Справедливий курс» Т. Рузвельта. Наприкінці XIX - на початку XX ст. значного впливу в США набув рух за реформи і соціальний прогрес, що об'єднав інтелігенцію, службовців, дрібних підприємців і частину робітників. Прибічники реформ - «прогресисти» вимагали демократизації виборчої системи, контролю за діяльністю великих корпорацій, проведення реформи оподатковування і запровадження соціального страхування. Їхні гасла стали програмою дій ліберальної опозиції в лавах республіканської і демократичної партій. Необхідність змін стали усвідомлювати й правлячі кола США, про що свідчила реформаторська діяльність президентів Т. Рузвельта і В. Вільсона.
Перетворення Рузвельта на господаря Білого дому консервативна верхівка республіканської партії зустріла з тривогою: 42-річний президент відрізнявся незалежністю і вважався прихильником реформ. Наступні події підтвердили побоювання босів. У 1901-1908 рр. уряд організував понад 20 судових процесів проти великих корпорацій, висунувши їм обвинувачення у порушенні закону Шермана. Частину компаній за рішенням суду було розпущено або розділено на дві-три корпорації, а Рузвельт зажив слави «руйнівника трестів». Однак президент аж ніяк не прагнув знищити корпорації, прекрасно розуміючи їхнє значення в економіці країни. Його ідея полягала в державному регулюванні великих компаній, обмеженні їхніх спроб монополізувати ринок. Проводячи цей курс, Рузвельт усіляко намагався розширити повноваження федерального уряду, підвести під регулятивну діяльність держави законодавчу базу. Він неодноразово заявляв, що «коли уряд здобуде повну владу, тоді цю владу можна буде використати для контролю над шкідливими впливами точно так, як у поточний момент уряд використовує владу, надану йому антитрестівським законом Шермана». Переконуючи Моргана та інших «капітанів американської індустрії» у доцільності державного нагляду і контролю за діяльністю великих корпорацій, президент неодноразово попереджав їх про небезпеку народного невдоволення, про необхідність уникати «різких і раптових змін у суспільстві», які можуть бути викликані «відмовою здійснити необхідні зміни обережними і поміркованими заходами». У ділових колах повторювали його слова: «Ми повинні розвиватися шляхом еволюції, а не революції».
28-й президент Сполучених Штатів Америки Томас Вудро Вільсоннародився 28 грудня 1856 року в штаті Віргінія. Він закінчив Девідсон-коледж і Прінстонський університет, після чого почав викладати. Томас був популярною особистістю в університеті. У 1902 році його обрали президентом вузу. До того часу він вже опублікував кілька своїх книг і активно пропагував освітню реформу в США.
У 1910 році Вудро Вільсона обрали губернатором штату, а вже наступного року Демократична партія висунула його кандидатуру на пост президента США. У результаті в 1912 році Вільсон переміг на президентських виборах.
Він завжди висловлювався на користь створення всесвітнього альянсу держав з Сполученими Штатами Америки на чолі. У 1918 році Вудро Вільсон опублікував Статут Ліги Націй. У наступному році йому присвоїли Нобелівську премію миру за особистий внесок у підписання Версальського мирного договору. Тим не менше, сам договір американський сенат не ратифікував. Політик надзвичайно переживав через це, в результаті сильно постраждало його здоров'я. В результаті президента розбив параліч, і це практично поставило хрест на його політичній діяльності. 3 лютого 1924 року Вільсон помер.
Перетворення Рузвельта на господаря Білого дому консервативна верхівка республіканської партії зустріла з тривогою: 42-річний президент відрізнявся незалежністю і вважався прихильником реформ. Наступні події підтвердили побоювання босів. У 1901-1908 рр. уряд організував понад 20 судових процесів проти великих корпорацій, висунувши їм обвинувачення у порушенні закону Шермана. Частину компаній за рішенням суду було розпущено або розділено на дві-три корпорації, а Рузвельт зажив слави «руйнівника трестів». Однак президент аж ніяк не прагнув знищити корпорації, прекрасно розуміючи їхнє значення в економіці країни. Його ідея полягала в державному регулюванні великих компаній, обмеженні їхніх спроб монополізувати ринок. Проводячи цей курс, Рузвельт усіляко намагався розширити повноваження федерального уряду, підвести під регулятивну діяльність держави законодавчу базу. Він неодноразово заявляв, що «коли уряд здобуде повну владу, тоді цю владу можна буде використати для контролю над шкідливими впливами точно так, як у поточний момент уряд використовує владу, надану йому антитрестівським законом Шермана». Переконуючи Моргана та інших «капітанів американської індустрії» у доцільності державного нагляду і контролю за діяльністю великих корпорацій, президент неодноразово попереджав їх про небезпеку народного невдоволення, про необхідність уникати «різких і раптових змін у суспільстві», які можуть бути викликані «відмовою здійснити необхідні зміни обережними і поміркованими заходами». У ділових колах повторювали його слова: «Ми повинні розвиватися шляхом еволюції, а не революції».
28-й президент Сполучених Штатів Америки Томас Вудро Вільсоннародився 28 грудня 1856 року в штаті Віргінія. Він закінчив Девідсон-коледж і Прінстонський університет, після чого почав викладати. Томас був популярною особистістю в університеті. У 1902 році його обрали президентом вузу. До того часу він вже опублікував кілька своїх книг і активно пропагував освітню реформу в США.
У 1910 році Вудро Вільсона обрали губернатором штату, а вже наступного року Демократична партія висунула його кандидатуру на пост президента США. У результаті в 1912 році Вільсон переміг на президентських виборах.
Він завжди висловлювався на користь створення всесвітнього альянсу держав з Сполученими Штатами Америки на чолі. У 1918 році Вудро Вільсон опублікував Статут Ліги Націй. У наступному році йому присвоїли Нобелівську премію миру за особистий внесок у підписання Версальського мирного договору. Тим не менше, сам договір американський сенат не ратифікував. Політик надзвичайно переживав через це, в результаті сильно постраждало його здоров'я. В результаті президента розбив параліч, і це практично поставило хрест на його політичній діяльності. 3 лютого 1924 року Вільсон помер.