5.За своє 25-річне володарювання в Галичі (1152—1187) Ярослав Володимирович зажив ім'я Осмомисла - князя мудрого, і красномовного, і поважаного в усіх землях, і військами славного, як писав літописець.
7.Лю́бецький з'їзд — з'їзд князів Київської Русі, що проходив у листопаді 1097 року в місті Любечі, ініціатором якого був син Всеволода Володимир Мономах, з метою домовитися про припинення міжусобиць і об'єднання для боротьби проти половців, які плюндрували руські землі.
8.Водночас політичний розвиток Галицько-Волинського князівства відзначався своєрідністю та неповторністю, що вирізняв його з-поміж інших князівств, створених після розпаду Русі.значну роль галицького боярства в управлінні князівством. В окремі періоди історії Галицько-Волинської держави князь потрапляв в політичну залежність від бояр. Від їхньої волі нерідко залежала доля князівського столу (за чи зміщення князів), переміщення князів із Галича до Володимирачи навпаки, як це сталося із Романом Мстиславовичем, недопущення до спадкоємної влади його дружини та двох синів. Основою економічної могутностібояр було зосередження в їхніх руках великої земельної власності, яка приносила значні прибутки. Другим джерелом збагачення служили вищі адміністративні посади, що були пов'язані з неконтрольованою системою кормління;
1-По численности городского населения Византия IX— XII вв. превосходила другие страны средневековой Европы. Однако и здесь сельские жители преобладали над городскими. Деревни, будто ореолом, окружали каждый сколько-нибудь значительный город. Большие села встречались редко. Обычно (особенно на Балканах) в деревнях насчитывалось 10, 20, 30 дворов, а в хуторах (проастиях, метохах, зевгилатиях), принадлежавших частным лицам, церквам и монастырям, и того меньше.
Не только размеры, но и социальный статус сельских поселений были весьма различны.
В наиболее привилегированном положении среди свободных поселений находились деревни стратиотов (IX—XI вв.) — крестьян, внесенных в воинские списки и обязанных по первому зову властей являться с конем, оружием и телегой.
Были деревни, жители которых служили гребцами и воинами-матросами на военных судах; были деревни, приписанные к ведомству дрома (почты и внешних сношений), следившие за состоянием государственных дорог и обязанные обслуживать следовавших по ним официальных лиц. Некоторые деревни привлекались к строительству казенных судов, мостов, крепостей, к выжигу угля для железоплавильных печей и т. п. Подавляющая же масса свободных поселян платила государству многочисленные налоги и выполняла иные разнообразные повинности.
1.Б
2.В
3.Поучення В.Мономаха
4.Галицьке
5.За своє 25-річне володарювання в Галичі (1152—1187) Ярослав Володимирович зажив ім'я Осмомисла - князя мудрого, і красномовного, і поважаного в усіх землях, і військами славного, як писав літописець.
7.Лю́бецький з'їзд — з'їзд князів Київської Русі, що проходив у листопаді 1097 року в місті Любечі, ініціатором якого був син Всеволода Володимир Мономах, з метою домовитися про припинення міжусобиць і об'єднання для боротьби проти половців, які плюндрували руські землі.
8.Водночас політичний розвиток Галицько-Волинського князівства відзначався своєрідністю та неповторністю, що вирізняв його з-поміж інших князівств, створених після розпаду Русі.значну роль галицького боярства в управлінні князівством. В окремі періоди історії Галицько-Волинської держави князь потрапляв в політичну залежність від бояр. Від їхньої волі нерідко залежала доля князівського столу (за чи зміщення князів), переміщення князів із Галича до Володимирачи навпаки, як це сталося із Романом Мстиславовичем, недопущення до спадкоємної влади його дружини та двох синів. Основою економічної могутностібояр було зосередження в їхніх руках великої земельної власності, яка приносила значні прибутки. Другим джерелом збагачення служили вищі адміністративні посади, що були пов'язані з неконтрольованою системою кормління;
1-По численности городского населения Византия IX— XII вв. превосходила другие страны средневековой Европы. Однако и здесь сельские жители преобладали над городскими. Деревни, будто ореолом, окружали каждый сколько-нибудь значительный город. Большие села встречались редко. Обычно (особенно на Балканах) в деревнях насчитывалось 10, 20, 30 дворов, а в хуторах (проастиях, метохах, зевгилатиях), принадлежавших частным лицам, церквам и монастырям, и того меньше.
Не только размеры, но и социальный статус сельских поселений были весьма различны.
В наиболее привилегированном положении среди свободных поселений находились деревни стратиотов (IX—XI вв.) — крестьян, внесенных в воинские списки и обязанных по первому зову властей являться с конем, оружием и телегой.
Были деревни, жители которых служили гребцами и воинами-матросами на военных судах; были деревни, приписанные к ведомству дрома (почты и внешних сношений), следившие за состоянием государственных дорог и обязанные обслуживать следовавших по ним официальных лиц. Некоторые деревни привлекались к строительству казенных судов, мостов, крепостей, к выжигу угля для железоплавильных печей и т. п. Подавляющая же масса свободных поселян платила государству многочисленные налоги и выполняла иные разнообразные повинности.
Объяснение:
сори могла ответить только первый