В процесі еволюції європейського суспільства й культури, постало таке явище як лицарський турнір. Дослідники припускають, що батьківщиною лицарського турніру – була Франція. Перші його описи, ми можемо простежити у хроніках, які датуються 875 р. Від цього часу аж до XII ст. – тривав період становлення і закидання ідейних основ. Основними ідеями, які проявлялися у турнірах були ідеї індивідуальної вартості, воєнного подвигу, сакральних норм ведення битви та концепція аскетизму військового життя.
«Золота доба» лицарського турніру припадає на час з 1250 р. І протягом усього XIV ст. Велика хвиля турнірів кінця XIV ст. – була ознакою занепаду лицарства. Змінюється воєнна тактика, а з нею відпадає потреба у лицарстві. І турнір, як вид спортивного шляхетного змагання – поступово втрачає свої первинні особливості. Він переходить у світ символічних ігор.
395px-Codex_Manesse_Ulrich_von_Liechtenstein
Ульріх фон Ліхтенштейн. Маннеський кодекс.
В часи свого розквіту, турнір мав цілий складний механізм проведення. Для нас, важливою є його спортивна ділянка. Починаючи говорити про неї, нам варто розпочати з визначення – що ж таке «лицарський турнір». Отже, турнірами називали воєнні змагання, які відбувалися на особливо налаштованій арені, оточеній місцем для гачів. Зазвичай турніри у Західній Європі відбувалися у зв’язку з великими подіями загальнодержавного характеру, наприклад коли одружувалися королі або укладали мир. Про турнір оголошували герольди, які мандрували містами і замками. Людиною, що скликала турнір, обов’язково мав бути король або дуже знатний вельможа. Проведення боїв передбачало побудову арени. Для цього вибирали рівну місцевість біля міста. Напередодні змагань існував звичай, що лицар проводив ніч у церкві молячись. Наступного ранку був перший день турніру. Шлях на арену відкривали герольди. Вони несли жезл миру. Особа герольда вважалася недоторканою. За герольдами йшов герольд-майстер. Його супроводжували маршали, зброєносці і пажі. Герольд-майстер виголошував промову, коли всі зайняли свої місця, в якій окреслював правила турніру.
dd1058e6afe6428fd8c65b406f0bbd98
Варто відзначити, що в процесі розвитку турнірів склалися основні правила серед яких можна виділити заборону завдавати удари гострим кінцем і по лицю. На турнірах бої на смерть строго заборонялися, хоча в пізніші часи з’явився виклик на смертний бій. Зазвичай, він відбувався між лицарями з різних країн.
В процесі еволюції європейського суспільства й культури, постало таке явище як лицарський турнір. Дослідники припускають, що батьківщиною лицарського турніру – була Франція. Перші його описи, ми можемо простежити у хроніках, які датуються 875 р. Від цього часу аж до XII ст. – тривав період становлення і закидання ідейних основ. Основними ідеями, які проявлялися у турнірах були ідеї індивідуальної вартості, воєнного подвигу, сакральних норм ведення битви та концепція аскетизму військового життя.
«Золота доба» лицарського турніру припадає на час з 1250 р. І протягом усього XIV ст. Велика хвиля турнірів кінця XIV ст. – була ознакою занепаду лицарства. Змінюється воєнна тактика, а з нею відпадає потреба у лицарстві. І турнір, як вид спортивного шляхетного змагання – поступово втрачає свої первинні особливості. Він переходить у світ символічних ігор.
395px-Codex_Manesse_Ulrich_von_Liechtenstein
Ульріх фон Ліхтенштейн. Маннеський кодекс.
В часи свого розквіту, турнір мав цілий складний механізм проведення. Для нас, важливою є його спортивна ділянка. Починаючи говорити про неї, нам варто розпочати з визначення – що ж таке «лицарський турнір». Отже, турнірами називали воєнні змагання, які відбувалися на особливо налаштованій арені, оточеній місцем для гачів. Зазвичай турніри у Західній Європі відбувалися у зв’язку з великими подіями загальнодержавного характеру, наприклад коли одружувалися королі або укладали мир. Про турнір оголошували герольди, які мандрували містами і замками. Людиною, що скликала турнір, обов’язково мав бути король або дуже знатний вельможа. Проведення боїв передбачало побудову арени. Для цього вибирали рівну місцевість біля міста. Напередодні змагань існував звичай, що лицар проводив ніч у церкві молячись. Наступного ранку був перший день турніру. Шлях на арену відкривали герольди. Вони несли жезл миру. Особа герольда вважалася недоторканою. За герольдами йшов герольд-майстер. Його супроводжували маршали, зброєносці і пажі. Герольд-майстер виголошував промову, коли всі зайняли свої місця, в якій окреслював правила турніру.
dd1058e6afe6428fd8c65b406f0bbd98
Варто відзначити, що в процесі розвитку турнірів склалися основні правила серед яких можна виділити заборону завдавати удари гострим кінцем і по лицю. На турнірах бої на смерть строго заборонялися, хоча в пізніші часи з’явився виклик на смертний бій. Зазвичай, він відбувався між лицарями з різних країн.
