 8-дневной осады уступить ему Чернигов (июль 1094 года). В следующем году в Переяславле Владимир Мономах после споров прислушался к советам дружинников Славяты и Ратибора и согласился убить во время мирных переговоров двух половецких ханов (Итлара и Кытана)