Такі обставини змусили князь Володимира охрестити русь-УКраїну:
1) Для покращення відносин ,насамперед, з Візантіею, та з іншими країнами Європи.
2) Князь Володимир вважав, що едина релігія для всієї держиви збільшить ії стабільніть на неділимість.
3) Відповідно до візантійської моделі християнства світська влада домінувала над релігійною, що цілком влаштовувало великого князя: ідеологічну підтримку своїм державотворчим планам він отримував, а контроль над цим з боку церкви не встановлювався
Объяснение:
1* у Середньовічі володарі християнських країн вважали рівними один одного, а по підношенню до нехрещених діяли всілякі обмеження.
2* Одночасне проведення адміністративної та релігійної реформ зламали сепаратизм місцевих князів та племінних вождів, утвердили єдиновладдя київського князя як основу політичної моделі управління Руссю
Галицко-волынское княжество - феодальное княжество, возникшее в результате объединения (1199) князем романом великим галицкого и владимиро-влынского кн-в. было расположено на плодородных чернозём. землях в верховьях pp. днестр, висла, нарев и принять, с издавна существовавшим развитым земледелием. для галицко-волынского княжества характерны развитые ремёсла и торговля, наличие большого кол-ва городов (в xiii в. - свыше 80), из которых важнейшими были: галич, владимир-волынский, теребовль, перемышль и др. важную роль в хоз-ве играли соляные промыслы. имелось крупное феодал, землевладение, в связи с чем боярство играло большую политическую роль. роман великий в 1203 г. захватил киев и принял титул вел. князя. его княжение проходило в бесконечных смутах и острой борьбе с боярами. после гибели романа (1205) кн-во распалось на несколько более мелких кн-в, часть земель захватили венг. и польск. феодалы, приглашенные местными боярами. феодал, распри, засилье бояр, нашествия иноземных захватчиков вызвали народные восстания. призванный в 1219 г. горожанами новг. кн. мстислав удатный изгнал в 1221 г. из галичины венг. феодалов. тогда же на волыни пришёл к власти сын романа - даниил, завершивший её объединение в 1229. после смерти мстислава удатного (1228) он стал гал. князем, но окончательно подчинил себе кн-во, борясь с боярами и венг. феодалами, лишь в 1238 г. даниил романович завладел киевом и после ожесточённой борьбы с др. князьями, венгрией и польшей, а также гал. боярами окончательно объединил (1245) под своей властью всю юго-зап. русь. даниил проводил осторожную политику по отношению к золотой орде, номинально признав себя её вассалом. он использовал переговоры с представителями рим. папы иннокентия iv для стабилизации положения на зап. границах сиоих владений, принял в 1254 г. кор. титул, но сумел отказаться от церк. унии с католиками. в 1259 г. золотоордынскому темнику удалось покорить галицко-волынское княжество, уничтожив почти во всех его городах укрепления. после смерти даниила (1264) кн-во распалось на 4 удела, номинально подчинявшихся гал. князю. вел. гал. князьями последовательно были: шмрн данилович (1264 -1269), лев данилович (1269 -1301), юрий львович (1301-1308), андрей и лев юрьевичи (1308-1323). в 1323 бояре пригласили на престол мазов. кн. болеслава тройденовича, который правил до 1340. после него бояре во главе с дмитрием дедко, сохранившим на первых порах в своих руках фактич. власть, пригласили на престол лит. кн. любарта гедиминовича. галицко-волынское княжество оказалось включенным в состав вел. кн-ва литовского. по соглашению (1352) между польск, кор. казимиром и лит. князьями, галичина попала под власть польши, а волынь осталась за литвой.
Такі обставини змусили князь Володимира охрестити русь-УКраїну:
1) Для покращення відносин ,насамперед, з Візантіею, та з іншими країнами Європи.
2) Князь Володимир вважав, що едина релігія для всієї держиви збільшить ії стабільніть на неділимість.
3) Відповідно до візантійської моделі християнства світська влада домінувала над релігійною, що цілком влаштовувало великого князя: ідеологічну підтримку своїм державотворчим планам він отримував, а контроль над цим з боку церкви не встановлювався
Объяснение:
1* у Середньовічі володарі християнських країн вважали рівними один одного, а по підношенню до нехрещених діяли всілякі обмеження.
2* Одночасне проведення адміністративної та релігійної реформ зламали сепаратизм місцевих князів та племінних вождів, утвердили єдиновладдя київського князя як основу політичної моделі управління Руссю