«Золота доба» лицарського турніру припадає на час з 1250 р. І протягом усього XIV ст. Велика хвиля турнірів кінця XIV ст. – була ознакою занепаду лицарства. Змінюється воєнна тактика, а з нею відпадає потреба у лицарстві. І турнір, як вид спортивного шляхетного змагання – поступово втрачає свої первинні особливості. Він переходить у світ символічних ігор.
395px-Codex_Manesse_Ulrich_von_Liechtenstein
Ульріх фон Ліхтенштейн. Маннеський кодекс.
В часи свого розквіту, турнір мав цілий складний механізм проведення. Для нас, важливою є його спортивна ділянка. Починаючи говорити про неї, нам варто розпочати з визначення – що ж таке «лицарський турнір». Отже, турнірами називали воєнні змагання, які відбувалися на особливо налаштованій арені, оточеній місцем для гачів. Зазвичай турніри у Західній Європі відбувалися у зв’язку з великими подіями загальнодержавного характеру, наприклад коли одружувалися королі або укладали мир. Про турнір оголошували герольди, які мандрували містами і замками. Людиною, що скликала турнір, обов’язково мав бути король або дуже знатний вельможа. Проведення боїв передбачало побудову арени. Для цього вибирали рівну місцевість біля міста. Напередодні змагань існував звичай, що лицар проводив ніч у церкві молячись. Наступного ранку був перший день турніру. Шлях на арену відкривали герольди. Вони несли жезл миру. Особа герольда вважалася недоторканою. За герольдами йшов герольд-майстер. Його супроводжували маршали, зброєносці і пажі. Герольд-майстер виголошував промову, коли всі зайняли свої місця, в якій окреслював правила турніру.
dd1058e6afe6428fd8c65b406f0bbd98
Варто відзначити, що в процесі розвитку турнірів склалися основні правила серед яких можна виділити заборону завдавати удари гострим кінцем і по лицю. На турнірах бої на смерть строго заборонялися, хоча в пізніші часи з’явився виклик на смертний бій. Зазвичай, він відбувався між лицарями з різних країн.
«Золота доба» лицарського турніру припадає на час з 1250 р. І протягом усього XIV ст. Велика хвиля турнірів кінця XIV ст. – була ознакою занепаду лицарства. Змінюється воєнна тактика, а з нею відпадає потреба у лицарстві. І турнір, як вид спортивного шляхетного змагання – поступово втрачає свої первинні особливості. Він переходить у світ символічних ігор.
395px-Codex_Manesse_Ulrich_von_Liechtenstein
Ульріх фон Ліхтенштейн. Маннеський кодекс.
В часи свого розквіту, турнір мав цілий складний механізм проведення. Для нас, важливою є його спортивна ділянка. Починаючи говорити про неї, нам варто розпочати з визначення – що ж таке «лицарський турнір». Отже, турнірами називали воєнні змагання, які відбувалися на особливо налаштованій арені, оточеній місцем для гачів. Зазвичай турніри у Західній Європі відбувалися у зв’язку з великими подіями загальнодержавного характеру, наприклад коли одружувалися королі або укладали мир. Про турнір оголошували герольди, які мандрували містами і замками. Людиною, що скликала турнір, обов’язково мав бути король або дуже знатний вельможа. Проведення боїв передбачало побудову арени. Для цього вибирали рівну місцевість біля міста. Напередодні змагань існував звичай, що лицар проводив ніч у церкві молячись. Наступного ранку був перший день турніру. Шлях на арену відкривали герольди. Вони несли жезл миру. Особа герольда вважалася недоторканою. За герольдами йшов герольд-майстер. Його супроводжували маршали, зброєносці і пажі. Герольд-майстер виголошував промову, коли всі зайняли свої місця, в якій окреслював правила турніру.
dd1058e6afe6428fd8c65b406f0bbd98
Варто відзначити, що в процесі розвитку турнірів склалися основні правила серед яких можна виділити заборону завдавати удари гострим кінцем і по лицю. На турнірах бої на смерть строго заборонялися, хоча в пізніші часи з’явився виклик на смертний бій. Зазвичай, він відбувався між лицарями з різних країн.